ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 640/25383/19
провадження № К/9901/14455/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є., Беспалова О.О., Собківа Я.М. від 30 березня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
1. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. У віці 35 років позивач звільнився зі служби. На час звільнення зі служби позивач мав спеціальний стаж 13 років 10 місяців 5 днів. Після звільнення зі служби позивач займався підприємницькою діяльністю. Набувши загальний трудовий стаж понад 28 років, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив підготувати та подати до пенсійного органу подання про призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262. Відповідачем було відмовлено оскільки позивач на час звільнення з органів внутрішніх справ не досягнув 45 років та не мав загального трудового стажу 25 років.
2. Вирішуючи справу, Суду слід дати відповідь на такі ключові питання: яка редакція пункту «б» статті 12 Закону № 2262 підлягає застосуванню: чинна на момент виникнення права на призначення пенсії чи на момент призначення пенсії?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
3. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії , у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії та всіх необхідних документів;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії та всі необхідні документи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в підготуванні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії та всіх необхідних документів.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії та всі необхідні документи до нього.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату досягнення позивачем 45-річного віку, соціальні гарантії, забезпечені, поміж інших, пункт «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», передбачали право ОСОБА_1 на отримання пенсії за вислугу років, у разі набуття останнім 25-річного страхового стажу, під час отримання якого, соціальні гарантії були звужені, шляхом внесення змін до Закону.
6. Керуючись висновками Конституційного Суду України, звуження соціальних гарантій, які, на думку суду, полягають також у сталості їх елементів (юридичних фактів, необхідних для набуття права), є недопустимим, з огляду на що, суд констатував наявність права позивача на пенсію за пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» на дату звернення до відповідача.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою до МВС України) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
9. Оскільки згідно довідки від 17 жовтня 2019 року № 2-569/125/05/26/2019, ОСОБА_1 проходив службу в ОВС з 03 листопада 1980 року по 05 грудня 1994 року, спеціальний стаж складав на момент звільнення 13 років 10 місяців 05 днів, з огляду на що, на час звільнення з ОВС позивач не досяг 45 річного віку (на час звільнення зі служби позивачу було 35 років) та не мав 25 років страхового стажу (страховий стаж - 13 років 10 місяців 05 днів), Міністерство внутрішніх справ України при наданні відповіді позивачу, правомірно та на підставі норм діючого законодавства вказало про відсутність підстав для підготовки документів для звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 03 листопада 1980 року по 05 грудня 1994 року.
12. У період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2019 року позивач займався підприємницькою діяльністю, та як фізична особа-підприємець та сплачував єдиний соціальний внесок.
13. 24 жовтня 2019 року представник позивача звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки з урахуванням проходження військової служби з 03 листопада 1980 року по 05 грудня 1994 року та періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 01 січня 2004 року по 01 липня 2019 року страховий стаж позивача складає 28 років 4 місяці 23 дні.
14. Міністерство внутрішніх справ України листом від 11 листопада 2019 року повідомило позивача про відсутність підстав для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки ОСОБА_1 не має права на пенсію за вислугу років на умовах пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на дату звільнення з військової служби не мав 25-річної вислуги та не досяг 45-річного віку.
15. Уважаючи відмову Міністерства внутрішніх справ України в підготуванні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення пенсії неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 лютого 2015 року у справі № 21-630а14, від 01 липня 2014 року у справі № 21-244а-14 та Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 686/651/17, від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а, в яких зроблено висновок, що правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
17. Також скаржник зазначає, що розгляд касаційної скарги згідно із пунктом «а» частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції проігнорував частину п`яту статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
18. Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
19. Відповідно до пункту «б» статті 12 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугою строків служби, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.