Постанова
Іменем України
29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 352/744/20
провадження № 61-7974св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Загвіздянська сільська рада ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень в справі
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: село Загвіздя, урочище «Мочари», кадастровий номер 2625881101:02:001:1260, шляхом демонтажу самочинно збудованої огорожі та встановлення огорожі по чітких межах земельної ділянки.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 . Залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 400 грн.
Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості дій позивача, який після пред`явлення позову відчужив спірну земельну ділянку та скористався своїм правом на залишення позову без розгляду.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року скасовано та залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, а є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 та залишити в силі ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2021 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. Позивач подав до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду після того, як його представник надав інформацію про відчуження спірної земельної ділянки, тобто свідомо приховував її.
Ним надано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, тому неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.
16 червня 2021 року матеріали справи № 352/744/20 надійшли до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.