Постанова
Іменем України
29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 761/27222/20
провадження № 61-8815св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бойком Олексієм Олеговичем, на постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 09 лютого 1991 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2016 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 березня 2017 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва у справі № 761/36131/16-ц у частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, з ОСОБА_2 на її користь на утримання ОСОБА_3 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів доходів до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 761/8243/18 в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, стягнуто з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 66 731,56 грн.
З моменту розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею і вона самостійно несе додаткові витрати на дитину. У період з 01 червня 2018 року по 10 липня 2020 року нею понесені витрати, пов`язані з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини у загальному розмірі 93 964,77 грн, з яких 8 116,52 грн - витрати на проходження дитиною заходів професійної орієнтації; 6 677,56 грн - витрати, пов`язані з проходженням підготовчих курсів у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний університет»; 14 702,35 грн
- витрати, пов`язані з навчанням дитини у школі; 18 422,88 грн - витрати, пов`язані з підготовкою дитини до зовнішнього незалежного оцінювання; 13 333,00 грн
- витрати, пов`язані з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій та обладнання для навчальних потреб; 27 150,85 грн - витрати, пов`язані з використанням з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій та обладнання для навчальних потреб в університеті; 5 561,61 грн - витрати на відвідування дитиною музеїв та наукових установ; 41 392,97 грн - витрати, пов`язані з оплатою медичного страхування дитини та лікуванням дитини, з яких: 10 0613,80 грн - витрати за медичне страхування, 7 392,17 грн - витрати на лікування гострих алергічних реакцій, інших гострих та хронічних станів, 17 360,00 грн - витрати, пов`язані з лікуванням дитини у лікаря-ортопеда, 6 027,00 грн - витрати, пов`язані з оплатою невідкладної медичної допомоги та лікуванням дитини.
Також вона понесла додаткові витрати на дитину, пов`язані з розвитком фізичних здібностей дитини, в зв`язку з заняттям дитиною дзен-квун-до та гірськолижним спортом у розмірі 51 847,98 грн та пов`язані з відпочинком та подорожуванням дитини у розмірі 100 723,20 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не приймає участі у додаткових витратах на дитину, вона просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 від понесених нею додаткових витрат на дитину у розмірі 141 464,46 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 47 146,95 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем особливих обставин, що зумовили понесенні нею додаткові витрати на дитину, а саме схильність дитини до поглибленого вивчення точних наук та гірськолижного виду спорту, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1/2 понесених ОСОБА_1 додаткових витрат на навчання дитини в таборі «Джемм», на відвідування дитиною підготовчих курсів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського», на придбання посібників, витрат, пов`язаних з підготовкою дитини до зовнішнього незалежного оцінювання та витрат на репетитора з фізики та математики; витрат пов`язаних із заняттям гірськолижним спортом в Буковелі . Також суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідач 1/2 понесених нею додаткових витрат на дитину, які пов`язані з оплатою медичного страхування дитини та її лікуванням, необхідність здійснення яких під час розгляду справи визнав відповідач. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інших понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі витрати не були зумовлені особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою чи каліцтвом тощо), що відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України) є підставою для їх стягнення з відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи нове судове рішенняпро відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 185 СК України обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину обумовлюється особливими обставинами: розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено, що понесені нею додаткові витрати на дитину, зокрема на проходження дитиною заходів з професійної орієнтації, на проходження підготовчих курсів, на навчання дитини в школі, підготовку до ЗНО, купівлю обладнання та посібників були зумовлені особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України; не доведено, що витрати на заняття лижним спортом в Буковелі, які позивач визначила як витрати, пов`язані із розвитком фізичних здібностей дитини, зумовлені особливими обставинами такими як наявністю досягнень чи особливих здібностей дитини у цьому виді спорту, які потрібно розвивати.
Апеляційний суд вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача понесених нею витрат на медичне страхування дитини та витрат на лікування дитини, оскільки відповідно до положень чинного законодавства підставою для стягнення таких витрат є каліцтво дитини або тяжка хвороба, наявність яких доказами у справі не підтверджено.
