ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/70/21
адміністративне провадження № К/9901/46516/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 (суддя Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 (колегія суддів: Мікулич О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі №460/70/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
В січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті йому:
підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.07.2002 року, крім періодів з 22.01.2011 по 22.07.2011 та з 16.03.2014 по 02.08.2014;
державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров`ю, в передбаченому законом розмірі: як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, за період з 01.07. 2002 по 31.03.2004; як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, починаючи з 01.04.2004, крім періодів з 19.05.2010 по 22.07. 2011 та з 08.03.2014 по 02.08.2014;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому:
підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати, починаючи з 01.07.2002, крім періодів з 22.01. 2011 року по 22.07.2011 та з 16.03.2014 по 02.08.2014;
державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно, за період з 01.07.2002 по 31.03.2004;
державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з 01.04.2004, крім періодів з 19.05.2010 по 22.07.2011 та з 08.03.2014 по 02.08.2014.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, позовну заяву залишено без розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем пропущений встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не наведено та не доведено. Також застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду.
В касаційній скарзі позивач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення ст. 87 Закону № 1788-ХІІ, ст. 46 Закону № 1058 оскільки суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Посилається на неврахування судами практики Верховного Суду стосовно незастосування строків звернення до суду, встановлених ст. 122 КАС України щодо спорів з приводу виплати пенсії у справах № 320/8317/20, № 510/1286/16, № 815/1226/15, № 480/1704/19.
Ухвалою Верховного Cуду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд звертає увагу, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).