ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа №520/8633/18
адміністративне провадження № К/9901/13200/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Чиркіна С.М., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Гуцала М.І. від 09.04.2019,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» (далі у тексті цієї постанови також ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі у тексті цієї постанови також Держекоінспекція, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 11, 17, 18, 19, 20, 21, 22 припису №70/04-09 від 13.09.2018, оформленого Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі акту, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 677\01-04\04-09 від 07.09.2018 (далі також спірний, оскаржуваний припис).
2. В обґрунтуванні позовних вимог наводились аргументи про те, що оформлений відповідачем припис, на думку Товариства, не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
3. Зокрема, у своїй позовній заяві позивач стверджував про те, що відповідно до критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля», на діяльність його цеху розливу, сублімації та упаковки препаратів, цеху препаратів крові, вакцинно-сироваткового цеху, відділу продуцентів, і лабораторних тварин, спиртосховища, складу сировини та матеріалів не може розповсюджуватись дія Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», оскільки ним не проводилося переоснащення виробництва наведених вище цехів.
4. Товариство вказувало й на те, що скидання стічних вод з території здійснюється у ставок - відстійник й за своїм складом не перевищують встановлених законодавством гранично допустимих нормативів забруднюючих речовин.
5. Позивач у судах попередніх інстанцій стверджував, що здійснює свою діяльність на підставі належним чином оформлених дозвільних документів, з дотриманням вимог законодавства та наявних у нього спеціального дозволу на користування надрами та дозволу на спеціальне водокористування, а тому вважає, що вимоги оскаржуваного припису є протиправними і необґрунтованими.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Харківського окружного адміністративний суд від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, позов задоволено частково, а саме - скасовано пункт 17 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №70/04-09 від 13.09.2018. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
7. Ухвалюючи такі судові рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до наявних у справі доказів Товариством було проведено реконструкцію нежитлової будівлі під цех виробництва ектеріциду й станом на час перевірки вказаний цех здійснював свою діяльність без отримання належної оцінки впливу на довкілля.
8. Крім того, у оскаржуваному судовому рішенні містяться мотиви про те, що нормами статті 70 Водного кодексу України прямо заборонено скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо).
9. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що зливова каналізація на території підприємства відсутня, а стічні води стікають по рельєфу місцевості в «ставок - відстійник», розташований біля підприємства, а далі в один з рукавів Саржиного Яру, то суди дійшли висновку про законність та правомірність спірного припису в частині вимог його пункту 11, яким ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» зобов`язано вжити заходи щодо організації скиду зливових стічних вод у відповідності до вимог Водного кодексу України.
10. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про скасування пункту 18 спірного припису щодо винесення в натурі огорожі зони свердловини першого поясу судового режиму на свердловині №1, суди попередніх інстанцій виходили з того, що винесення в натуру та затвердження зон санітарної охорони свердловини передбачено статтями 44 та 93 Водного кодексу України, а також умовами, визначеними у виданих Товариству дозвільних документах (спеціальному дозволі на користування надрами і дозволі на спеціальне водокористування), відповідними висновками Державної служби геології та надр України та Державного агентства водних ресурсів України. При цьому, суди відзначали, що вимоги до експлуатації водогосподарських споруд (підземних джерел водопостачання) передбачені Державними будівельними нормами України (ДБН В.) 2.5- 74:2013 «Водопостачання зовнішні мережі та споруди».
11. Згідно ж з висновками судів попередніх інстанцій винесені в натурі огорожі зони санітарної охорони першого поясу суворого режиму на свердловині № 1 не відповідають вимогам Державних будівельних норм України (ДБН В.) 2.5-74:2013, у зв`язку з чим у оскаржуваній постанові апеляційного суду визнано правомірними спірний припис у частині його пункту 18.
12. Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині вимог позовної заяви про визнання протиправним та скасування спірного припису в частині пункту 19, апеляційний суд зазначав таке.