Ухвалюючи нове судове рішення про відмову у позові суд апеляційної інстанції також зазначав, що позивач не довела, що понесені нею витрати на дитину не покриваються за рахунок аліментів, які сплачує відповідач.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Бойком О. О., в якій вона просила постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався:
1) на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 501/5060/15-ц, в яких серед іншого зазначено, що схильність дитини до певного спорту, а також до поглибленого навчання та вивчення наук має враховуватися судами, як особлива обставина, що потребує розвитку, а відповідно додаткових матеріальних витрат. Суд апеляційної інстанції не урахував, що надані позивачем докази та встановлені судами у справі № 761/8243/18 обставини за участю тих самих сторін, підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили понесення позивачем додаткових витрат: наявність у дитини хронічних захворювань (патологію стопи та захворювання верхніх дихальних шляхів), що вимагає проведення профілактичних оглядів, придбання відповідних медичних препаратів, засобів та проведення медичних процедур; схильності дитини до вивчення іноземних мов та точних наук, які потребували поглибленого вивчення. У касаційній скарзі заявник посилався також на те, що чинне законодавство не передбачає, що для віднесення витрат, які понесені із заняттям дитиною спортом, як таких, що зумовлені особливими обставинами необхідним є наявність у дитини досягнень у професійному спорті. Суд апеляційної інстанції не врахував сталу практику Верховного Суду щодо того, що понесення додаткових витрат, передбачений статтею 185 СК України, може бути зумовлено і позитивними фактами, зокрема схильністю дитини до певного виду спорту та поглибленого навчання та вивчення наук;
2) на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме апеляційний суд під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги подані позивачем докази, які підтверджували досягнення дитини у навчанні, наявність у неї хисту до вивчення іноземних мов та заняття спортом, таким чином залишив поза увагою докази, які підтверджували наявність особливих обставин, які зумовили понесення додаткових витрат на дитину. Суд не надав належної оцінки доводам позивача про те, що участь ОСОБА_2 в утриманні сина та його додаткових витратах сумарно складають менше половини всіх витрат, понесених позивачем за період з 13 жовтня 2016 року по 10 липня 2020 року. В порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні з відповідача додаткових витрат, понесених позивачем на медичне страхування та лікування дитини, не врахував, що відповідач визнав позовні вимоги в цій частині у суді першої інстанції, а тому наведені обставини не підлягали доказуванню.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має для позивача та її дитини виняткове значення.
Фундаментальність значення для формування єдиної правозастосовчої практики заявник мотивувала тим, що Київський апеляційний суд за абсолютно ідентичних обставин справи, предмету позову, підстав та його обґрунтування ухвалив протилежне оскаржуване судове рішення аніж судове рішення ухвалене цим судом 27 лютого 2020 року у справі № 761/8243/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Зокрема вказувала на те, що в оскаржуваному судовому рішенні, суд всупереч висновкам апеляційного суду, викладеним у справі № 761/8243/18 та висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 501/5060/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі
№ 6-1489цс17 не відніс до особливих обставин хронічні захворювання дитини та понесені у зв`язку з ними витрати, схильність дитини до певного виду спорту та поглибленого вивчення наук, що є порушенням принципу верховенства права та завдання цивільного судочинства, яким є справедливе вирішення справи з метою ефективного захисту порушених прав.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 16 червня 2021 року.
У липні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бойком О. О., в якому відповідач зазначав, що суд апеляційної інстанції повно встановивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначав про недоведеність позивачем, що витрати, понесені нею на підготовку дитини до складання ЗНО, проходження додаткових курсів та заняття з репетитором викликані особливими обставинами та особливою схильністю дитини до навчання, не надано доказів, які б свідчили, що у школі, в якій навчалася дитина, не забезпечувалось належного навчального процесу у зв`язку з чим дитина потребувала додаткових занять. Щодо витрат, які просила стягнути позивач, які пов`язані з медичним страхуванням та лікуванням дитини, відповідач стверджував, що позивач не надала доказів неможливості проведення обстежень, діагностики та лікування дитини, отримання інших медичних послуг у державних та комунальних закладах охорони здоров`я і необхідності звернення у зв`язку з цим до приватних медичних закладів, а тому такі витрати не відносяться до витрат, що викликані особливими обставинами. Щодо вимог про стягнення додаткових витрат, пов`язаних із заняттям дитиною лижним спортом в Буковелі, то такі заняття не можна віднести до занять спортом, які необхідно розвивати, оскільки не носять систематичного характеру, а є різновидом дозвілля, витрати на яке компенсуються за рахунок сплачених аліментів. Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Бойком О. О.
У серпні 2021 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко О. О., надійшли пояснення на відзив відповідача, в яких він зазначає про необґрунтованість його доводів, оскільки такі не відповідають дійсним обставинам справи. Заперечуючи проти свого обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину, ОСОБА_2 не взяв до уваги наявність особливих обставин, якими були викликані такі додаткові витрати, зокрема наявність у дитини схильності до точних наук, до занять спортом, наявність хронічних захворювань.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
09 лютого 1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 червня 2016 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір`ю - ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 березня 2017 року у справі № 761/36131/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів з 13 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто додаткові витрати на дитину у розмірі 2 000,00 грн щомісячно. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року у справі №761/36131/16-ц вказане рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення додаткових витрат на дитину скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні цієї вимоги; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року у цивільній справі №761/8243/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 66 731,56 грн, з яких: додаткові витрати на заняття дитини бальними танцями - 27 478,46 грн; додаткові витрати на заняття дитини лижним спортом - 3 054,80 грн; додаткові витрати, пов`язані з поглибленим вивченням іноземної мови (англійської),
- 12 988,71 грн; додаткові витрати, пов`язані з вивченням дитиною інформаційно-комунікаційних технологій, - 5 220, 00 грн; додаткові витрати на оплату послуг репетитора з математики - 3 939,59 грн; додаткові витрати, пов`язані з його відпочинком та подорожуванням разом з шкільними групами, - 14 050,00 грн. Вказане рішення суду в частині визначення розміру додаткових витрат залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року.