Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 686/20034/19
провадження № 61-20025св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Стефанишина С. Л. від 01 грудня 2020 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., від 30 листопада 2021 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним об`єктом нерухомості.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він на підставі договору дарування від 18 лютого 2016 року є власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 разом з земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, а інша 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки належать на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 . Вказував, що відповідач самовільно, без погодження з ним як співвласником житлового будинку замурував дверні проходи між кімнатами, чим ізолював іншу частину будинку на свій розсуд.
ОСОБА_1 зазначив, що у грудні 2017 року він звертався до суду з позовом до відповідача про визначення порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 686/24661/17 частково були задоволені позовні вимоги та визначено порядок користування господарськими будівлями та спорудами. Щодо встановлення порядку користування житловим будинком апеляційний суд залишив без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2018 року, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позову. Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 самовільно замурував дверні проходи з кімнати 1-4 в кімнату 1-3 та з кімнати 1-1 в кімнату 1-2 та користується кімнатами 1-1, 1-4, коридором, кухнею та ванною, водночас позивач не користується цими кімнатами та не має можливості користуватися навіть санвузлом.
Позивач вказував, що він неодноразово пропонував відповідачу в добровільному порядку вирішити питання про спільне користування житловим будинком, проте останній на пропозиції не реагує та продовжує чинити позивачу перешкоди у користуванні майном.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок привести житловий будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану: відновити самовільно замуровані дверні проходи з кімнати 1-4 в кімнату 1-3 та з кімнати 1-1 в кімнату 1-2.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок привести житловий будинок
АДРЕСА_1 до попереднього стану: відновити самовільно замуровані дверні проходи з кімнати 1-4 в кімнату 1-3
та з кімнати 1-1 в кімнату 1-2.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768, 40 грн.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
6 400, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів факт створення йому перешкод у користуванні житловим будинком, який належить сторонам на праві спільної часткової власності, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача за власний рахунок привести спірний житловий будинок до попереднього стану.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 грудня 2020 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки сторони спору є співвласниками спірного житлового будинку, який в порядку, визначеному законом, не поділено (виділено) в натурі між ними. Судом встановлено, що відповідач самовільно замурував дверні проходи з кімнати 1-4 в кімнату 1-3 та з кімнати 1-1 в кімнату 1-2 та користується кімнатами 1-1, 1-4, коридором, кухнею та ванною, водночас позивач не користується цими кімнатами та не має можливості користуватися навіть санвузлом.
Узагальнені доводи касаційної скарги
07 грудня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив порушення судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі
№ 760/8892/17, від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц,
від 12 березня 2020 року у справі № 440/628/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також
не дослідили належним чином зібрані у справі докази, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що на момент розгляду позовної заяви спірний будинок не є самочинно збудованим об`єктом, прийнятий в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства та право власності на нього зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відтак правові підстави для прийняття рішення про зобов`язання відповідача відновити замуровані дверні проходи у будинку не відповідатиме фактичним обставинам справи, що у свою чергу призведе до невиконання завдань цивільного судочинства й обмеження прав. На думку заявника, при вирішенні спору суди не дослідили факту порушення прав позивача на момент звернення до суду. Заявник стверджує, що позивач не довів факту порушення його прав зі сторони відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/20034/19.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним об`єктом нерухомості призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вказує, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, зроблено обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 18 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г.
Співвласником іншої 1/2 частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_2 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 686/24661/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком та надвірними господарськими спорудами встановлено порядок користування господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виділено в користування ОСОБА_1 хлів «Б», в користування ОСОБА_2 гараж «Д», хлів «Ж», залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погріб «Г». У визначенні порядку користування житловим будинком рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2018 року у справі № 686/24661/17 було відмовлено, апеляційним судом це рішення суду залишено без змін.
Постановою суду апеляційної інстанції у справі № 686/24661/17 встановлено, що за даними технічної документації спірний житловий будинок АДРЕСА_1 складається з чотирьох суміжних житлових кімнат 1-1, площею 7,8 кв. м, 1-2, площею 7,3 кв. м, 1-3, площею 11,8 кв. м, 1-4, площею 12,3 кв. м, коридору, площею 6,1 кв. м, кухні, площею 7,5 кв. м, ванної, площею 3 кв. м При цьому згідно технічного паспорта та інших документів на будинок у будинку наявний один вхід з вулиці до коридору, з коридору окремі входи до кухні, ванни та лише до однієї житлової кімнати 1-1, з житлової кімнати 1-1 окремі входи до житлових кімнат 1-2 і 1-4, а з кімнати 1-2 окремий вхід до житлової кімнати 1-3.
ОСОБА_2 самовільно замурував дверні проходи з кімнати 1-4 в кімнату 1-3 та з кімнати 1-1 в кімнату 1-2. Таким чином ОСОБА_2 користується житловою кімнатою 1-1, житловою кімнатою 1-4, коридором, кухнею, ванною.
ОСОБА_1 після 2010 року самовільно в кімнаті 1-3 у віконному прорізі влаштував дверний прохід та користується житловими кімнатами 1-3 та 1-2. При цьому позивач окремо провів до зазначених приміщень відповідні комунікації, а саме електро, газо та водопостачання.