ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 453/467/17
провадження № 61-18827св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 5 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Позов обґрунтовувала тим, що з 31 серпня 2004 року перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 31 травня 2018 року розірвано.
На підставі свідоцтва про право власності від 27 грудня 1993 року та свідоцтва про право на спадщину за закономвід 16 серпня 2007 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 ; у цій квартирі з 23 листопада 2006 року зареєстрований відповідач, з 17 березня 2005 року їхній син - ОСОБА_3 та з 3 грудня 2010 року - вона.
Зазначала, що у належній відповідачу квартирі вони з сином почали проживати з листопада 2006 року, однак квартира потребувала капітального ремонту і у період з серпня 2007 року до квітня 2008 року вона за особисті кошти здійснила капітальний ремонт цієї квартири, внаслідок чого її вартість істотно збільшилась, що підтверджується висновком експерта № 3774-3776 від 28 березня 2018 року.
Посилаючись на зазначене, позивач просила визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2019 року, ухваленим у складі судді Микитина В. Я., позов задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказував, що внаслідок виконання позивачем ремонтно-будівельних робіт, які здійснені за її особисті кошти, вартість належної відповідачу квартири істотно збільшилась, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 62 СК України як спеціальна для цих правовідносин, а, відтак, спірна квартира є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.
Постановою Львівського апеляційного суду від 5 вересня 2019 року рішення Сколівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо збільшення вартості належної відповідачу квартири за час шлюбу сторін на 54 737 грн, виходячи з порівняльного аналізу вартості об`єкта до та після здійснення позивачем поліпшень, однак вважав, що таке є поліпшенням умов проживання сім`ї і позивач має право на грошову компенсацію.
Посилаючись на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що витрачені позивачем кошти на проведення ремонту належної відповідачу квартири не є підставою для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю подружжя.
Встановивши зазначене, апеляційний суд вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, і, як наслідок, відмовив у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Львівського апеляційного суду від 5 вересня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, а саме довідці № 021 від 4 вересня 2019 року, виданої фізичною особою-підприємцем, інженером з інвентаризації нерухомого майна - ОСОБА_4 , відповідно до якої інвентаризаційна вартість спірної квартири на 11 січня 2018 року становила 142 685 грн, що призвело до неправильного вирішення справи.
На думку заявника, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи та надав належну оцінку доказам, зокрема, технічному паспорту на спірну квартиру та довідці-характеристиці № 001, з яких вбачається, що в спірній квартирі проведено капітальний ремонт та перепланування у 2007-2008 роках, а також висновку оціночної-будівельної експертизи № 3774-3776, складеному 28 березня 2018 року судовим експертом Львівської науково-дослідного інституту судових експертиз; застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказував, що суд апеляційної інстанції встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надав належну оцінку зібраним у справі доказам і ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення.
Також зазначав, що сам по собі факт здійснення поточного чи навіть капітального ремонту квартири, що є особистою приватною власністю одного з подружжя, не може бути достатньою підставою для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю подружжя, оскільки члени сім`ї зобов`язуються утримували житло у належному стані, в якому вони проживають.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Сколівського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 453/467/17.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 31 серпня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 31 травня 2018 року розірвано.
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 .
На підставі свідоцтва про право власності від 27 грудня 1993 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 серпня 2007 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
З технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 28 травня 2008 року, суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 50,6 кв.м, розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат житловою площею 28,9 кв.м, кухні площею 8,3 кв.м, вбиральні площею 0,8 кв.м, ванної кімнати площею 2,6 кв.м, коридору площею 7,0 кв.м, комори площею 0,6 кв.м, лоджії площею 2,4 кв.м; інвентаризаційна вартість квартири становить 16 389 грн.
З копії будинкової книги суди також встановили, що у цій квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 - з 23 листопада 2006 року, ОСОБА_3 - з 17 березня 2005 року та з 3 грудня 2010 року - ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 3774-3776 від 28 березня 2018 року у 2007-2008 роках у спірній квартирі проведено ремонтні (будівельні) роботи з перепланування та капітальний ремонт квартири, а саме: замінено старі дерев`яні вікна, внутрішні підвіконники та зовнішні зливи на нові металопластикові, замінено міжкімнатні двері на нові, встановлено нові вхідні броньовані двері, замінено старе покриття підлоги на нове (керамічна плитка), влаштовано у кухні підлогу з підігрівом, проведено оздоблення стін та стель - водоемульсійне пофарбування, облаштування керамічною плиткою, шпалерами, замінено електропроводку та інженерне обладнання, влаштовано індивідуальне опалення замість центрального, замінено нові нагрівальні, сантехнічні і газові прилади, влаштовано нові радіатори, переплановано ванну кімнату, збільшивши її площу за рахунок площі туалету, комори та демонтажу внутрішніх перегородок, влаштовано нові перегородки для приміщення ванни та інші. У цьому ж висновку зазначено, що на 16 серпня 2007 року ринкова вартість спірної квартири могла б становити 206 144 грн. Ринкова вартість спірної квартири на квітень 2008 року могла б становити 262 551 грн.
Ринкова вартість невід`ємних поліпшень, здійснених ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 станом на момент завершення ремонтних будівельних робіт, тобто на квітень 2008 року, становить 54 737 грн.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що фінансування проведених ремонтних будівельних робіт проводилось з особистих коштів ОСОБА_1 ; з договору позики № 33/07 від 6 серпня 2007 року встановлено, що ОСОБА_1 отримала у борг від ТзОВ «Благо-Інвест» 40 000 грн з призначенням позики - ремонт житла.
Зобов`язання ОСОБА_1 за договором позики № 33/07 від 6 серпня 2007 року забезпечено порукою, поручителями виступили ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є братом та сестрою ОСОБА_1 .
Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_1 20 вересня 2007 року уклала договір іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, за яким передала ТзОВ «Благо-Інвест» в іпотеку належний їй житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2 .
З виписок з рахунків в іноземній валюті суди встановили, що з квітня 2007 року до серпня 2014 року ОСОБА_1 від своєї матері отримала 13 020 євро, частину яких використано для проведення капітального ремонту спірної квартири, а частину - на повернення позики із чистими внесками та адміністративними витратами.
З листа ТзОВ «Благо-Інвест» судами встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики виконала у повному обсязі.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті З Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.