ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа №240/2186/21
адміністративне провадження № К/9901/47198/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 (колегія суддів: Біла Л. М., Гонтарук В. М., Курко О. П.) у справі №240/2186/21 за позовом ОСОБА_1 до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, Народицької районної державної адміністрації, треті особи - Народицька селищна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода", про визнання протиправними та скасування розпоряджень,
ВСТАНОВИВ :
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області та до Народицької районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 02.08.2005 №142 в частині пунктів 1, 2;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 10.11.2005 №222 в частині пунктів 2, 3.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись із судовим рішенням, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08. 2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури у цій справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11. 2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури закрито.
Закриваючи апеляційне провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури не набув права на звернення до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду за захистом інтересів держави і не має замінювати компетентний орган, який бажає захищати інтереси держави.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у цій справі є бездіяльність відповідачів - суб`єктів владних повноважень щодо неподання апеляційної скарги.
Вказує, що Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області та Народицька районна державна адміністрація перебувають у стані припинення, відсутні кошти на сплату судового збору та кваліфіковані працівник для складення апеляційної скарги.
18.06.2021 Житомирською обласною прокуратурою на виконання приписів абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Голову комісії з припинення Народицької РДА, Голову Коростенської РДА та Народицьку селищну раду про намір оскаржити рішення Житомирського окружного адміністративного суд від 13.05.2021 в апеляційному порядку, оскільки вказаним рішенням порушено права зазначених установ.
Ухвалою Верховного Cуду від 28.12.2021 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З огляду на підстави оскарження рішення суду апеляційної інстанції, основним спірним питанням на стадії касаційного перегляду є наявність або відсутність належних підстав у прокурора на звернення до суду з апеляційною скаргою.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У частинах третій та четвертій статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.
Отже, реалізація прокурором права на подання апеляційної скарги потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).
Отож виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .
У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Ураховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).