Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 761/31873/19-ц
провадження № 61-21350св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Шевченківська окружна прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Литвин Анастасія Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2019 року Шевченківська окружна прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Коновалової Е. А., приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Литвин А. С. про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державних реєстраторів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 4201410010000400 за фактом незаконного заволодіння нежитловими приміщеннями, які належать до комунальної власності, прокуратурою виявлено факт незаконного вибуття з комунальної власності нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 57, 4 кв. м.
Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 57, 4 кв. м, є об`єктом комунальної власності, належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради та перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Це нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_4 як квартира, загальною площею 57, 4 кв. м, на підставі договору дарування квартири, укладеного 14 березня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
У свою чергу, ОСОБА_6 придбав спірне майно у ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 771, укладеного 17 червня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6
ОСОБА_7 придбав спірне майно у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 377, укладеного 07 квітня 2016 року. ОСОБА_3 придбав спірне майно у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2328, укладеного 04 серпня 2015 року.
ОСОБА_2 придбав спірне майно у ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1256, укладеного 30 червня 2005 року. За цим договором спірне майно належало ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С. М. 11 серпня 2003 року за реєстровим № 4581, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації, записаного у реєстрову книгу за реєстровим номером 1582.
Відповідно до інформації Київського міського БТІ від 27 грудня 2017 року та Управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01 березня 2019 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновлю С. М. 11 серпня 2003 року договір дарування за реєстровим номером 4581 не посвідчувався та Київським БТІ не реєструвався. ОСОБА_1 не користувався подарованим приміщенням, не був його наймачем та не ніс матеріальних витрат, пов`язаних з обов`язками власника нерухомого майна, а отже, не був його власником і не мав права на його продаж. Наведене свідчить про те, що спірне майно Київською міською радою не відчужувалося, право власності територіальної громади на спірне майно не припинялося, а ОСОБА_1 не набув права власності на майно та не був його власником.
Відповідно до інформації, викладеної в листах від 06 червня 2016 року № 89 та від 13 квітня 2018 року № 63, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. договір купівлі-продажу спірного майна від 30 червня 2005 року не посвідчувався. За згаданим номером вчинено іншу нотаріальну дію. У період із 2005 до 2015 рік ОСОБА_2 не вчинялися будь-які дії щодо нерухомого майна. Разом з цим первинна реєстрація права власності на спірне майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена за ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А. від 04 серпня 2015 року, тобто лише через 10 років після укладання договору купівлі-продажу спірного майна.
Згідно з інформацією, наданою Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією від 27 лютого 2018 року та Департаментом комунальної власності м. Києва від 27 лютого 2018 року, приватизація спірних нежитлових приміщень не проводилася.
Спірне майно Київською міською радою не відчужувалося, право власності територіальної громади на нього не припинялося, а ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 не набули права власності на майно та не були його власниками, а отже, спірне нежитлове приміщення відчужене особою, яка не мала права на його відчуження, без відома та згоди дійсного власника.
Нежитлове приміщення зареєстроване за ОСОБА_4 як квартира. Проте спірне майно згідно з технічним планом та місцем розташування фактично не є квартирою, а є нежитловим приміщенням, що підтверджується інформацією, наданою Київським БТІ від 11 березня 2019 року.
На обґрунтування дотримання позовної давності прокурор зазначив, що Київською міською радою строк звернення з позовом пропущений з поважних причин, оскільки вона не була ані стороною договору дарування, ані стороною договорів купівлі-продажу, на підставі яких відбулося незаконне вибуття з комунальної власності спірного об`єкта нерухомого майна. Про порушення прав власності та обставини такого порушення стало відомо у 2019 році під час опрацювання листа Київської місцевої прокуратури № 10, скерованого на адресу Київської міської ради від 01 березня 2019 року. При цьому, Київська міська рада про порушення права власності територіальної громади м. Києва могла довідатися в рамках розслідування кримінального провадження № 4201400100000400 або з листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 06 грудня 2016 року, тобто з грудня 2016 року. Київській місцевій прокуратурі стало відомо про обставини незаконного вибуття з комунальної власності нерухомого майна в рамках розслідування кримінального провадження від 23 червня 2016 року № 42016101100000188, яке 22 грудня 2016 року об`єднано в провадження від 26 вересня 2014 року № 4201400100000400.
Посилаючись на викладене, позивач просив:
- відновити строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом;
- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений на користь ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С. М. 11 серпня 2003 року за реєстровим номером 4581, зареєстрований 02 вересня 2003 року в Київському бюро технічної інвентаризації, записаний у реєстрову книгу за № 1582;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 30 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. за № 1256;
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А. від 04 серпня 2015 року за № 23399471 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 04 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. за № 2328;
- скасувати рішення державного реєстратора на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А. від 04 серпня 2015 року за № 23400339 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 ;
- витребувати від ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення, загальною площею 57, 4 кв. м, на АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 як кватира АДРЕСА_2 , загальною площею 57, 4 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 695504080000);
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. від 14 березня 2019 року № 45959507 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_4 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року, постановленим суддею Пономаренко Н. В., у задоволенні позову Шевченківської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи немає доказів щодо обставин набуття права власності ОСОБА_1 на спірне майно на підставі договору дарування квартири від 11 серпня 2003 року. Відсутність такого договору в матеріалах справи унеможливлює надання правової оцінки такому доказу. Оскільки позивач не надав суду копії договору дарування квартири від 11 серпня 2003 року, тому суд не встановив підстав для визнання його недійсним.
Договір купівлі-продажу квартири, укладений 30 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не посвідчувався приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г., та не був зареєстрований у Київському міському БТІ, а отже, є таким, що підлягає визнанню недійсним. Проте позивач пропустив позовну давність, про застосування якої просила відповідачка, та не навів поважних причин пропуску цього строку.
Прокурор дізнався про можливо порушене право Київської міської ради 23 червня 2016 року, коли внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.
Початком перебігу трирічної позовної давності для позивача за правилами статті 261 ЦК України треба вважати 23 червня 2016 року, коли внесені відомості до ЄРДР № 42014100100000400 щодо незаконного заволодіння невстановленими особами нежитловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 . Оскільки останнім днем трирічного строку для звернення до суду з цим позовом є 23 червня 2019 року, а прокурор звернувся до суду з позовною заявою 13 серпня 2019 року, тобто після спливу позовної давності, тому відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України це є підставою для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у позові.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано частково.
Суд частково задовольнив позов Шевченківської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Суд скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А. від 04 серпня 2015 року за № 23399471 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 ; визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 04 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. за № 2328; скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А. від 04 серпня 2015 року за № 23400339 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 ; витребував від ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення, загальною площею 57, 4 кв. м, на АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 як квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 57,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 695504080000;скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. від 14 березня 2019 року за № 45959507 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_4 .
У задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 30 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. за № 1256, відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо застосування статті 267 ЦК України та дійшов помилкового висновку, що немає поважних причин пропуску позовної давності. Судом безпідставно не враховано, що сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про те, що майно, яке зареєстровано за третіми особами, є саме комунальним майном, і що ці особи права на нього в установленому законом порядку не набували, а лише надає можливість провести відповідні слідчі дії, під час вчинення яких встановлюється чи спростовується інформація щодо вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, суд не врахував той факт, що інформація, яка міститься у витягу з ЄРДР, є актуальною саме на момент його формування, а не на момент внесення до нього відомостей, станом на 23 червня 2016 року інформація про незаконність вибуття з комунальної власності спірного об`єкту нерухомості була відсутня. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016101100000188 на адресу Київського міського бюро технічної інвентаризації скеровано запит про надання інформації щодо реєстрації та переходу права власності на низку квартир, у тому числі, на квартиру АДРЕСА_2 . Про те, що право власності на квартиру не реєструвалося, прокурору стало відомо з відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації від 16 вересня 2016 року.
Щодо поважності пропуску строку, суд першої інстанції також безпідставно не врахував, що набувачами вживалися заходи щодо приховування порушення прав територіальної громади, що ускладнювало можливість своєчасно виявити порушення права власності на майно як прокурором, так і Київською міською радою. Беручи до уваги, що спірне майно вибуло з комунальної власності внаслідок очевидних незаконних дій набувачів, порушене право територіальної громади підлягає захисту, оскільки метою звернення прокурора до суду із таким позовом є саме захист інтересів держави та досягнення мети відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - повернення у комунальну власність нерухомого майна, яке вибуло поза волею власника.
Оскільки про незаконне фактичне вибуття спірного майна з власності територіальної громади м. Києва стало відомо з відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації від 16 вересня 2016 року, а не реєстрації кримінального провадження, трирічна позовна давність пропущена з поважних причин.
Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 30 червня 2005 року не підлягає задоволенню, оскільки він є нікчемним. Всі наступні правочини, вчинені щодо спірного майна, також є недійсними.
Враховуючи положення статті 388 ЦК України та те, що відчуження спірного майна повинно відбуватися у порядку приватизації та за наявності відповідного рішення уповноваженого органу, втім щодо спірного майна процедура приватизації не проводилася, рішення про відчуження спірного об`єкта нерухомості власником не ухвалювалося, квартира АДРЕСА_2 підлягає витребуванню від ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 23 червня 2021 року у справі № 913/344/20, Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 487/10132/14-ц.
У лютому 2022 року Шевченківська окружна прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради подала відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що наведені заявником висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони стосується правовідносин, які не є подібними. Рішення про відчуження спірного приміщення з комунальної власності уповноваженим органом не приймалося, його приватизація не проводилась. Вжиті заходи третіх осіб щодо приховування порушення прав територіальної громади, які знайшли вияв не тільки у наданні для реєстрації прав власності договорів, які суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними у судовому порядку, а й у зміні характеристик, реєстраційних номерів спірного об`єкту нерухомого майна утруднювали можливість своєчасно виявити порушення права власності на майно як прокурором, так і Київською міською радою. Поважність причин пропуску позовної давності є оціночним поняттям, а перелік причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відсутній, це питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва, до складу якого увійшов і будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інвентаризаційними переліками майна, наданими районними в місті Києві державними адміністраціями, ухвалено рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», відповідно до змісту якого будинок за наведеною адресою є об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 57, 4 кв. м, перебувало у комунальній власності, належало територіальній громаді міста в особі Київської міської ради та є на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Відповідно до Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно № 176599500 власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 57, 4 кв. м, є ОСОБА_4 , яка набула права власності на цей об`єкт нерухомості на підставі договору дарування квартири від 14 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. та зареєстрованого в реєстрі № 718.
Зі змісту договору квартира належала ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2016 року укладеного з ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харковою О. В., зареєстрованого в реєстрі № 771. Відомості про право власності на квартиру за ОСОБА_6 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно 17 червня 2016 року, номер запису про право власності 15107850.
За змістом договору купівлі-продажу від 17 червня 2016 року ОСОБА_7 ця квартира належала на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2016 року, укладеного з ОСОБА_3 , посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харковою О. В. та зареєстровано в реєстрі № 377.
Відомості про право власності на квартиру за ОСОБА_7 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно 07 квітня 2016 року, номер запису про право власності 14144833.
У свою чергу, ОСОБА_3 спірна квартира належала на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року, укладеного із ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. та зареєстрованого в реєстрі № 2328.