13. У оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано, що згідно з установленими обставинами справи пунктом 19 оскаржуваного припису зобов`язано позивача затвердити в установленому законом порядку Проект організації зон санітарної охорони на водозаборі.
14. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності таких вимог Держекоінспекції, оскільки позивачем фактично визнається необхідність вчинення вказаних у спірному приписі дій щодо затвердження в установленому законом порядку Проекту організації зон санітарної охорони на водозаборі й ним вчиняються дії для погодження такого проекту.
15. Разом з тим, суди відзначали, що станом на момент проведення перевірки відповідачем Проект організації зон санітарної охорони на водозаборі не було затверджено в установленому законом порядку, що свідчить про законність вимог Держекоінспекції.
16. Суди попередніх інстанцій визнали безпідставними й вимоги позову про скасування спірного припису в частині його пунктів 20-22, оскільки встановили, що позивачем допущено самовільне використання надр (підземних вод) у кількості 556 куб. м., що є невиконанням умов спеціального дозволу на користування надрами в частині показників добового забору води, який складає 500 куб. м. Суди вказували, що такі порушення зафіксовані актом перевірки, і не спростовані доводами позовної заяви та апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. Не погоджуючись з вищенаведеною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 23.08.2018 №677/01-04 та направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», виданого Державною екологічною інспекцією у Харківській області, у період з 27.08.2018 по 07.09.2018, була проведена планова перевірка Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
19. За результатами перевірки, Держекоінспекцією було складено Акт планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №677\01-04\04-09 від 07.09.2018.
20. У подальшому, Державною екологічною інспекцією у Харківській області винесено припис №70/04-09 від 13.09.2018, яким ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» зобов`язано, зокрема:
пункт 1: провести оцінку впливу на довкілля цеху розливу, сублімації та упаковки препаратів, цеху препаратів крові відділу продуцентів і лабораторних тварин з оцінки впливу на довкілля;
пункт 2: провести оцінку впливу на довкілля спиртосховища, складу сировини та матеріалів та отримати відповідні висновки з оцінки впливу на довкілля;
пункт 11: з метою запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу вжити заходів щодо організації скиду зливових стічних вод у відповідності до вимог Водного кодексу України;
пункт 17: забезпечити приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в якій знаходиться продукція ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» (картон, скло, тощо); або забезпечити укладання угод з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;
пункт 18: винести в натуру огорожі зони санітарної охорони першого поясу суворого режиму на свердловині №1 відповідно до вимог Державних будівельних норм України (ДБН В.) 2.5-74:2013 «Водопостачання зовнішні мережі та споруди»;
пункт 19: затвердити в установленому законом порядку Проект організації зон санітарної охорони на водозаборі;
пункт 20: обладнати локальну мережу спостережувальних свердловин для здійснення контролю за якісним станом підземних вод;
пункт 21: отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на збір підземних вод з Помірківського родовища;
пункт 22: вжити заходи виконання умов Спеціалізованого дозволу на користування надрами від 25.02.2009 № 4932.
21. Не погоджуючись із вищевказаними пунктами спірного припису, Товариство звернулось до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. У касаційній скарзі позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального і допустив порушення норм процесуального права, зокрема, не забезпечив повного і всебічного з`ясування усіх обставин справи, не дослідив усі наявні у ній докази і не взяв до уваги усі аргументи сторони позивача.
23. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу з порушенням процедури, встановленої Кодексом адміністративного судочинства України, а саме - не вірно застосував положення його частини другої статті 12, позбавивши позивача права на участь у судових дебатах і заявлення інших клопотань, долучення додаткових доказів у порядку, передбаченому частиною першою пункту 4 статті 306 цього Кодексу.
24. Відповідно до наведених у касаційній скарзі Товариства аргументів, останнє наполягає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та положення Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля».
25. Зокрема, Товариство наголошує, що діяльність ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» здійснюється фактично і на підставі документів дозвільного характеру, виданими до набрання чинності Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а матеріали перевірки не містять будь-яких доказів того, що діяльність цеху розливу, сублімації та упаковки препаратів, цеху препаратів крові, вакцинно-сироваткового цеху, відділу продуцентів і лабораторних тварин, спиртосховища, складу сировини та матеріалів є плановою.
