ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/8156/20
адміністративне провадження № К/990/4256/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 (головуючий суддя Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021 (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді - Качмара В.Я., суддів: Большакової О.О., Затолочного В.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
02.11.2020 ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі- ГУПФ, відповідач), в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), починаючи з 01.07.2002;
-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2002.
Позов обґрунтовувала тим, що позивачка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), з 01.07.2002 проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, має статус непрацюючого пенсіонера. Відтак, позивачка має право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, а також на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), у розмірі, визначеному статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює 25% мінімальної пенсії за віком. Однак, нарахування та виплату їй вказаних доплат у визначеному законом розмірі відповідачем здійснено не було. Позивачка вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй з 01.07.2002 у належному розмірі вказаної компенсації від держави протиправними та такими, що порушують її право на отримання соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України та визначеної законом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2021, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримання позивачем листа у відповідь на її звернення щодо встановлення підвищення пенсії позивача відповідно до статей 39, 51 Закону №796- XII не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 15 років після отримання пенсії за липень 2002 року - моменту, коли вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга аргументована тим, що суди не врахували, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою від 04.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 08.05.2000 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду, отримує пенсію за віком та з 01.07.2002 є непрацюючим пенсіонером.
ОСОБА_1 з 01.07.2002 зареєстрована та постійно проживає в с. Зносичі Сарненського району Рівненської області, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.01.2021 №64.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с. Зносичі Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
В жовтні 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про здійснення перерахунку та виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 39, 51 Закону №796-XII.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.10.2020 №8561-8340/Б-02/8-1700/20 на звернення ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку підвищення до пенсії та додаткової пенсії.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії за 01.07.2002 протиправною ОСОБА_1 звернулася 02.11.2020 до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За правилами, передбаченими частиною першою статті 118 КАС процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому заявила вимоги про захист своїх прав з 2002 року.
Станом на 2002 рік законом, що визначав строки звернення до суду був Цивільний процесуальний кодекс України, відповідно до статті 248-1 якого передбачалось, що право на звернення із скаргою до суду громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.
За змістом статті 248-5 цього Кодексу скаргу може бути подано в суд: у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод; у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.
З позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 02.11.2020.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.