ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа №818/482/16
адміністративне провадження № К/9901/15897/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (головуючий суддя: Кунець О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року (головуючий суддя: Катунов В.В., судді: Ральченко І.М., Бершов Г.Є.) у справі № 818/482/16 за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Публічного акціонерного товариства Банку «Морський», третя особа-Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
20 квітня 2016 року ОСОБА_1 (далі позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ліквідатора Публічного акціонерного товариства Банку «Морський» Матвієнко А.А., у якому просила:
зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Морський» Матвієнко А.А. включити вимоги ОСОБА_1 в сумі 12 256 501 грн. 49 коп. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Морський»;
подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк «Морський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 200 000 грн.
23 червня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб було залучено до участі у даній справі в якості третьої особи на боці відповідача.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліквідатора Публічного акціонерного товариства Банку "Морський" Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 липня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року задоволено частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Морський» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення позивача до числа вкладників, яким необхідно здійснити виплати (відшкодувати кошти) за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Морський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасовано.
Справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов`язання уповноваженої особи Фонду включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Морський» - змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення суду в частині цих позовних вимог залишено без змін.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі № 818/482/16 залишено без змін.
Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 04 червня 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
25 липня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволені касаційної скарги та рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Морський» в особі начальника відділення № 1 в м. Суми Шрамко Т.О. укладено договір банківського вкладу (пенсійний накопичувальний) № 23/255752 та відкрито депозитний рахунок № 2635801015925.
На виконання умов договору та додаткових угод від 5 вересня 2013 року, 31 січня 2014 року на рахунок Банку позивач перерахував грошові кошти в сумі 12 051 000 грн. Факт внесення грошових коштів підтверджується відповідними квитанціями від 31 січня 2013 року № 96594, 5 вересня 2013 року № 14319, 31 січня 2013 року № 84428.
Відповідно до пункту 2.1.5 договору після закінчення строку дії договору ПАТ «Банк «Морський» узяв на себе зобов`язання повернути вкладнику суму вкладу та виплатити суму нарахованих, але не отриманих відсотків.
На момент закінчення договору, тобто станом на 3 червня 2014 року, залишок суми вкладу становив 12 051 000 грн, сума нарахованих відсотків - 205 501,49 грн.
Оскільки ПАТ Банк «Морський» не виконав узятих на себе зобов`язань щодо повернення вкладу, ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою про стягнення коштів (повернення депозиту).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 липня 2014 року у справі № 592/6509/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з ПАТ «Банк «Морський» на користь ОСОБА_1 1 12 051 000 грн - суму вкладу за договором банківського вкладу № 23/255752 від 31 березня 2013 року, 205 501, 49 грн - відсотки за цим же договором, а всього 12 256 501, 49 грн. Зобов`язано Національний банк України перерахувати грошові кошти ПАТ «Банк «Морський» в сумі 5 981 211, 05 грн., що знаходяться на рахунках Національного банку України, ПАТ «Банк «Морський» у рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № 23/255752 від 31 березня 2013 року.
Апеляційний суд Сумської області рішенням від 8 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Національного банку України перерахувати грошові кошти ПАТ «Банк «Морський» у сумі 5 981 211, 05 грн., що знаходяться на рахунках Національного банку України, та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні в цій частині позовних вимог до Національного банку України за їх необґрунтованістю.
Відповідно до постанови Національного банку України від 2 вересня 2015 року № 577 «Про ліквідацію ПАТ «Банк «Морський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 3 вересня 2015 року № 164 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Морський», а також призначено уповноважену особу Фонду на таку ліквідацію.
2 жовтня 2015 року позивач на підставі статті 49 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), заявив до уповноваженої особи Фонду свої кредиторські вимоги до цього банку. До заяви про визнання кредиторських вимог позивач додав підтверджувальні документи, а саме рішення Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/6509/14-ц.
Уповноважена особа Фонду листом від 24 грудня 2015 року № 105/15 повідомила ОСОБА_1 про результати розгляду вимоги кредитора, у якій викладено обставини, що унеможливлюють формування переліку вкладників з огляду на відсутність первинних бухгалтерських документів ПАТ «Банк «Морський», оскільки головний офіс цієї банківської установи знаходиться у м. Севастополі - на тимчасово окупованій території України відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Вважаючи дії відповідача такими, що порушують право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладами, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог з покликанням на вимоги Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - також Закон № 4452-VI) позивачка зазначає, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, проте бездіяльність відповідача порушує її права як вкладника.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на день запровадження процедури ліквідації ПАТ Банк «Морський», головний офіс, даної банківської установи, знаходиться у місті Севастополь (вул. Брестська, буд. 18, корпус А), а отже, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - на тимчасово окупованій території України. Відповідно, доступ до приміщень Банку за місцезнаходженням головного офісу залишається неможливим.
Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ Банк «Морський» база даних про вкладників недоступна. Документів та інформації, наданої самим вкладником, не достатньо для перевірки, занесення до переліку вкладників, затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду Уповноваженою особою не може бути сформовано з незалежних від нього причин.
Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, проте позивачем не надано доказів, які свідчили б про наявність ознак протиправної по відношенню до позивача бездіяльності з боку відповідача, а також про те, що права та інтереси заявника можна вважати порушеними.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачкою зазначено, що всупереч вимогам статті 49 Закону України № 4452-VI та Положення про порядок здійснення процедури ліквідації банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції або Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №213 від 30 листопада 2015 року (далі також Положення № 213) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Морський» Матвієнко А.А. фактично вимоги кредиторів не розглянуті , реєстр акцептованих вимог кредиторів не складений.
Водночас стверджує, що відповідачу надсилались всі необхідні документи, в тому числі рішення суду, яким стягнуто заявлену суму боргу з Банку в судовому порядку. Тобто, за позицією скаржниці, були надані фактичні данні щодо наявності заборгованості, які підтверджені остаточним судовим рішенням.
Скаржниця вважає, що подання відомостей на виплату гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів не ставить в залежність розгляд вимог перед іншими кредиторами і повинно відбуватись в строки, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач звертає увагу, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду включити вимоги ОСОБА_1 в сумі 12 256 501,49 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банк «Морський» змінена в мотивувальній частині в редакції зазначеної постанови, а в решті рішення суду в частині цих позовних вимог залишена без змін.
Отже, рішення про закриття провадження за вказаною позовною вимогою ОСОБА_1 переглянуте Великою Палатою Верховного Суду та набрало законної сили, у зв`язку з чим вимоги касаційної скарги щодо скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій суперечить статті 328 КАС України.
Відповідач вважає вірним висновки судів про те, що формулювання переліків вкладників в умовах відсутності доступу до серверів автоматизованої банківської системи, необхідних документів та технічних засобів банку, здійснити неможливо.
Водночас звертає увагу на безпідставне посилання скаржниці на порушення судами вимог розділу ІІІ Положення № 213, оскільки цим розділом врегульовані питання особливостей здійснення процедури приймання та розгляду вимог кредиторів, формування реєстру акцептованих вимог кредиторів, а отже не стосується позовної вимоги щодо надання інформації про позивачку, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ Багк «Морський» за рахунок Фонду гарантування.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.