Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 587/1000/19
провадження № 61-12055св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, Сумська районна державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Стадника Семена Валерійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 травня 2020 року у складі судді Черних О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Сумської районної державної адміністрації про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку.
Позов мотивувала тим, що вона є спадкоємицею 2/3 спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якій рішенням від 29 жовтня 1993 року № 11 Виконавчий комітет Шпилівської сільської ради Сумського району передав безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, площею 0,06 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,54 га для ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням від 26 квітня 1991 року Шпилівська сільська рада виділила ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,30 га під сінокіс біля її городу.
Зазначені земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_3 , , що підтверджується викопіюванням з плану землекористувань на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області.
Після смерті ОСОБА_3 зазначеними земельними ділянками користувалася її донька ОСОБА_1 .
Позивач виготовила технічну документацію на зазначені земельні ділянки, але Головне управлінням Держгеокадастру у Сумській області відмовило їй у державній реєстрації, оскільки в межах земельних ділянок частково розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 .
Зазначала, що рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки, частково скасоване рішенням Апеляційного суду Сумської області від 05 грудня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства.
Просила скасувати рішення державного реєстратора Сумського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 5979404 від 18 вересня 2013 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 27 травня 2020 року Сумський районний суд Сумської області позов задовольнив.
Скасував рішення державного реєстратора Сумського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 5979404 від 18 вересня 2013 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн у відшкодування судового збору.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачу було відмовлено у проведенні державної реєстрації належних їй земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться по АДРЕСА_3 .
В межах земельних ділянок, які передбачалося зареєструвати, знаходиться частина іншої земельної ділянки, а саме - площею 0,5591 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5924789100:12:002:0171, відомості про яку внесені до Поземельної книги.
Відповідач ОСОБА_2 не мала права отримувати у власність в порядку спадкування земельну ділянку площею 0,40 га, оскільки ця ділянка не надавалася у власність її батьку ОСОБА_4 , однак нею проведена державна реєстрація та отримана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства значно більшою площею - 0,5591 га, частина якої знаходиться в законному користуванні позивача ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 22 липня 2020 року Сумський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Стадника С. В. залишив без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 травня 2020 року залишив без змін.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави 1 152,60 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що позивач на законних підставах отримала у власність частину земельної ділянки, площею 0,1406 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянку) та частину земельної ділянки, площею 0,5601 га для ведення особистого селянського господарства.
Ці обставини підтверджуються рішенням Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області від 13 березня 2012 року, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 05 грудня 2013 року, рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 березня 2014 року, а також технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленою спеціалістами ДП «Сумигеодезкартографія» в 2015 році.
Початок перебігу позовної давності відповідно до вимог статті 265 ЦК України для позивача розпочався з дня винесення рішень державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 25 лютого 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них).
Саме з цього часу позивач дізналася про порушення її права як власника земельних ділянок, що унеможливило проведення державної реєстрації і 30 травня 2019 року в межах строку позовної давності вона звернулася до суду.
Відповідач не довела що позивачка довідалася про наявність спірної реєстрації земельної ділянки у 2013 році.
Рішенням суду за відповідачем визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,26 га для ведення особистого селянського господарства.
Проте вона провела державну реєстрацію та отримала у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства значно більшою площею - 0,5591 га та в складі цієї земельної ділянки знаходиться частина належної позивачці земельної ділянки по АДРЕСА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Стадник С. В. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 15 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Стадник С. В. в інтересах ОСОБА_2 зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України -відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах з приводу скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, яка була на законних підставах зареєстрована.
Касаційну скаргу мотивував неврахуванням судами попередніх інстанцій обставин реєстрації ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,5591 га на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та на момент реєстрації не було скасоване;
позивач намагається розширити межі своєї земельної ділянки, оскільки рішенням від 03 березня 2014 року Сумський районний суд Сумської області у справі № 587/2869/13-ц визнав за нею не право власності, а право користування на 2/3 частини земельної ділянки під сінокіс площею 0,30 га, тобто 0,20 га;
земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перетинаються одна до одної;
позивач пропустила позовну давність, оскільки звернулася до суду лише у травні 2019 року і питання про поновлення строку звернення до суду не порушувала.
У січні 2020 року адвокат Кондратенко С. Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що рішенням від 13 березня 2012 року Шпилівська сільська рада Сумського району Сумської області надала ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_3 , дозвіл на складання державного акта на право власності на 2/3 земельної ділянки площею 0,60 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, приватизованою її матір`ю (рішення виконкому Шпилівської сільської ради від 29 жовтня 1991 року № 11) та 2/3 земельної ділянки площею 0,30 га сінокос, переданої за життя ОСОБА_3 у приватну власність (рішення 6 сесії 21 скликання від 26 квітня 1991 року) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,04 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,36 га та сінокос - 0,20 га (а. с. 32).
Рішенням від 13 березня 2012 року Шпилівська сільська рада Сумського району Сумської області надала ОСОБА_6 , як спадкоємиці ОСОБА_3 , дозвіл на складання державного акта на право власності на 1/3 земельної ділянки площею 0,60 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, приватизованою її покійною матір`ю (рішення виконкому Шпилівської сільської ради від 29 жовтня 1991 року № 11) та 1/3 земельної ділянки площею 0,30 га сінокос, переданої за життя ОСОБА_3 у приватну власність (рішення 6 сесії 21 скликання від 26 квітня 1991 року) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,04 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,36 га та сінокос - 0,20 га (а. с. 33).
Рішенням від 03 березня 2014 року Сумський районний суд Сумської області визнав за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку та 2/3 частини земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 2/3 частини земельної ділянки площею 0,54 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 , та право користування на 2/3 частини земельної ділянки під сінокіс площею 0,30 га в с. Шпилівка Сумського району Сумської області в порядку спадкування після померлої матері ОСОБА_3 (а. с. 34).
У 2015 році за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Державне підприємство «Сумигеодезкартографія» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): ОСОБА_1 на 2/3 частини земельної ділянки, ОСОБА_6 на 1/3 частину земельної ділянки з метою подальшої державної реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_3 (а. с. 23-55).
Технічна документація виготовлена на земельну ділянку площею 0,1406 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), їй присвоєний кадастровий номер 5924789100:12:002:0015, а також на земельну ділянку площею 0,5601 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5924789100:12:002:0016.
Рішеннями від 25 лютого 2019 року № РВ-5900620072019 та від 25 лютого 2019 року № РВ-5900620062019 державний кадастровий реєстратор міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області розглянув заяву ОСОБА_1 разом з доданими документами та відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру відповідно до пункту 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Підставою для відмови зазначило знаходження в межах земельних ділянок, які передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а також внесення заявлених відомостей до Поземельної книги (а. с. 7-12).
Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило, що підставою для прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є часткове розташування в межах ділянок, реєстрація яких передбачалась, іншої земельної ділянки площею 0,5591 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5924789100:12:002:0171 по АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_2 18 вересня 2013 року.
Також повідомило про реєстрацію Державному земельному кадастрі земельних ділянок по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, споруд загальною площею 0,1223 га з кадастровим номером 5924789100:12:002:0170 та для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,5591 га з кадастровим номером 5924789100:12:002:0171 (а. с. 13-14).
Рішенням від 11 квітня 2011 року Сумський районний суд Сумської області визнав за ОСОБА_2 право власності на три земельні ділянки, загальною площею 0,70 га, а саме: земельну ділянку площею 0,26 га для ведення особистого підсобного господарства, земельну ділянку площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17-18).
Рішенням від 05 грудня 2013 року Апеляційний суд Сумської області зазначене рішення місцевого суду скасував в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства та відмовив ОСОБА_2 в задоволенні цих позовних вимог.
Виключив з абзацу другого рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року слова «три» та «загальною площею 0,70 га».
У решті рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року залишив без змін (а. с. 20-22).
Отже згаданим рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не мала права отримати у власність земельну ділянку площею 0,40 га, оскільки ця ділянка у власність її батьку ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є вона не передавалася.
Крім того, встановлено, що через визнання за відповідачем права власності на земельну ділянку площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до неї перейшло і право на частину земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача, як спадкоємиці ОСОБА_3 , чим порушено право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність чи користування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.