26. Товариство також звертає увагу на те, що актом перевірки та іншими наявними у матеріалах справи документами (доказами) не встановлено та не зафіксовано діяльності позивача по технічному переоснащенню виробництва, у зв`язку з чим наявність або відсутність факту збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря, на які вказують суди першої та другої інстанції у оскаржуваних рішеннях, не може вважатися критерієм, який може свідчити про необхідність проведення оцінки впливу на довкілля.
27. Суди ж попередніх інстанцій, взявши до уваги лише позицію відповідача, засновану на самостійній оцінці ним документів по проведенню реконструкції цехів, не розглянули та не вивчили ці документи, на які наявне посилання в ухвалених ними судових рішеннях по суті спору і які у матеріалах справи відсутні.
28. Отже, на думку Товариства, висновки суду попередніх інстанцій, про те, що діяльність позивача не підпадає під її дію постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1010, оскільки в період з 2007 по 2012 роки на ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» відбулося збільшення та/або поява нових джерел викидів в атмосферне повітря, а саме - були виявлені нові джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: стаціонарні джерела від цеху ектеріциду; витяжна труба від приміщення ремонтно-механічної дільниці (джерела утворення: 2 фрезерні верстати, 2 токарні верстати, 1 свердлильний верстат) та витяжна труба від складу готової продукції, є помилковим, оскільки вказана діяльність ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» не пов`язана та не підпадає під ознаки технічного переоснащення одиниць та вузлів технологічного устаткування, систем управління та автоматизації.
29. Посилається скаржник і на те, що пункти 1, 2 спірного припису не відповідають його суті у розумінні вимог частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки за наявними в матеріалах справах доказами, цілісний майновий комплекс ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» складається з понад 50-ти окремо розташованих виробничих та адміністративних будівель, тоді як відповідачем не наведено найменування відповідних будівель, а зазначено лише види виробництв, представлених позивачем перевіряючим особам під час проведення перевірки у вигляді затвердженої організаційної схеми.
30. Такі обставини, на переконання Товариства, унеможливлюють виконання пунктів 1 та 2 спірного припису, які викладені без зазначення конкретних будівель, що підлягають оцінці впливу на довкілля й не містять вимог щодо усунення конкретних порушень.
31. Заперечуючи викладені у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновки щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 11 спірного припису (вжиття заходів щодо організації скиду зливових стічних вод у відповідності до вимог Водного кодексу України), Підприємство зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме - висновків акту перевірки, екологічною інспекцію встановлено відсутність наявності водних об`єктів, балок чи кар`єрів поблизу території ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ- БІОЛІК», тобто елементів довкілля, визначених статтею 1 Водного Кодексу України.
32. При цьому, як зазначається у касаційній скарзі, враховані під час розгляду справи судам попередніх інстанції результати лабораторного аналізу проб води поверхневої, проведені співробітниками ТОВ «Енергоеколог», не підтверджують факту скидання позивачем води через рельєф місцевості, а в оскаржуваному рішенні не вказано, які водні об`єкти чи рельєфи місцевості забруднює ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ- БІОЛІК», якими речовинами, як це встановлено і чи завдана цим шкода.
33. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування пункту 18 спірного припису (винесення в натуру огорожі зони санітарної охорони першого поясу суворого режиму на свердловині №1 відповідно до вимог ДБН 2.5.- 742013), Товариство вказує, що спеціальний дозвіл на користування надрами, згідно з яким передбачене, зокрема, зобов`язання суворо дотримуватись суворого режиму зон санітарної охорони на свердловині, отримано ним до введення в дію ДБН В.2.5.-74:2013.
34. До того ж, Товариство відзначає, що суди попередніх інстанцій не прийняли зауваження позивача, про те, що відстані між спорудою та межею першого поясу суворого режиму складає більше 15 м.
35. Про даний факт, як наголошується у касаційній скарзі, позивач вказував і під час досудового врегулювання у запереченні на припис, та зазначав у позовній заяві, доданих поясненнях та під час судового розгляду, а 08.11.2018 під час судового засідання у даній справі у суді першої інстанції заявляв клопотання про витребування доказів у Державної служби геології та надр України, зокрема Екологічну карту №50/07 Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, у відповідних документах містяться топографічні знімки місця розташування артезіанської свердловини підприємства.
36. Тобто, як вважає позивач, відповідні документи та топографічні знімки підтвердили би його твердження про фактичну відстань будівель та інших об`єктів від свердловин та встановлення першого поясу ЗСО навколо свердловини, однак, суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, чим, на думку Товариства, позбавив його можливості належним чином забезпечити позовні вимоги доказами, яких не має у власному розпорядженні.
37. Щодо висновків судів попередніх інстанцій стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 19 спірного припису (про затвердження в установленому законом порядку Проекту організації зон санітарної охорони на водозаборі) касаційна скарга містить такі аргументи.
38. Скаржник звертає увагу, що станом на час проведення перевірки відповідачем, та до моменту винесення припису, позивач за власною ініціативою та на підставі виданих йому спеціальних дозволів вчиняв дії щодо погодження проекту організації зон санітарної охорони на водозаборі ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», та коригування до проектів, Проект організації зон санітарної охорони на водозаборі ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», а також матеріали оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС)». Відповідні документи, ще до проведення перевірки відповідачем вже знаходились на розгляді в Харківський обласній раді (вх. № 6276/01-16 від 31.07.2018) й про такі обставини згадується безпосередньо в акті перевірки.
39. Однак, як стверджує позивач, у судах попередніх інстанцій ним зверталась увага на незалежні від нього обставини, оскільки вплинути на розгляд вищенаведених проектів, про які іде мова у пункті 19 оскаржуваного припису, він не може. Ці факти були проігноровані судами попередніх інстанцій, а тому й викладені у оскаржуваному судовому рішенні мотиви про законність спірного припису у вищенаведеній частині Товариство вважає необґрунтованими.
40. Заперечує позивач і висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування пунктів 20-22 спірного припису (обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для здійснення контролю за якісним станом підземних вод. Отримання висновку з оцінки впливу на довкілля за забір підземних вод з Помірківського родовища, а також вжиття заходів щодо виконання умов Спеціального дозволу на користування надрами від 25.02.2009 року №4932).
41. З цього приводу Товариство зазначає, що під час судового розгляду суди першої та апеляційної інстанцій, на його переконання, не дослідили належним чином докази та фактичні обставини та не врахували, що утримання зазначеної свердловини забезпечується в повному обсязі у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1990 №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів».
42. Водночас, на думку позивача, обладнання мережі спостережувальних свердловин для здійснення контролю за якісним станом підземних вод на території підприємства Спеціальним дозволом на користування надрами від 25.02 2009 №4932 та Дозволом на спеціальне водокористування від 18.11.2015 Укр.№04.01-10-641 А\Хар., додатками до них - не передбачена, а отже і не може бути встановлена без відповідного рішення органу який надав згадані дозволи.
43. При цьому, позивач наголошує, що заходи з попередження забруднення підземних вод на підприємстві здійснюються, а саме - проводяться контролі за якістю підземних вод: щомісяця проводяться контроль по мікробіологічним показникам; два рази на рік - хімічний аналіз. (Копії договорів зі спеціалізованими організаціями, які проводять дослідження та копії результатів аналізів були додані до матеріалів справи).
44. Тобто, на думку Товариства, останнє фактично виконує положення статті 105 Водного кодексу України, та здійснює заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а відповідне твердження під час судових засідань відповідач не спростовував. Суди ж попередніх інстанцій цим обставинам, матеріалам справи та аргументам позивача належної оцінки не надали.
45. ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» акцентує увагу й на тому, що як зазначено у мотивувальній частині оскаржуваної постанови апеляційного суду і в ухваленому судом першої інстанції рішенні під час перевірки відповідачем на території Товариства було відібрано проби ґрунтів між загонами для коней (жеребців) і парканом біля цеху ектерициду та у зоні санітарної охорони першого поясу суворого режиму свердловини № 1, про що складено акт відбору проб ґрунтів №10-2018/49-50 від 30.08.2018, а відповідно до протоколу вимірювань складу та властивостей ґрунтів № 52-09-18 від 06.09.2018 у складі ґрунтів виявлені наступні показники: амоній, натрій, сульфати, фосфор та хлориди.
46. Але, на переконання скаржника, суд першої інстанції не зазначає, про що свідчать відповідні показники вимірювань, що вони встановлюють, та яке положення припису обґрунтовують та підтверджують. Суд апеляційної інстанції також не розтлумачує показники в своєму рішенні.
47. Також Товариство у своїй касаційній скарзі підкреслює, що ним забезпечується належне виконання умов Спеціального дозволу на користування надрами від 25.02.2009 №4932, зокрема, здійснюються всі необхідні заходи, щодо екологічного моніторингу стану підземних вод, встановлено у відповідності до норм чинного законодавства зони спеціального контролю навколо свердловин.
48. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій, на його думку, вирішили цей спір з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, а викладені Товариством доводи є необґрунтованими і не зумовлюють скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.
49. Держекоінспекція зазначає, що Закон України «Про екологічну експертизу», який станом на момент проведення перевірки втратив чинність на підставі Закону України Про оцінку впливу на довкілля», передбачав обов`язок Товариства отримати позитивний висновок екологічної експертизи.
50. Відповідач враховує, що відповідно до норм статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» його дія не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону, а висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
51. Однак, відповідач наголошує, що позивачем не було надано вказаного позитивного висновку, а з аналізу положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля», вбачається, що діяльність ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ- БІОЛІК» не підпадає під її дію, оскільки в період з 2007 по 2012 роки відбулося збільшення та/або поява нових джерел викидів в атмосферне повітря, а саме - були виявлені нові джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: стаціонарні джерела від цеху ектеріциду; витяжна труба від приміщення ремонтно-механічної дільниці (джерела утворення: 2 фрезерні верстати, 2 токарні верстати, 1 свердлильний верстат) та витяжна труба від складу готової продукції.
52. На підставі викладеного, відповідач вважає, що спірний припис в частині пунктів 1 та 2 оформлено Держекоінспекцією в межах та спосіб, визначений законом.
53. При цьому, як наголошує відповідач, припис не повинен містити найменування будівель, оскільки оцінка впливу на довкілля отримується на діяльність, а не на об`єкт.
54. Відповідач вважає обґрунтованими й висновки судів попередніх інстанцій щодо законності оскаржуваного припису в частині пункту 11, оскільки, як встановлено судовим розглядом цієї справи, вода яка накопичується у пруді-відстійнику, є стічною у розумінні положень Водного кодексу України та має у складі забруднюючи речовини (азот амонійний, зважені речовини, водневий показник, залізо загальне, нітрати, нітрити, сульфати, фосфати, ХСК та хлориди), а її скидання здійснюється по рельєфу місцевості у «ставок-відстійник, а далі - в один з рукавів Саржина Яра , що, однак, суперечить приписам частини третьої статті 70 вказаного Кодексу і ним прямо заборонено.
55. Відзив на касаційну скаргу містить доводи й про те, що обов`язок Товариства щодо винесення в натуру та затвердження зон санітарної охорони, суворого дотримання їх режиму, виник у позивача на підставі норм статті 24 Кодексу України про надра, пункту 12 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, особливих умов спеціального дозволу на користування надрами від 25.02.2009 №4932, умов дозволу на спеціальне водокористування від 18.11.2015 Укр.№04.01-10-641 А/Хар., висновків Державної служби геології та надр України від 04.11.2015 №14434/13/10-15 та Державного агентства водних ресурсів України від 22.10.2015р. №836/9/15-15 (пункт н) дозволу).
56. Водночас, згідно з твердженнями відповідача, перевіркою було встановлено неналежне виконання Товариством вищевказаного обов`язку, оскільки при обстеженні свердловини №1 встановлено, що зона санітарної охорони 1 поясу суворого режиму на свердловині встановлено, проте відстань від водогосподарської споруди (устя свердловини) до огорожі першого поясу суворого режиму становить близько 8,2 м (в сторону на північ), що не відповідає вимогам Державних будівельних норм України (ДБН В.) 2.5-74:2013.
57. Держекоінспекція у відзиві на касаційну скаргу посилається й на те, що вжиття Товариством заходів щодо погодження Проекту організації зон санітарної охорони на водозаборі не означає виконання відповідних вимог закону станом на момент проведення перевірки, однак засвідчує визнання позивачем такого обов`язку.
58. За таких обставин відповідач вважає законним спірний припис у частині його пункту 19, а відповідно й зазначає про обґрунтованість висновків судів у цій частині.
59. Обґрунтованими, на думку відповідача, є також і висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині пунктів спірного припису 20-22, оскільки Товариство в силу вимог статті 105 Водного кодексу України повинно було, зокрема, обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод, проте перевіркою встановлена відсутність таких свердловин.
60. Окрім цього, відповідачем зауважується, що відповідно до акту перевірки Товариство згідно з програмою робіт з видобування питних підземних вод Помірківського родовища ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» зобов`язано в період з 2-3 кварталу 2012 року скласти та погодити проект ОВНС, тобто необхідне отримання висновку, державної екологічної експертизи. Проте, вказані документи у зазначені строки підприємством не розроблено та не погоджено.
61. Відповідач також висловлює аргумент про те, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 25.02.2009 №4932 добовий забір води складає 500 м.куб., тоді як матеріалами перевірки підтверджено перевищення таких показників та здійснення забору води у кількості 556 м.куб.
62. Наведені обставини у сукупності, на думку Держекоінспекції, засвідчують, що цей орган у спірних правовідносинах діяв на підставі повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а висновки судів попередніх інстанцій по суті спору є правильними та обґрунтованими.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
63. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції застосував, зокрема, норми Закону України від 23.05.2017 №2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля».
64. Так, пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», надає визначенню поняттю «планована діяльність» - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України;
65. Відповідно до частини другої, третьої, абзаців першого, другого частини четвертої статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.
Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
Визнати такими, що втратили чинність: Закон України «Про екологічну експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 8, ст. 54; 2000 р., № 27, ст. 213; 2003 р., № 4, ст. 31; 2007 р., № 34, ст. 444; 2009 р., № 30, ст. 428; 2011 р., № 34, ст. 343; 2012 р., № 2-3, ст. 3; 2013 р., № 46, ст. 640).
66. Водночас, статтею 39 Закону України «Про екологічну експертизу» встановлювалось, що висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об`єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.
67. Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.
68. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється.
69. Згідно з частиною першою, пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
70. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1, абзацу другого частини першої, пункту 22 частини другої та пункту 14 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13.12.2017 №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля».
71. Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1010 визначені Критерії визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля.
72. За змістом пункту 1, підпунктів 1, 3 пункту 2 вищевказаного Додатку, згідно з цими критеріями визначаються розширення і зміни діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля.
Оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності та об`єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а саме:
1) технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устаткування, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, що розташовані в існуючих цехах, приміщеннях, без перепрофілювання, капітального ремонту, реконструкції об`єктів та підприємств, якщо в результаті такого переоснащення господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення;
3) капітальний ремонт та реконструкція окремих виробничих споруд та інженерних мереж в межах територій та/або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних розмірів та за умови, що в результаті такого капітального ремонту та реконструкції господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення.
73. Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є завданням Кодексу України про надра, як це визначено його статтею 2.
74. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.