Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 376/1220/20
провадження № 61-19536св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Шапіївська сільська рада Сквирського району Київської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 07 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Савченка С. І.,
Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай).
В обґрунтування позову вказала, що розпочала свою трудову діяльність в КСП «Прогрес» у с. Шапіївка Сквирського району Київської області, а згодом у 1987 році перейшла працювати до КСП «Зоря», ставши його членом, та працювала на різних посадах включно до 03 січня 1993 року. У 1993 році вона за станом здоров`я звільнилася, але із членів КСП «Зоря» не виключалася, заяви про вихід не писала.
Зазначені дані підтверджуються наявними записами у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , виданої на її ім`я 01 березня 1967 року. Зважаючи на те, що вона станом на часрозпаювання земель КСП «Зоря» у штаті не значилася, а її цивільному чоловіку було надано земельну ділянку для фермерства, тому її помилково не включили в список до розподілу.
Таким чином, при проведенні розпаювання земель КСП «Зоря» у с. Токарівка Сквирського району Київської області їй не було надано земельну частку (пай), а в подальшому її було невірно проінформовано, що так як її сім`я отримала землю для ведення фермерського господарства, то вона втратила правона пай.
Вказувала, що факт неотримання нею земельної частки паю підтверджується довідкою № 127 від 27 травня 2020 року, виданою виконавчим комітетом Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області.
Посилається, що вона не була обізнана у своїх правах та про помилкове невключення її до списку, як особу, яка має право на отримання земельної частки (пай) в КСП «Зоря», дізналася лише після звернення до АБ «Приймак та Партнери» щодо захисту свої прав на землю, як член фермерського господарства. Під час встановлення фактів незаконного позбавлення права на землю ФГ «Орач», членом якого була ОСОБА_1 , їй також було роз`яснено, що право на землю як члена фермерського господарства та її право як члена КСП «Зоря» це є два різних права, і вона має право на земельну частку (пай). Таким чином, встановлений законом строк для подання заяви про визнання права власності на земельну частку (пай) вона пропустила з поважних причин, так як була недосконало обізнана з діючим законодавством.
Враховуючи вказане, позивач просила суд поновити їй строк позовної давності та визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 3,88 в умовних кадастрових гектарах у колективній власності КСП «Зоря»
с. Токарівка Сквирського району Київської області за рахунок земель комунальної власності (в тому числі резервного фонду) на території
с. Токарівка Сквирського району Київської області.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 червня
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено строк звернення до суду.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 3,88 в умовних кадастрових гектарах у колективній власності КСП «Зоря»
с. Токарівка Сквирського району Київської області за рахунок земель комунальної власності (в тому числі резервного фонду) на території с. Токарівка Сквирського району Київської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при паюванні земель КСП «Зоря» було порушено право позивача як члена КСП на отримання земельної частки (паю) розміром 3,88 умовних кадастрових гектарів.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 червня 2021 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що оскільки на час видачі 05 вересня 1995 року КСП «Зоря» державного акту на право колективної власності на землю позивач не була виключена в установленому законом порядку із членів КСП, то відповідно мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку з невідомих причин.
Проте, поновлюючи строк звернення до суду на підставі частини першої статті 267 ЦК України та визнаючи за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 3,88 в умовних кадастрових гектарах у колективній власності КСП «Зоря» с. Токарівка Сквирського району Київської області, суд допустив порушення норм матеріального права, що регулюють позовну давність.
Оскільки право на позов у ОСОБА_1 виникло з 05 вересня 1995 року, тобто після видачі КСП «Зоря» державного акту на землю, тому звернувшись до суду у червні 2020 року, позивач пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав дізналася, або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників КСП «Зоря».
При цьому суд першої інстанції при вирішенні цього спору помилково застосував положення про позовну давність, які містить чинний ЦК України.
Позивач не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом через 25 років, а посилання, що про невиключення до списку громадян-членів КСП вона дізналася після звернення до адвоката у 2020 році, не є поважними обставинами пропуску позовної давності, що унеможливлює поновлення позовної давності та захист прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі
№ 933/670/20, від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19, тощо та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про порушення прав особи, що подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі - ОСОБА_2 , який як особа, яка має право на земельну частку (пай) із земель КСП «Зоря», не має можливості оформити земельну ділянку в натурі, оскільки їй вже присвоєно кадастровий номер на ім`я позивача. Встановивши, що права цієї особи не порушені, суд мав закрити апеляційне провадження у справі.
При вирішенні цієї справи апеляційний суд помилково виходив із того, що строк позовної давності розпочав свій перебіг з 1995 року (після видачі КСП «Зоря» державного акту на землю), а не з квітня-червня 2020 року (після звернення до АБ «Приймак та Партнери» щодо захисту свої прав на землю, як член фермерського господарства). При цьому заявник вважає, що факт початку розпаювання земель не може бути початком відліку позовної давності.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 17 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
У січні 2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 розпочала свою трудову діяльність в КСП «Прогрес» у
с. Шапіївка Сквирського району Київської області, а у 1987 році перейшла працювати в КСП «Зоря», ставши його членом, та працювала на різних посадах включно до 03 січня 1993 року. У 1993 році за станом здоров`я звільнилася, але із членів КСП «Зоря» не виключалася, заяви про вихід не писала, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 , виданою позивачу 01 березня 1967 року.
Станом на час розпаювання земель КСП «Зоря» позивач у штаті не значилася, а її цивільному чоловіку було надано земельну ділянку для фермерства, тому її в список до розподілу не включили.
Факт неотримання позивачем земельної частки паю підтверджується довідкою № 127 від 27 травня 2020 року, виданою виконавчим комітетом Шапіївської сільської ради, де зазначено: « ОСОБА_1 не отримувала земельну ділянку частку (пай) на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області». Факт членства в КСП «Зоря» підтверджується листом Архівного сектору Сквирської РДА Київської області № 06-08/11 від 14 квітня 2020 року, в якому повідомляється, що в документах (протоколи засідань правління та загальних зборів) фонду № 134 КСП «Зоря» с. Токарівка Сквирського району Київської області відомості про виключення з членів КСП ОСОБА_1 за 1993-1995 роки відсутні.
У квітні 2020 року позивач звернулась до АБ «Приймак та Партнери» щодо захисту свої прав на землю, як член фермерського господарства.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо підставності позовних вимог
Частиною другої статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Право на земельну частку (пай) згідно пункту 2 цього Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.