ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 583/1576/17
адміністративне провадження № К/9901/20464/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 583/1576/17
за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області Манченко Ольги Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Охтирської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.02.2020, постановлену судом у складі судді Ільченко В.М.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Присяжнюк О.В., суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.06.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О.О. (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати недійсним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію за виконавчим комітетом Охтирської міської ради права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що державна реєстрація права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , за виконавчим комітетом Охтирської міської ради, проведена відповідачем всупереч вимог законодавства та порушує його право на власність, оскільки вказане нерухоме майно, яке належало його дружині на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 10.07.1992, було відчужено без його згоди.
3. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 17.10.2018 повернув касаційну скаргу позивача на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018.
5. У липні 2018 позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.02.2018 на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.02.2020, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020, відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.02.2018.
7. Не погоджуючи з вищевказаними судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.02.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.02.2018, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.
8. Протоколом розподілу справи від 14.08.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.
9. Верховний Суд ухвалою від 14.09.2020 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.07.1992 між виконавчим комітетом Охтирської міської ради та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
27.05.1997 між ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Охтирської міської ради укладено договір дарування, відповідно до якого, ОСОБА_2 подарувала, а відповідач прийняв у дар однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується дублікатом договору дарування від 27.05.1997, посвідченого державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Ковальчук С.П.
Згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована Охтирським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві комунальної власності за виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів, про що внесено відповідний запис від 05.06.2002 № 10205 в реєстрову книгу № 73.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2016 відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за виконавчим комітетом Охтирської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , форма власності - комунальна.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено порушень його прав у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації речового права на спірну квартиру. При цьому судами відхилено доводи позивача про те, що договір дарування, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за виконавчим комітетом Охтирської міської ради, вважається неукладеним, нікчемним та нечинним в силу закону, зважаючи на те, що дане питання вже було предметом судового розгляду у спорі за позовом позивача до ОСОБА_2 та є рішення з цього питання, які набрали законної сили.
Крім того, суди вказали на те, що договір дарування від 27.05.1997, з яким фактично не погоджується позивач та на підставі якого було проведено державну реєстрацію спірної квартири, був укладений між ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Охтирської міської ради, а тому позивач не є учасником правовідносин, які виникли між сторонами на підставі вказаного договору дарування, що свідчить про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримання позивачем листів виконавчого комітету Охтирської міської ради від 19.11.2019 та Сумського обласного державного нотаріального архіву від 28.10.2019 з інформацією про те, що виконавчим комітетом Охтирської міської ради не прийнято на баланс спірне нерухоме майно, що на переконання позивача, свідчить про те, що спірне майно не було передано за договором дарування, а тому такий договір в силу положень статті 243 Цивільного кодексу УРСР не є укладеним, не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 КАС України, так як не змінює встановлених судом обставин та не впливає на результат вирішення справи. Вказані заявником обставини як нововиявлені, не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга мотивована зокрема посиланням позивача на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що не є нововиявленими обставини, які слугували підставою звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції, оскільки, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції існували обставини, які не були відомі позивачу, зокрема, про те, що для проведення спірної реєстрації документи були подані неуповноваженою особою, оскільки така на момент подачі документів державному реєстратору, була звільнена. Крім того, позивач як на нововиявлену обставину посилався на лист виконавчого комітету Охтирської міської ради від 05.11.2019, у якому зазначено про те, що міська рада не приймала на баланс спірне нерухоме майно, оскільки не отримувала правовстановлюючого документа на таке, що, на переконання позивача, свідчить про те, що право власності на спірну квартиру не перейшло до виконавчого комітету Охтирської міської ради. Також, позивач вказує на порушення судами попередніх інстанцій предметної юрисдикції при розгляді цієї справи, оскільки така підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зважаючи на наявність спору про право та висловлює незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій, за результатами розгляду цієї справи по суті.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої а апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
14. Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
15. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статі 129-1 Конституції України).
16. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.