ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 1540/3812/18
провадження № К/9901/12556/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Цховребової М.Г. від 04 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Градовського Ю.М., Яковлєва О.В. від 01 квітня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
1. Позивач 1946 року народження, у 1994 році виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. У 2016 році звернувся до пенсійного органу в Україні із заявою про призначення пенсії, додавши до заяви копію ізраїльського посвідчення особи, виданого Міністерством внутрішніх справ. Рішенням УПФУ позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки ним не надано документу, який підтверджує громадянство України.
2. Вирішуючи спір у цій справі, Суду слід відповісти на такі ключові питання: чи пов`язуватися право громадянина України на призначення йому пенсії з такою умовою, як постійне проживання в Україні? 2) чи є ізраїльське посвідчення особи, видане Міністерством внутрішніх справ, належним документом, який засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік при зверненні до пенсійного органу України для призначення пенсії, в розумінні пункту 2.9 Порядку № 22-1? 3) чи надано позивачем повний пакет документів, визначений Порядком № 22-1, при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
3. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23 січня 2018 року № 571/10 «Про відмову у призначенні пенсії»;
- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 16 грудня 2016 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з індексацією та компенсацією втрати частини доходів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при зверненні до відповідача до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачем було надано документи, які не відповідають Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії від 25 листопада 2005 року № 22-1.
6. Звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачем подано посвідчення особи № НОМЕР_1 , видане органом МВС Держави Ізраїль. Вказане посвідчення особи, яке видано Державою Ізраїль не підтверджує громадянство України у розумінні Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що 16 грудня 2016 року до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси надійшла заява від імені позивача представником за дорученням В. Маламедом, за підписом цього представника, про призначення позивачу пенсії за віком. До заяви було додано: копію довіреності; копія посвідчення особи, виданого позивачу Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль 11 лютого 2015 року, дійсного до 08 лютого 2025 року, зокрема: дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; статус громадянин Ізраїлю; копію трудової книжки; копія особистої заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії нотаріально посвідчена та апостильована.
Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси листом від 12 грудня 2016 року № 676/Б-01 повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії посилаючись на те, що у ОСОБА_1 особисто повинен був звернутися до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії та тим, що не надав оригіналів документів.
9. Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
10. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 522/10791/17 визнано протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, що зареєстровані 28 листопада 2016 року № 676/Б-01 та 16 грудня 2016 року; зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, що зареєстровані 28 листопада 2016 року № 676/Б-01 та 16 грудня 2016 року.
11. На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 522/10791/17, Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення від 23 січня 2018 року № 571/10 «Про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до заяви надано документи, які не відповідають Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії від 25 листопада 2005 року № 22-1 та не надано документ, що підтверджує постійне місце проживання на території України.
12. Уважаючи рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23 січня 2018 року № 571/10 «Про відмову у призначенні пенсії» протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що зазначена справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.
14. Так, у касаційній скарзі позивач зазначає, що право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат однозначно встановлено рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, яким були визнані неконституційними положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон.
15. Ненадання позивачем - громадянином України, діючого українського паспорту, не є достатньою підставою для відмови у призначенні пенсії, коли пенсійному органу було надано інший документ, який відповідає вимогам пункту 2.9 Порядку 22-1.
16. При зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачем було надано посвідчення особи. На той момент у позивача не було іншого дійсного документу, крім посвідчення, котре б містило інформацію про його особу, місце його проживання та вік, як того вимагає пункт 2.9 Порядку 22-1. Наразі, позивач отримав новий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, але це не значить, що до його отримання він не був громадянином України. Позивач являється громадянином України, що підтверджено його діючим паспортом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
17. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
18. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
19. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.