Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 305/1488/20
провадження № 61-17312св21
Верховний Суд у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатІльків Микола Миколайович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів:Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільків М. М., звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі
- МТСБУ) про стягнення страхового відшкодування.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 вересня 2017 року у с. Чорна Тиса на вул. Центральній Рахівського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю водія ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер на місці.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована не була.
19 жовтня 2017 року вона, як матір загиблого ОСОБА_3 , направила на адресу МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування. До матеріалів страхової справи долучено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017070000000191 від 10 вересня 2017 року.
Загальна сума страхового відшкодування становила 46 945,22 грн, з яких: витрати на поховання - 8 545,00 грн та 38 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
03 січня 2019 року МТСБУ повідомило її про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю рішення у кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, посилаючись на пункт 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі
- Закон № 1961-IV).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
06 вересня 2019 року вона направила на адресу МТСБУ заяву про долучення додаткових документів та виплату страхового відшкодування у розмірі 123 745,00 грн, з яких: витрати на поховання - 8 545,00 грн, на відшкодування утриманцям - 115 200,00 грн.
Листами від 08 жовтня 2019 року та від 04 листопада 2019 року МТСБУ, посилаючись на пункт 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, знову відмовило їй у виплаті страхового відшкодування посилаючись на відсутність прийнятого рішення у кримінальній справі за фактом ДТП.
Посилаючись на те, що рішення МТСБУ про відмову у виплаті страхового відшкодування є неправомірним, оскільки відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України відповідальність водія настає незалежно від його вини, та з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання страховика у період з 06 грудня 2019 року по 21 вересня 2020 року, що є підставою для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, ОСОБА_1 просила стягнути з МТСБУ 145 902,72 грн, з яких: страхове відшкодування у розмірі 123 745,00 грн; пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ)
- 17 966,69 грн; три проценти річних - 2 959,71 грн; інфляційні втрати
- 1 231,32 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 123 745,00 грн, з яких: відшкодування утриманцю - 115 200,00 грн, витрати на поховання -8 545,00 грн.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 17 966,69 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу - 2 959,71 грн, інфляційні втрати - 1 231,32 грн, а всього - 22 157,72 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, тобто у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18). До вичерпного переліку випадків, за яких не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, віднесено випадки, коли шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого. Відповідач не довів належними і допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого - ОСОБА_3 .
Оскільки на момент вчинення ДТП (10 вересня 2017 року) цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована не була, то відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц.
Положення статті 35 Закону № 1961-IV встановлюють виключний перелік документів, що мають бути додані до заяви про виплату страхового відшкодування, серед яких відсутні документи на підтвердження вини страхувальника у вчиненні ДТП, а тому відмова МТСБУ у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування.
Зважаючи на те, що за змістом статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, тоді як ОСОБА_1 починаючи з 26 серпня 2009 року є непрацездатною особою і на час смерті ОСОБА_3 перебувала на його утриманні, суд вважав обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення з МТСБУ на її користь страхового відшкодування в розмірі 115 200,00 грн, а також понесених нею витрат на поховання сина у розмірі 8 545,00 грн, на підтвердження яких ОСОБА_1 надала товарний чек, який є розрахунковим документом у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Оскільки МТСБУ допустило прострочення у виплаті позивачці страхового відшкодування, суд також вважав наявними підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 06 грудня 2019 року по 21 вересня 2020 року в розмірі 17 966,69 грн, трьох процентів річних від простроченої суми боргу - 2 959,71 грн та інфляційних втрат
- 1 231,32 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області 30 листопада 2020 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні (справа № 305/1464/19) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зупиняючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд керувався пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши, що у провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 (справа № 305/1464/19) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України, за фактом ДТП у результаті якої помер ОСОБА_1 . Аналізуючи положення частини п`ятої статті 1187 ЦК України та підпункту 37.1.1. пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV, суд дійшов висновку, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є, зокрема навмисні дії потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Крім того, відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Наведене, на думку суду, дає підстави для висновку, що від доведеності чи недоведеності ОСОБА_2 обставин умислу потерпілого ОСОБА_3 або його грубої необережності залежатиме наявність чи відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування чи його зменшення. Зважаючи на викладене та доводи апеляційної скарги МТСБУ про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту перебування в провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , який під час розгляду має можливість довести, що шкоду ОСОБА_3 було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого або ж його грубої необережності, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 1187, частини другої статті 1193 ЦК України виключає відповідальність за заподіяну шкоду або ж є підставою для її зменшення, апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд зазначеної справи з об`єктивних причин є неможливим до вирішення кримінальної справи № 305/1464/19 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , подана в його інтересах адвокатом Ільків М. М. , на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розгляд цієї справи з об`єктивних причин є неможливим до вирішення кримінальної справи № 305/1464/19 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України. Зазначав, що у справах про відшкодування шкоди заподіяної життю та/або здоров`ю внаслідок ДТП, позивач, який має право на відшкодування такої шкоди звільнений законом від обов`язку доказування вини водія у завданні ним шкоди, а тому отримання страхової виплати від відповідача не повинно залежати від ефективності діяльності органів досудового розслідування. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).
Апеляційний суд зазначеного не урахував, керувався необхідністю встановлення вини як водія, так і пішохода у настанні ДТП, незважаючи на те, що встановлення чи відсутність вини водія ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. Вказував на те, що внаслідок зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні (справа № 305/1464/19) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 КК України, порушуються права позивачки на отримання належного страхового відшкодування в межах розумних строків.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.