1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 819/923/18

провадження № К/9901/877/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Курильця А.Р., Качмара В.Я., Мікули О.І. від 05 грудня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

Вступ

1. Позивач є фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю. Відповідачем проведено перевірку позивача та встановлено порушення законодавства про працю, а саме неповідомлення органи ДФС про прийняття працівників на роботу; порушення встановлених строків виплати заробітної плати; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці; незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи.

2. На підставі акта інспекційного відвідування, відповідачем винесено постанови № ТР552/759/АВ/ТД-ФС, № ТР552/759/АВ/МГ-ФС, № ТР552/759/АВ/ЗП-ФС, № ТР552/759/АВ/ІП-ФС, якими на позивача накладено штрафи за порушення абзаців 2, 3, 4, 8 частини другої статті 265 КЗпП.

3. Окрім того, відповідачем складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Постановою суду провадження в адміністративній справі відносно позивача за частиною першою статті 41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

5. Для правильного вирішення справ суду слід відповісти на такі питання: 1) чи є фак невчасного повідомлення органи ДФС про прийняття працівника на роботу підставою для притягнення до відповідальності за абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України? 2) чи є преюдиційним рішення суду в частині наявності проступку та вчинення його певною особою при розгляді справи адміністративним судом?

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

6. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов, у якому просила:

- визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу від 11 травня 2018 року № ТР552/759/АВ/МГ-ФС, № ТР552/759/АВ/ЗП-ФС, № ТР552/759/АВ/ІП-ФС, № ТР552/759/АВ/ТД-ФС.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанови управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 № ТР552/759/АВ/МГ-ФС від 11 травня 2018 року; № ТР552/759/АВ/ЗП-ФС від 11 травня 2018 року; № ТР552/759/АВ/ІП-ФС від 11 травня 2018 року; № ТР552/759/АВ/ТД-ФС від 11 травня 2018 року.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази про факт допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівників на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, а сам по собі факт невчасного повідомлення органи ДПІ не є підставою для притягнення до відповідальності, оскільки чинне законодавство передбачає відповідальність за неповідомлення про прийняття працівника на роботу, а не несвоєчасне повідомлення.

9. Судом установлено, що працівникам, що працювали у святкові дні заробітна плата нараховувалась у подвійному розмірі, однак, відповідні працівники отримали мінімальну заробітну плату у місяці, де вони працювали у святкові дні, оскільки в інші дні таких місяців вони працювали меншу кількість годин впродовж робочого дня, тобто ними не виконувався норматив роботи 40 годин на тиждень.

10. Оскільки укладеними трудовими договорами з обумовленими працівниками передбачено, що вони отримують мінімальну заробітну плату (п. З договору) за умови виконання робіт в кількості 40 годин на тиждень (п. 4 договору), то для виконання відповідної умови договору щодо виплати розмір; заробітної плати позивач та працівники зменшують кількість відпрацьованих годин, якщо відбуваються випадки роботи певних працівників у святкові чи вихідні дні. Тобто, працівник отримує заробітну плату за роботу у святковий чи вихідний день у подвійному розмірі за фактичну кількість відпрацьованих годин, однак у звичайні дні працює меншу кількість годин з таким розрахунком, щоб загальна кількість відпрацьованих працівником годин не перевищувала розмір) мінімальної заробітної плати.

11. У табелях обліку робочого часу не відображена інформація про кількість фактично відпрацьованих годин працівниками, а проставлена лише відповідна відмітка за день роботи працівника чи він працював у цей день, чи був вихідний, у відпустці чи хворий. Отже, Управління Держпраці не мало правових підстав стверджувати з огляду на табелі обліку робочого часу, що відповідні працівники працювали повий робочий день впродовж відповідних місяців, у зв`язку з чим їм було неправильно нарахована заробітна плата.

12. Також судом установлено, що позивач не веде відомості нарахування заробітної плати, натомість для власного обліку веде книгу нарахування заробітної плати, в якій не відображається інформація про кількість відпрацьованих робочих годин, нарахування за роботу у святкові чи вихідні дні тощо, відтак, відповідач не мав правових підстав стверджувати з огляду на книгу нарахування заробітної плати, що відповідні працівники працювали повий робочий день впродовж відповідних місяців, у зв`язку з чим їх було неправильно нарахована заробітна плата.

13. Крім того, суд зазначив, що управління Держпраці у Тернопільській області також не мало правових підстав стверджувати з огляду на книгу нарахування заробітної плати, що позивачем не забезпечено індексацію заробітної плати працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки позивач та її працівники регулюють забезпечення отримання мінімальної заробітної плати працівниками з урахуванням усіх визначених законодавством гарантій в оплаті праці зменшенням фактичної кількості відпрацьованих годин.

14. Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про незабезпечення достовірного обліку робочого часу працівників ґрунтується виключно на припущеннях.

15. Законодавством не передбачено штраф згідно з абз. 2 частини третьої статті 265 КЗпП України за порушення строків виплати заробітної плати менше, ніж за один місяць.

16. Нормами чинного законодавства допускається можливість затримки у виплаті суми належної працівнику заробітної плати за умови наявності спору про її розмір.

