Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 363/4124/15
провадження № 61-19791св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М.,
Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов`язати ОСОБА_3 відновити стан належної їй земельної ділянки, площею
0,0987 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221882201:21:023:0113, який існував до порушення її прав щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, шляхом приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення споруди - паркану, від поворотної точки межі паркану - літери «Б» на північний захід до точки «В» - довжиною 6 м, від поворотної точки межі паркану - літери «Б» на південний схід до точки «А» - довжиною 11,5 м з викорчовуванням фундаментних опорних стовпів паркану та повернути їй, як власнику, 4,9 кв. м спірної землі.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, кадастровий номер 3221882201:21:023:0113.
Восени 2006 року або навесні 2007 року її сусід ОСОБА_3 самочинно встановив паркан, зайнявши 4,9 кв. м її землі.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила пред`явлений нею позов задовольнити.
У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом, у якому просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 4,44 кв. м, яка знаходиться на
АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_1 звільнити вказану частину земельної ділянки.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що під час проведення землевпорядних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Земюрконсалтинг» (далі - ТОВ «Земюрконсалтинг») встановлено, що частину його земельної ділянки захопила ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив заявлені ним позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року (у складі судді Чіркова Г. Є.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 мотивоване тим, що обставини, вказані у позові про порушення її прав, є доведеними. Сторона відповідача не заперечувала обставин позову ОСОБА_1 щодо зведення металевого паркану, який частково знаходиться на земельній ділянці позивача, однак ОСОБА_1 пропустила встановлений законом строк позовної давності, оскільки про порушене право вона довідалася не пізніше вересня 2007 року, а з позовом до суду звернулася у вересні 2015 року, тобто після спливу трирічної позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено стороною відповідача, що згідно з положеннями частини четвертої
статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав про те, що доводи ОСОБА_3 відносно того, що межові знаки (дві точки) знаходяться за парканом (який зведено самим відповідачем) про порушення його прав ОСОБА_1 свідчити не можуть.
ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні пред`явленого нею позову.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не оскаржувалось, тому в цій частині не переглядалось апеляційним судом.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у частині вирішення позовних вимог
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року скасовано
в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, в цій частині ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3 відновити стан земельної ділянки
ОСОБА_1 , загальною площею 0,0987 га, яка знаходиться на
АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221882201:21:023:0113, який існував до порушення її прав щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, шляхом приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення споруди - паркану, від поворотної точки межі паркану ОСОБА_3 - літери «Б» на північний захід до точки «В» - довжиною 6 м та від поворотної точки межі паркану - літери «Б» на південний схід до точки «А» - довжиною 11,5 м з викорчовуванням фундаментних опорних стовпів паркану та повернути їй, як власнику, 4,9 кв. м спірної земельної ділянки без паркану та його залишків.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду
від 13 серпня 2019 року скасовано в зв`язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від
18 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки скасовано, у цій частині ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3 відновити стан земельної ділянки
ОСОБА_1 загальною площею 0, 0987 га, яка знаходиться на
АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221882201:21:023:0113, який існував до порушення її прав щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, шляхом приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення споруди - паркану, від поворотної точки межі паркану ОСОБА_3 - літери «Б» на північний захід до точки «В» - довжиною 6 м та від поворотної точки межі паркану - літери «Б» на південний схід до точки «А» - довжиною 11,5 м з викорчовуванням фундаментних опорних стовпів паркану та повернути їй, як власнику, 4,9 кв. м спірної земельної ділянки без паркану та його залишків.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 192,40 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку актам про встановлення на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки від 03 серпня 2013 року і відновлення на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки та передачу на зберігання власнику земельної ділянки від 04 серпня 2013 року, схемі топографо-геодезичних робіт, виготовленої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4
у лютому 2017 року, як неналежним доказам у справі.
Апеляційний суд указав, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що права позивача порушені внаслідок зведення відповідачем металевого паркану, який частково знаходиться на земельній ділянці позивача. Водночас помилково відмовив у задоволенні позовних вимоги через пропуск строку позовної давності, оскільки залишив поза увагою, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, ОСОБА_3 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада
2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального закону, а саме необґрунтовано відхилив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначає, що технічна документація із землеустрою разом зі схемою накладання, яка має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини у справі та має бути врахована під час ухвалення судового рішення була виготовлена Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») вже після ухвалення рішення Вишгородського районного суду Київської області, тому заявник не міг її подати до суду першої інстанції.
