ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 760/12801/17
адміністративне провадження № К/9901/50732/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.01.2018 (суддя Українець В.В.)та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (колегія у складі суддів Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.)
у справі №760/12801/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Луганського обласного військового комісаріату
про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Луганського обласного військового комісаріату (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправними дій відповідачів щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи; стягнення з відповідачів на користь позивача одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на день встановлення інвалідності в сумі 674 842 грн.;
- зобов`язання відповідачів призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови КМ України № 975 від 25 грудня 2013 року та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
2. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
В задоволенні позову в частині вимог до Луганського обласного військового комісаріату - відмовлено
3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, 1964 року народження, проходив військову службу в лавах Збройних Сил з 02.04.1983 по 28.04.1985 та брав участь у бойових діях в республіці Афганістан з 27.06.1983 по 28.04.1985.
5. Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 2450 від 02.07.2015, поранення голови, лівої руки, правої ноги, контузія головного мозку у 1984 році старшого сержанта у відставці ОСОБА_1 пов`язані з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
6. Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК від 29.11.2016 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 25.11.2016 (поранення, контузія), причина інвалідності - поранення та контузія пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
7. Позивач звернувся до відповідача 2 з відповідним пакетом документів щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
8. Відповідач 2 запропонував позивачу надати документ, який свідчив би про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
9. У травні 2017 року позивач звернувся до відповідача 1 з заявою щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.
10. Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 22.06.2017 №248/3/6/2188 надав позивачу відповідь про те, що до Луганського обласного військового комісаріату не було подано документ, який би свідчив про причини та обставини поранення. Після надходження таких документів вони будуть подані на розгляд комісії Міністерства оборони України для прийняття рішення.
11. Вважаючи зазначені дії відповідачів незаконними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що військовий комісаріат, до якого звертався позивач, повинен був підготувати висновок та направити документи до Міністерства оборони України.
У разі відсутності деяких документів або наявності неточностей, військовий комісаріат мав зазначити про них у висновку, який направляється до Міністерства оборони України. Після того, як відповідач 2 не направив документи позивача до Міністерства оборони України, позивач звернувся до вказаного міністерства з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.
Відповідач 1 надав позивачу відповідь про те, що до Луганського обласного військового комісаріату не було подано документи про причини та обставини поранення. Тобто, як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до розпорядника бюджетних коштів через військовий комісаріат у встановленому Законом порядку, а відповідач 2 в порушення вимог Порядку № 975 не направляв міністерству його документи.
Оскільки питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України фактично розглянуто не було, суди дійшли висновку, що для захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Відповідач-1 у касаційній скарзі зазначає, що позивач не надав доказів перебування на військовій службі у Збройних Силах України, а інвалідність особи, яка проходила військову службу у Збройних Силах інших країн, не дає права на отримання допомоги в порядку, встановленому законодавством України.
Наголошує на тому, що позивачем не подано документів, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги.
14. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечив, просить суд рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
16. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".