ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 200/451/20-а
провадження № К/9901/31970/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 (головуючий суддя Михайлик А.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Гайдара А.В., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.)
у справі № 200/451/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Бахмутського міського центру зайнятості
про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутського міського центру зайнятості, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Бахмутського міського центру зайнятості щодо прийняття рішення про припинення виплати ОСОБА_1 допомоги з безробіття згідно з п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
- зобов`язати Бахмутський міський центр зайнятості скасувати це рішення та продовжити виплату ОСОБА_1 допомоги з безробіттю з 13.11.2019 відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
- зобов`язати Бахмутський міський центр зайнятості виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за листопад 2019 року в розмірі 80,28 грн,
- зобов`язати Бахмутський міський центр зайнятості відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 17.02.2020, яке Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 26.10.2020 залишив без змін, відмовив ОСОБА_1 в позові.
3. ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020, якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.11.2018 позивачу Бахмутським міським центром зайнятості надано статус безробітного відповідно до наказу від 12.11.2018 №НТ181112, з 19.11.2018 по 13.11.2019 призначено виплату допомоги по безробіттю на 360 календарних днів відповідно до наказу від 19.11.2018 №НТ181119, а 14.11.2019 виплату допомоги по безробіттю припинено у зв`язку з закінченням строку виплати.
5. В листопаді 2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою продовжити виплату допомоги по безробіттю.
6. Листом від 14.11.2019 № 428-2019 відповідач повідомив позивача про те, що у розумінні п. 2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613 (далі - Порядок № 613, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позивач не є особою передпенсійного віку, оскільки за статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи набувають права на призначення пенсії у 60 років, в той час як позивачу на час призначення допомоги було 53 років. Відтак, позивачу правомірно виплачувалась допомога протягом 360 календарних днів у відповідності до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а її виплата була припинена у зв`язку з закінченням строку її виплати.
7. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Звертав увагу, що він має право на пенсію в 55 років, а відтак є особою передпенсійного віку в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу правомірно припинено виплату допомоги по безробіттю після спливу 360 календарних днів, на які вона призначалась, оскільки для цілей Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» поняття «передпенсійний вік» висвітлено в порядку Порядку № 613 і позивач під зазначене визначення не підпадає.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що суди невірно застосували норми чинного законодавства. Стверджує, що норми Порядку №613 суттєво звужують його права на отримання грошової допомоги по безробіттю, оскільки відповідно до вимог статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п. 4 ч. 1) він має право на пенсію з 55 років. На думку скаржника, він є особою «передпенсійного віку» відповідно до норм ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а отже має право отримувати допомоги з безробіття протягом 720 днів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
11. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».