Крім того суд апеляційної інстанції не дослідив та не врахував похибки, яка допускається при встановленні меж земельних ділянок відповідно до пункту 3.10 наказу Держкомзему України від 18 травня 2010 року № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (із змінами та доповненнями)», який був чинним станом на дату складення державних актів на право власності на земельні ділянки та на час встановлення спірного паркану.
Доводи інших учасників справи
Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення вимог статей 76, 81, 263, частини другої статті 367 ЦПК України.
Апеляційний суд правомірно не прийняв подані ОСОБА_3 докази, які виготовлені ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»
з 14 травня 2019 року до 26 липня 2019 року, оскільки згідно частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Виняткові випадки у ОСОБА_3 не встановлені.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_3 01 грудня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками суміжних земельних ділянок АДРЕСА_1 та
АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконавчого комітета Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 16 жовтня 2000 року
№ 66, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0987 га, на АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки
в натурі (на місцевості) Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем Експерт» (далі - ТОВ «Тандем Експерт») 10 жовтня 2013 року здійснено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, яку сформовано у державному земельному кадастрі.
Відповідно до довідки Державного комітету України із земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області від 14 лютого 2011 року № 20 земельній ділянці, площею 0,0987 га, на АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 3221882201:21:023:0113.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю
ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 22 січня
2001 року № 2 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0758 га, на АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних Державного земельного кадастру, зазначених у схемі топографо-геодезичних робіт, складеній фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 , земельна ділянка ОСОБА_3 , площею 0,0758 га, має кадастровий номер 3221882201:21:023:0115.
ОСОБА_1 17 вересня 2007 року звернулась до Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області із заявою про те, що її сусід ОСОБА_3 порушив межу між їхніми земельними ділянками на свою користь.
ОСОБА_1 07 жовтня 2009 року уклала з Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» договір з приводу винесення меж в натурі її земельної ділянки, за наслідками якого складено відповідний акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків.
У подальшому, протягом 2012 року, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Головного управління Держкомзему у Київській області та управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області
у зв`язку із самовільним зайняттям ОСОБА_3 частини її земельної ділянки.
Приписом Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 05 липня 2013 року підтверджено, що під час перевірки з виїздом на місце розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 межові знаки в натурі (на місцевості) не виявлені.
ОСОБА_1 23 липня 2013 року уклала з ТОВ «Тандем Експерт» договір № 22-07 з приводу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного договору та вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» виготовлено технічну документацію.
Згідно з цією технічною документацією із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , визначені та встановлені в натурі (на місцевості) межові знаки. Спеціалістами було виявлено, що поворотна точка земельної ділянки № НОМЕР_1 знаходитися на території сусідньої ділянки на відстані 40 см від паркану по перпендикулярній лінії на південь, відповідно поворотна точка фізичної межі (літера «Б») розташована на території земельної ділянки ОСОБА_1 на південь 1,56 м на схід від поворотної точки № 6 згідно із державним актом. Також було виявлено, що відстань до існуючої східної межі ділянки від межі ділянки згідно державного акта становить 1,64 м у південній частині ділянки. Таким чином, загальна площа перекриття з сусідніми земельними ділянками становить 0,0005 га
(4,9 кв. м).
Складено акт встановлення (відновлення) та погодження межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачу на зберігання межових
знаків, межі погоджені з суміжними землевласниками ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Межа з ділянкою ОСОБА_3 не погоджена. Межові знаки довготривалого зберігання, якими закріплено поворотні точки межі земельної ділянки, у кількості 8 штук встановлені.
Встановлення в натурі межі земельної ділянки, площею 0,0987 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_1 здійснено за допомогою електронного тахеометра «Trimble М3».
Відповідно до листів від 26 лютого та 14 березня 2016 року Управління Держгеокдастру у Вишгородському районі Київської області Матлаш Я. К. після 3-4 серпня 2013 року до Державного земельного кадастру документи, оформлені для нього ТОВ «Земюрконсалтинг», для відновлення меж його земельної ділянки, не подавав. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не накладаються одна на одну, а мають спільну межу.