Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 431/4278/19
провадження № 61-1453св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 02 жовтня 2019 року у складі судді Пелиха О. О. та постанову Луганського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Єрмакова Ю. В., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовну заяву мотивував тим, що батько позивача ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Сорокине Луганської області, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України.
З липня 2014 року йому були припинені страхові виплати. Заходів щодо вирішення питання про їх поновлення за життя ОСОБА_2 не вчиняв. З окупованої території не виїжджав, статус тимчасово переміщеної особи не отримував. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, а саме: грошові кошти, у вигляді соціальних (регресних) виплат, які були нараховані, але не виплачені померлому спадкодавцю за життя Фондом соціального страхування України, розмір яких складає приблизно 110 000,00 грн (2 500,00 х 44 = 110 000,00) де 2 500,00 грн - це щомісячна страхова виплата, а 44 місяці - період з моменту останньої виплати до смерті батька.
Позивач вважав, що зазначена сума входить до складу спадщини, яку він має намір успадкувати. Добровільно виплатити вказану суму відповідач відмовляється.
Позивач просив суд визнати за ним право власності на суму грошей, які входять до складу спадщини, у виді страхових виплат, за період починаючи з моменту припинення виплати з липня 2014 року до часу смерті ОСОБА_2 березня 2018 року та стягнути їх з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 02 жовтня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області позов задовольнив частково.
Визнав за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на суму грошей, які входять до складу спадщини у виді страхових виплат за період з грудня 2014 року до березня 2018 року на одержання яких за життя мав право його батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 97 530,78 грн.
Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 суму страхових виплат за період з грудня 2014 року до березня 2018 року у розмірі 97 530,78 грн.
Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на отримання страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підконтрольній Україні території та його проживання на окупованій території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 16 грудня 2019 року Луганський апеляційний суд апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 10 березня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, зупинив виконання рішення суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У квітні2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 21 вересня 2021 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати з 01 грудня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 йому нараховані не були, а тому в розумінні статті 1227 ЦК України не можуть належати спадкодавцю та входити до складу спадщини.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а. с. 15).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 червня 2018 року та рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2018 року, а. с. 13, 14).
ОСОБА_2 з 01 квітня 2001 року перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділені м. Сорокине Луганської області. Розмір щомісячної страхової виплати становив 2 420,70 грн (а. с. 46).
З 01 грудня 2014 року нарахування та виплату страхових сум потерпілим припинено у зв`язку з тим, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Сорокине Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України і не здійснювало переміщення у населені пункти, де органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі. Справи потерпілих осіб залишилися у відділенні, доступу до них немає.
Заборгованість щомісячних страхових виплат перед спадкодавцем становить 40 місяців + 9 днів, а саме з 01 грудня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому щомісячна страхова виплата складала 2 420,70 грн, у зв`язку з чим до стягнення підлягає сума у розмірі 97 530,00 грн, з розрахунку (40 міс. (01 грудня 2014 року - 01 березня 2018 року) + 9 днів до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
На підставі частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З огляду на частину першу і другу статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо права спадкування страхових виплат.
Як убачається із статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон України № 1105-ХІV), який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
З огляду на підпункт «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
У розумінні статті 28 зазначеного Закону № 1105-XIV грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).