ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 440/4300/18
адміністративне провадження № К/9901/19237/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Світлодін» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року (головуючий суддя: Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (головуючий суддя: Лях О.П., судді: Бегунц А.О., Григоров А.М.) у справі № 440/4300/18 за позовом Приватного підприємства «Світлодін» до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
03 грудня 2018 року Приватне підприємство "Світлодін" (надалі також позивач або ПП "Світлодін") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач або Управління Держпраці), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу від 08 листопада 2018 № ПЛ2465/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
09 липня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «Світлодін», у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
05 серпня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 25 січня 2018 року № 2274/10.1-09, яким з метою координації дій органів Державної служби України з питань праці, Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України по запобіганню «тіньової» зайнятості та виплати доходів без сплати належних сум податків, зборів, внесків до бюджетів, на виконання Плану заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників, надано інформацію, в тому числі за листопад 2017 року щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами у звітах за листопад 2017 року (додаток № 2). У даному переліку, серед іншого, зазначено найменування ПП "Світлодін".
Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 24 жовтня 2018 року № 209-П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наказано провести заходи контролю, зокрема: ПП "Світлодін" щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв`язку з надходженням листа Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 25 січня 2018 року № 2274/10.1-09 - заступнику начальника відділу з питань експертизи умов праці Л. Рогізній (пункт 1.24 наказу).
На підставі вказаного наказу видано направлення від 25 жовтня 2018 року № 2165 на проведення невиїзного інспектування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ПП "Світлодін" (питання, що підлягають контролю: додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці) з 26 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року.
У період з 26 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року інспектором праці Рогозіною Л.М. проведено невиїзне інспектування ПП "Світлодін", за результатами якого складено акт № ПЛ2465/584/АН від 29 жовтня 2018 року.
Вказаний акт перевірки підписано та відповідний примірник акту отримано директором ПП " Світлодін" ОСОБА_12 29 жовтня 2018 року.
31 жовтня 2018 року інспектором праці Рогізною Л.М. винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ24647/584/АН/П, яким зобов`язано директора ПП "Світлодін" усунути виявлені порушення, а саме укласти трудові договори з найманими працівниками до 15 листопада 2018 року.
08 листопада 2018 року начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л., керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), частиною 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України України, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2465/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на ПП "Світлодін" штраф у розмірі 670 140,00 грн.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивач вважає помилковими висновки акту № ПЛ2465/584/АН від 29 жовтня 2018 року про порушення ПП "Світлодін" вимог частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, оскільки угоди, укладені між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не мають ознаки трудових договорів. Пояснює, що з вказаними особами укладені трудові угоди цивільно-правового характеру, які є цивільно-правовими договорами, а не трудовими угодами. Відтак, позивач вважає постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2465/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС від 08 листопада 2018 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача у відзиві на позов просив відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що з 26 по 29 жовтня 2018 року проведено невиїзне інспектування ПП "Світлодін", за результатами якого складено акт № ПЛ2465/584/АН від 29 жовтня 2018 року, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням керівника. Зазначає, що угоди, укладені між ПП " Світлодін " та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 носять ознаки, що притаманні трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, а саме: в угодах не вказано строки, обсяги (об`єми) роботи по прибиранню, а зазначено лише загальні фрази про виконання процесу робіт; відносини за угодою тривалі, оплата не за результат праці, а встановлена щомісячна плата; предмет угоди процес роботи, який передбачає виконання певних трудових функціональних обов`язків, а не кінцевий результат.
У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що трудові угоди не могли оформлятися в той час, коли були оформлені цивільні угоди на надання послуг. Вважає, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що ПП " Світлодін " порушив права осіб, які бажали б працювати за трудовим договором, але всупереч їх волі, з ними були укладені договори цивільно-правового характеру. Вказує, що надавати послуги за договорами цивільно-правового характеру було волевиявленням фізичних осіб - контрагентів. Зазначив, що укладені угоди носять цивільно-правовий характер.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що правовідносини за трудовими угодами (цивільно-правового характеру), укладеними між ПП " Світлодін " та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 фактично є трудовими, а отже вказані працівники допущені позивачем до роботи без оформлення трудових договорів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачем зазначено, що перевірка Управління Держпраці не ґрунтувалась на нормах Закону, що не враховано судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи.
Скаржник вважає, що правовідносини між позивачем та особами, з якими укладено цивільно-правові договори не є трудовими.
Так, позивач зазначає, що згідно наданих суду документів ринок «Універсальний» працює з 10.00 до 18.00 годин щоденно, прибирання може здійснюватися лише за відсутності відвідувачів та продавців товару, тобто в любий час протягом зазначеного періоду. За позицією скаржника, в даному випадку режим прибирання не може встановлюватися.
Звертає увагу, що в цивільно-правових угодах, які укладені на прибирання певної території та площі не можуть зазначатися строки і обсяги прибирання, оскільки виконавець сам організовує свою роботу з прибирання в зручний для нього час, адже результатом наданих послуг є щоденна чистота на закріпленому об`єкті, обсяги визначені по назві об`єкту в кожній угоді.
Водночас зазначає, що ОСОБА_9 , ОСОБА_7 є пенсіонерами за віком, а ОСОБА_5 є інвалідом третьої групи та у зв`язку з похилим віком та станом роботи зазначені особи не бажали працювати за трудовим договором.
Також скаржник зазначає, що в угоді цивільно-правового характеру, укладеній між позивачем та ОСОБА_6 зазначено надання послуг з обробки первинних документів. Стверджує, що первинні документи обробляються виконавцем за їх наявності на підприємстві, тобто послуги можуть надаватися у будь-якій час, а отже правовідносини є цивільно-правовими.
Вартість послуг встановлена в твердій сумі, без ПДВ, нарахування її здійснюється на підставі акту прийманні-передачі наданих послуг та оплачується у встановлений термін готівкою через касу або на розрахунковий рахунок, що, за позицією позивача, є також ознакою цивільного договору.
В свою чергу, відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені при повному з`ясуванні обставин справи, що мають значення, та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Управління Держпраці у Полтавській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Полтавської області.
Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).
За приписами пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Частиною 1 статті 6 Закону № 877-V визначені підстави для здійснення позапланових заходів.
Частинами ж 2-4 статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною 4 статті 2 цього Закону.
Підстави проведення інспекційних відвідувань передбачені пунктом 5 Порядку № 295.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку №295).
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).
За приписами пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку № 295).
Таким чином, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
Аналогічний висновок неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2140/1828/18, від 19 вересня 2019 у справі № 808/3092/17, від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000037.
Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 постанову КМУ № 295 визнано нечинною.
Водночас за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то Постанова КМУ № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14 травня 2019 року.
Отже, норми Постанови КМУ № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.
Тотожний висновок сформований у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5895/18, від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000037.
Предметом спору є постанова про накладення штрафу від 08 листопада 2018 № ПЛ2465/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС за порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Отже, для вирішення спірних правовідносин у справі, що розглядається, необхідно встановити наявність або відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Частиною 1 статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци1, 2 частини 2 статті 265 КЗпП України).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.