Постанова (додаткова)
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 755/18750/20
провадження № 61-19951св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Григоренко Олег Сергійович , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення, стягнення неустойки та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати останнього усунути перешкоди в користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення, стягнути з ОСОБА_2 на його користь неустойку в розмірі 648 000,00 грн, втрачену вигоду в розмірі 48 000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 1,00 грн та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 648 000,00 грн неустойки. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення та стягнення неустойки.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 648 000,00 грн неустойки та 6 960,00 грн судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 36 000,00 грн неустойки, в іншій частині позовних вимог про стягнення неустойки відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року залишено без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 14 175,00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи
04 лютого 2022 року представника ОСОБА_1 - Григоренко О. С. звернувся до Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи судом касаційної інстанції, у розмірі 13 600,00 грн.
Заява мотивована тим, що у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 - Григоренко О. С. посилаючись на частину восьму статті 141 ЦПК України, вказував на те, що докази понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та докази їх надання позивачу будуть надані протягом п`яти днів з дати ухвалення судом касаційної інстанції рішення по суті спору.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу заявником до заяви надано:
- копію договору про надання правничої допомоги від 22 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Лігалайнс»;
- копію завдання від 22 грудня 2021 року № 1 до договору про надання правничої допомоги;
- копію рахунку-фактури від 22 грудня 2021 року;
- меморіальний ордер від 23 грудня 2021 року № 2РL273311 про здійснення попередньої оплати за договором про надання правничої допомоги в розмірі 13 600,00 грн;
- детальний опис послуг, наданих адвокатським об`єднанням «Лігалайнс» ОСОБА_1 у зв`язку з оскарженням ОСОБА_2 судового рішення в зазначеній справі;
- копію акта приймання-передачі наданої правничої допомоги в суді касаційної інстанції від 04 лютого 2022 року за договором про надання правничої допомоги від 22 грудня 2021 року та завдання від 22 грудня 2021 року № 1 до договору про надання правничої допомоги;
- ордер, виданий адвокатським об`єднанням «Лігалайнс» на представництво адвокатом Григоренком О. С. інтересів ОСОБА_1 у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду від 30 грудня 2021 року;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5687/10 від 03 червня 2016 року, видане Григоренку О. С. ;
- копія відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України відносно адвоката Григоренка О. С. , згідно з якими останній є адвокатом адвокатського об`єднання «Лігалайнс».
Наведені документи, на думку заявника, свідчать про те, що витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу в розмірі 13 600,00 грн є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом Григоренком О. С. обсягом правничої допомоги та відповідають критерію розумності їх розміру.
16 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Григоренко О. С. подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив поновити виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року, в нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині, та постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року.
Вказана заява мотивована тим, що ухвалою колегії суддів Касаційний цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 755/18750/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , при цьому зупинено виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Заперечень від ОСОБА_2 з приводу заяв представник ОСОБА_1 - адвоката Григоренка О. С. про ухвалення додаткового рішення до Верховного Суду не надходило.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяв представника ОСОБА_1 - Григоренка О. С. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, та поновлення виконання судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяв із таких підстав.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).