17. Виплата заробітної плати за один відпрацьований день (01 лютого 2018 року) ОСОБА_4 відбулась 02 березня 2018 року у зв`язку з тим, що в день звільнення ОСОБА_4 не повернула робочий інвентар і невиплачена сума була спірною.

18. Також суд першої інстанції зазначив, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року у справі № 607/8221/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 41 КУпАП - закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

19. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено.

21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідальність за частиною другою статті 265 КЗпП України настає і у випадку неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку його роботи.

22. Оскільки працівники позивача після укладення трудових договорів приступили до роботи та про це повідомлено територіальний орган ДФС в такі терміни: ОСОБА_5 - дата початку роботи 11 квітня 2018 року, дата повідомлення ДФС 19 квітня 2018 року; ОСОБА_3 - дата початку роботи 01 серпня 2017 року, дата повідомлення ДФС 15 травня 2018 року; ОСОБА_2 - дата початку роботи 01 жовтня 2017 року, дата повідомлення ДФС 15 травня 2018 року; ОСОБА_6 - дата початку роботи 15 березня 2018 року, дата повідомлення ДФС 15 травня 2018 року; ОСОБА_7 - дата початку роботи 01 березня 2018 року, дата повідомлення ДФС 15 травня 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова управління Держпраці у Тернопільській області № ТР552/759/АВ/ТД-ФС є правомірною.

23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що а ні частиною другою статті 30 Закону України «Про оплату праці», а ні іншими нормативно-правовими актами не визначено яким чином повинен здійснюватися облік виконуваної працівником роботи та який орган повинен розробити відповідний порядок, видається очевидним, що форма табеля обліку робочого часу затверджена наказом Державного комітету статистики України № 489 від 06 грудня 2008 року носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.

24. Суд апеляційної інстанції наголосив, що у разі потреби можна застосовувати й іншу форму табеля, але при цьому обов`язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу.

25. Проаналізувавши Табелі обліку робочого часу надані позивачем починаючи з серпня 2017 року по квітень 2018 року, з них неможливо встановити яку кількість годин відпрацьовано кожним з працівників, хоча відповідна графа наявна в цих табелях, а тому постанова управління Держпраці у Тернопільській області № ТР552/759/АВ/ІП-ФС є правомірною.

26. У продовж серпня - грудня 2017 року заробітна плата найманих працівників залишалась незмінною - 3200,00 грн. Серпень 2017 року є базовим місяцем для двох працівників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), а тому їм у грудні 2017 року слід було індексувати заробітну плату у розмірі 3,2% прожиткового мінімуму.

27. У відомостях нарахування заробітної плати за грудень 2017 року інформація про нарахування індексації зазначеним працівникам відсутня.

28. Виходячи з встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова управління Держпраці у Тернопільській області № ТР552/759/АВ/МГ-ФС є правомірною.

29. З книги нарахування заробітної плати та відомостей на виплату грошей за період серпень 2017 року - лютий 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виплачувала заробітну плату найманим працівникам без авансу єдиним платежем в кінці місяця, що є порушенням частини першої статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці».

30. Майстер манікюру та педикюру ОСОБА_4 звільнена 01 лютого 2018 року, в день звільнення працювала, однак належні їй суми виплачені лише 02 березня 2018 року.

31. Оскільки ОСОБА_4 звільнена 01 лютого 2018 року, в день звільнення працювала, однак належні їй суми виплачені лише 02 березня 2018 року, це є порушенням встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць.

32. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що у день звільнення ОСОБА_4 не повернула робочий інвентар, а невиплачена сума була спірною.

33. Виходячи з встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова управління Держпраці у Тернопільській області № ТР552/759/АВ/ЗП-ФС є правомірною.

34. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року у справі № 607/8221/18 не досліджувались та не встановлювались обставини щодо дотримання або недотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 мінімальних державних гарантій в оплаті праці, тощо, а лише зроблено висновок про відсутність події та складу адміністративного правопорушення в її діях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

35. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

36. Судами попередніх інстанцій установлено, що управління Держпраці у Тернопільської області з метою розгляду заяви ОСОБА_8 від 15 березня 2018 року, на підставі наказу від 16 квітня 2018 року № 227, направлення від 16 квітня 2018 року № 4.1/074/084 проведено захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

37. За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) складено акт інспекційного відвідування від 20 квітня 2018 pоку № ТР552/759/АВ у якому зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме частини третьої статті 124, частини шостої статті 95, статті 107, частини першої статті 115, частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 24, частини другої статті 30, статті 33 Закону України «Про оплату праці».

38. На підставі акта інспекційного відвідування, управлінням Держпраці у Тернопільської області 11 травня 2018 року винесено постанови № ТР552/759/АВ/ТД-ФС, № ТР552/759/АВ/МГ-ФС, № ТР552/759/АВ/ЗП-ФС, № ТР552/759/АВ/ІП-ФС, якими на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штрафи за порушення абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України у розмірі 558450,00 грн; абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП України у розмірі 11169,00 грн; абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України у сумі 148920,00 грн; абзацу 8 частини другої статті 265 КЗпП України у розмірі 3723,00 грн.


................
Перейти до повного тексту