ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 802/1446/17-а
адміністративне провадження № К/9901/23590/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (колегія у складі суддів Драчук Т.О., Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.)
у справі №802/1446/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за № К-8377/0-4642/6-17 від 04.07.2017;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 від 10.05.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.
2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову.
4. 15.02.2018 відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
6. Скаржник клопотав про зупинення виконання оскаржуваного рішення, однак ухвалою від 26.03.2018 Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в травні 2017 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.
8. За наслідком розгляду вказаного звернення, 04.07.2017 надано відповідь № К-8377/0-4642/6-17, якою позивачу повідомлено, що земельна ділянка, на яку вона бажає отримати дозвіл, сформована шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за кошти державного бюджету у 2013 році та присвоєно кадастровий номер. При цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу чи об`єднання, які раніше сформовані, здійснюється за технічною документацією із землеустрою. З огляду на це, місце розташування об`єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.
9. Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
11. Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дахталійської сільської ради. Наступні дії мають бути спрямовані на її розподіл за технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельних земельних ділянок. За таких обставин, доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка є сформованою, а тому відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
13. Суд апеляційної інстанції не погодився з такою позицією та дійшов протилежного висновку, вважаючи, що позивач дотримався передбачених Земельним кодексом України вимог щодо порядку відведення земельної ділянки, оскільки йдеться про відведення землі сільськогосподарського призначення у власність.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. позивач звернулася з клопотанням для отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до однієї категорії земель, у зв`язку з чим відведення земельної ділянки здійснюється шляхом виготовлення проекту землеустрою.
Відтак, у відповідача не було законних підстав стверджувати, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати, є сформованою, та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення про передачу земельних ділянок можуть прийматись розпорядником землі за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку ділянку в Державному реєстрі прав.
Висновки суду про необхідність розроблення проекту відведення, у зв`язку з тим, що змінюється цільове призначення земельної ділянки, є безпідставним.
Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.
Статтею 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачена можливість зміни виду використання земель на підставі відповідної документації із землеустрою (а не виключно на підставі проекту відведення), яка розробляється при формуванні земельних ділянок.
Виходячи з ч. 6 ст. 79-1 ЗК України зміна такого виду використання буде здійснюватися саме на підставі технічної документації щодо поділу, передбаченої ст. 56 Закону України "Про землеустрій". Необхідність розроблення проекту відведення виникає лише у разі зміни цільового призначення всього земельного масиву, а не його частини.
15. Відзив від позивачки не надходив.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
17. Головним питанням спору є правомірність відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на сформованій земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення.
18. Cудом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, бажана позивачем до відведення, розташована у межах сформованої земельної ділянки, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
19. Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується, дійшов висновку, що відведення земельної ділянки повинно здійснюватися шляхом виготовлення проекту землеустрою, оскільки передбачалось відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до однієї категорії земель, що передбачає зміну цільового призначення. При цьому, відповідно до ст. 20 ЗК України відведення земельної ділянки здійснюється шляхом виготовлення проекту землеустрою.