ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 280/177/19
адміністративне провадження № К/9901/36131/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року (головуючий суддя: Новікова І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (головуючий суддя: Семенко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі № 280/177/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
11 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ» (далі також позивач або ТОВ «Базіс ХХІ») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), у якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 13 листопада 2018 року № ЗП2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС про накладення штрафу у розмірі 335 070,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 13 листопада 2018 року № ЗП 2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 23 грудня 2019 року подав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило та за змістом статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 жовтня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 1676, яким наказано організувати здійснення інспекційного відвідування ТОВ "Базіс ХХІ" з питань додержання законодавства про працю та провести у термін до 24 жовтня 2018 року.
11 жовтня 2018 року виписано направлення на проведення інспекційного відвідування № 884.
У період з 11 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2018 року інспектором праці проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № ЗП2023/565/АВ від 23 жовтня 2018 року.
У висновках Акту інспекційного відвідування зазначено про порушення ТОВ "Базіс ХХІ" серед іншого частини 1 статті 106 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме зазначено:
"За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.
Згідно із статтею 12 Закону України "Про оплату праці" оплата праці за роботу в надурочний час є мінімальною державною гарантією.
Відповідно до пункту 6.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Базіс XXI" на підприємстві встановлюється 5-денний робочий тиждень: із тривалістю робочого часу - 40 годин на тиждень 8 годин на день з двома вихідними днями - субота, неділя.
За приписами статті 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Так, у березні 2018 святковий день - 8 березня (четвер). Тому 7 березня 2018 року (середа) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 - годинному тижні зменшується на 1 годину.
Норма тривалості робочого часу у березні 2018 року при 40 - годинному робочому тижні становила 167 годин.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за березень 2018 року на підприємстві 9 працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) відпрацювали 168 годин. Проте, згідно із розрахунково-платіжними відомостями за березень 2018 року та відомостями на виплату готівки за березень 2018 року заробітна плата не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі за роботу в надурочний час (1 година).
У травні 2018 року святковий день - 1 травня (вівторок). Тому, 30 квітня 2018 року (понеділок) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 - годинному тижні зменшується на 1 годину.
Норма тривалості робочого часу у квітні 2018 року при 40 - годинному робочому тижні становила 159 годин.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2018 року на підприємстві 9 працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) відпрацювали 160 годин. Проте, згідно розрахунково-платіжних відомостей за квітень 2018 року та відомостей на виплату готівки за квітень 2018 заробітна плата не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі за роботу в надурочний час (1 година).
У травні 2018 року святковий день - 9 травня (середа). Тому, 8 травня 2018 року (вівторок) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 - годинному тижні зменшується на 1 годину.
Норма тривалості робочого часу у травні 2018 року при 40 - годинному робочому тижні становила 159 годин.
Згідно із інформацією, наведеною у табелі обліку використання робочого часу за травень 2018 року на підприємстві 6 працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) відпрацювали 160 годин. Водночас згідно із розрахунково-платіжними відомостями за травень 2018 року та відомостями на виплату готівки за травень 2018 року заробітна плата не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі за роботу в надурочний час (1 година)."
За результатами проведеного інспекційного відвідування 13 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, якою на підприємство накладено штраф у розмірі 335 070,00 грн. за порушення частини 1 статті 106 КЗпП України, в частині нездійснення оплати за роботу в понадурочний час в подвійному розмірі.
Вказана постанова оскаржена позивачем у судовому порядку.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ГУ Держпраці у Запорізькій області інспекційне відвідування ТОВ «Базіс ХХІ» проведено без наявності на те підстав, без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), а також без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки серед іншого позивачу належним чином до початку інспекційного відвідування не було надано передумови для проведення інспекційного відвідування.
Також позивач вважає, що твердження відповідача про порушення ТОВ «Базіс ХХІ» вимог КЗпП України в частині нездійснення оплати за роботу в надурочний час у подвійному розмірі є необґрунтованим, оскільки працівники підприємства у спірний період у понадурочний час не працювали, у зв`язку з чим у підприємства був відсутній обов`язок проводити оплату в подвійному розмірі. Водночас стверджував, що позивачем було належним чином підтверджено допущення бухгалтером підприємства у табелях обліку робочого часу помилки в частині зазначення додаткової години перед святковими днями, проте, оскільки працівники фактично не працювали у зазначений період, то помилка у табелі обліку робочого часу не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства України проведено інспекційне відвідування ТОВ «Базіс ХХІ», до інспекційного відвідування інспектора Держпраці було допущено та жодних зауважень щодо правомірності проведення інспекційного відвідування позивачем не висловлювалось. Вважає, що у разі якщо позивач вважав неправомірним проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати інспектора до його проведення, проте зазначеним правом не скористався.
Також відповідач наголосив, що в березні 2018 року норма тривалості робочого часу складала 167 годин, фактично відпрацьовано співробітниками ТОВ «Базіс ХХІ» 168 годин, у квітні норма тривалості робочого часу складала 159 годин, фактично відпрацьовано - 160 годин, у травні 2018 року норма тривалості робочого часу складала 159 годин, фактично відпрацьовано - 160 годин.
Відповідач стверджує, що співробітники ТОВ «Базіс ХХІ» у березні - травні 2018 року працювали надурочно, проте їх робота не була оплачена у подвійному розмірі, що є порушенням вимог чинного законодавства України, а отже відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність відповідачем факту надурочних робіт працівників позивача, що є обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій у спірному випадку. За позицією судів попередніх інстанцій фактично такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на дослідженні табелів обліку робочого часу, в якому були допущені технічні помилки щодо обліку часу, що підтверджено показаннями головного бухгалтера підприємства та поясненнями працівників позивача. З тих підстав, що будь-яких інших доказів, які б свідчили про надурочну роботу працівників позивача відповідачем надано не було, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови про застосування штрафних санкцій.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Скаржник вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій незаконними та такими, що не відповідають з`ясованим фактичним обставинам справи, ухваленими із неправильним застосуванням норм матеріального права, що, у свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи.