Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 756/11968/16-ц
провадження № 61-13780св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», правонаступником якого є Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим.
Позов мотивувала тим, що 12 червня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 уклали договір кредиту № 055-2008-2050, згідно з яким позичальнику надано у кредит 104 390,00 дол. США до 10 червня 2033 року під 13,45 % річних, а за користування простроченим кредитом - під 40,35 % річних.
У червні 2008 року позивач та ВАТ «Універсал Банк» уклали договір поруки № 055-2008-2050-Р на забезпечення виконання ОСОБА_2 кредитних зобов`язань перед банком.
Вважає, що її порука за кредитним договором припинена на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, а тому просила визнати припиненим з 18 квітня 2016 року договір поруки від 12 червня 2008 року № 055-2008-2050-Р, укладений між нею та ВАТ «Універсал Банк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 13 листопада 2019 року Оболонський районний суд м. Києва у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що строк позовної давності щодо вимог позивача про визнання припиненою поруки за цим договором закінчився 12 червня 2011 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 11 серпня 2020 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнив.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково.
Визнав припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 15 червня 2008 року № 055-2008-2050-Р, укладеним між сторонами за виконання ОСОБА_2 кредитного договору від 15 червня 2008 року № 055-2008-2050, за квітень та травень 2015 року.
У решті позову ОСОБА_1 відмовив.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що оскільки термін дії договору поруки не встановлено (частина четверта статті 559 ЦК України), умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, у зв`язку із простроченням сплати яких 23 червня 2016 року банк звернувся до суду з позовом до позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості як із солідарних боржників, то порука є припиненою за щомісячними зобов`язаннями за квітень та травень 2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 01 жовтня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження АТ «Універсал Банк» зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України: від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3078цс16 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.
АТ «Універсал Банк» мотивувало касаційну скаргу тим, що 13 жовтня 2015 року банк направив на адресу позичальника вимогу про сплату щомісячного платежу та цю вимогу не слід розцінювати, як вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а вимогу від 01 лютого 2016 року про дострокове погашення заборгованості позичальник отримав 06 лютого 2016 року. Облік шестимісячного строку на пред`явлення вимоги до поручителя розпочався з 06 квітня 2016 року (61-й день з дати отримання вимоги), а позов до Солом`янського районного суду м. Києва про солідарне стягнення заборгованості банк подав 23 червня 2016 року, тобто в межах 6-місячного строку на пред`явлення вимоги;
апеляційний суд необґрунтовано припинив поруку за квітень та травень 2015 року, зважаючи на те, що позичальник не здійснював платежі лише з жовтня 2015 року. Тобто, за квітень та травень 2015 року позичальником було здійснено всі необхідні платежі, а тому підстави для визнання поруки припиненою за квітень та травень 2015 року відсутні.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 12 червня 2008 року ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 уклали договір кредиту № 055-2008-2050, згідно з яким банк позичальнику надав у кредит 104 390,00 дол. США до 10 червня 2033 року під 13,45 % річних, а за користування простроченим кредитом - під 40,35 % річних (а. с. 7-17).
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 12 червня 2008 року уклали договір поруки № 055-2008-2050-Р (а. с. 18-20).
У серпні 2009 року ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору поруки, відповідно до умов якої позивач ознайомлена з усіма змінами до кредитного договору.
13 жовтня 2015 року банк звернувся до позичальника ОСОБА_2 з вимогою протягом п`яти днів сплатити поточну заборгованість, яка станом на 12 жовтня 2015 року склала 1 351,55 дол. США (а. с. 21).
01 лютого 2016 року банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове погашення простроченої заборгованості та попередження про зміну строку основного зобов`язання на 61 день з моменту отримання цієї вимоги у випадку непогашення простроченої заборгованості (а. с. 37).
Позичальник отримав зазначену вимогу із попередженням про дострокове погашення заборгованості 05 лютого 2016 року (а. с. 38).
У червні 2016 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 .
Ухвалою від 25 квітня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва зупинив провадження у зазначеній справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є:
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.