ПОСТАНОВА
Іменем України
04 травня 2022 року
Київ
справа №140/133/19
провадження № К/9901/82/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Дмитрука В.В. від 30 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Попка Я.С., Хобор Р.Б. від 10 грудня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
1. Позивач з 08 січня 1982 року по 31 травня 1983 року проходив строкову військову службу проходив строкову військову службу в країні де велись бойові дії.
Під час первинного огляду МСЕК 22 січня 2002 року позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. При повторному огляді 26 квітня 2017 року МСЕК позивачу встановлено II групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення (контузія) отримані при виконанні обов`язків військової служби.
2. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що інвалідність позивача настала після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби; зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, що виключає право на отримання одноразової грошової допомоги.
3. При вирішенні спору у цій справі, Суду слід дати відповідь на такі ключові питання: 1) чи має особа, яка під час проходження строкової військової служби отримала поранення, які в подальшому стали підставою установлення інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги у випадку встановлення інвалідність після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби? 2) чи має така особа право на отримання одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
4. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Волинського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, у якому просив:
- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, та скасування пункту 14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14 грудня 2018 року № 125;
- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Конституції України;
- зобов`язати Волинський обласний військовий комісаріат направити Міністерству оборони України пакет документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов`язків військової служби та скасувати пункт 14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14 грудня 2018 року № 125.
Зобов`язано Волинський обласний військовий комісаріат направити Міністерству оборони України пакет документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Зобов`язано Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Конституції України.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач у період з 08 січня 1982 року по 31 травня 1983 року проходив строкову військову службу з в Демократичній Республіці Афганістан.
9. Під час первинного огляду МСЕК 22 січня 2002 року позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
10. При повторному огляді 26 квітня 2017 року МСЕК позивачу встановлено II групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення (контузія) отримані при виконанні обов`язків військової служби.
11. 21 травня 2018 року позивач звернувся до Ківерцівського районного військового комісаріату з необхідним пакетом документів, згідно з пункту 11 Порядку № 975, про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням, контузією, отриманими при виконанні інтернаціонального обов`язку в Республіці Афганістан.
12. Волинський обласний військовий комісаріат листом від 21 грудня 2018 року № 1591 надіслав на адресу позивача витяг з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 125 від 14 грудня 2018 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що інвалідність позивача настала після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби; зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
13. Уважаючи дії та рішення Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики/
15. Скаржник зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, суперечить правовій позиції, яка була сформована Верховним Судом у схожих справах, а саме: постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 806/2187/18, відповідно до якої якщо з дня первинного встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи до дня встановлення II групи інвалідності минуло понад два роки, то він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
16. Також Міністерство оборони України вказує на те, що оскільки, позивачу встановлена інвалідність через три місяці після звільнення зі строкової військової служби, тому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 750/11327/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18.
17. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення. а оскаржувані рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1 - 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
20. Статтею 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІI групи інвалідності - 22 січня 2002 року) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
21. Підпунктом "б" пункту 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
22. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 року № 328-V статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
23. Законом України від 04 липня 2012 року № 5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з 01 січня 2014 року було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.
24. При цьому, пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
25. В подальшому Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину четверту статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
26. Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 499 від 28 травня 2008 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
27. Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
28. Пунктом 3 вказаної постанови передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284(Офіційний вісник України, 2007 рік, №14, ст. 532).
29. З системного аналізу правових норм убачається, що у разі встановлення особі інвалідності, що пов`язана із виконанням ним обов`язків військової служби, до 01 січня 2007 року, призначення та виплата такій особі страхових платежів здійснюється в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання таких платежів.
30. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
31. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.
32. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачу встановлена третя група інвалідності 22 січня 2002 року.
33. На зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги, може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, що передбачено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
34. Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 278/307/17, відповідно до якої законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. Обов`язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
35. Згідно із пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
36. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: "Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців".
37. Ухвалюючи вказану постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
38. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів враховує, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 26 квітня 2017 року, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено з 22 січня 2002 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
39. Аналогічний висновок викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19, у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 806/3742/17, від 11 березня 2021 року у справі № 295/1514/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого.
40. Окрім цього, з 01 січня 2017 року після набрання чинності Законом № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, протягом якого у разі настання інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
41. У разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
42. Таким чином, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання ІІ групи інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
43. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 815/85/18, від 30 липня 2020 року у справі № 806/2653/18 та від 11 березня 2020 року у справі № 813/1488/18.
44. Позивачу ІІ групу інвалідності встановлено 26 квітня 2017 року в період, коли законодавством не було передбачено отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
45. Зважаючи на вищевикладене, Міністерством оборони України доведено правомірність своїх дій, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
46. Крім того, посилання судів першої та апеляційної інстанції у цій справі на правову позицію Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14 є безпідставними, оскільки Верховний Суд України вирішував питання рівнозначності умов для виплати військовослужбовцям (не строкової військової служби) страхових сум, які були передбачені статтею 16 Закону № 2011-ХІІ в редакції до 01 січня 2007 року, та одноразової грошової допомоги, яка була запроваджена з 01 січня 2007 року, та сформульовано висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
47. Тобто, в зазначеній справі фактичні обставини є іншими.