Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 2-1394/11-ц
провадження № 61-7566св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про визнання кредитного договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та кредит») 03 березня 2008 року укладено договір про відкриття кредитної лінії № 592-038Д по отриманню кредиту в сумі 1 000 000,00 доларів США на строк до 30 вересня 2008 року зі сплатою відсотків у розмірі 13,7 %.
Додатковою угодою від 21 квітня 2008 року № 3 пункт 2.1 Договору був змінений - збільшений обсяг кредитування до 1 415 000,00 доларів США.
Цей договір є недійсною кредитною угодою, яка була вчинена окрім іншого всупереч принципу добросовісності його наслідком бо був істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, оскільки на момент оформлення кредитного договору у ОСОБА_1 був депозитний договір від 26 вересня 2007 року № 1-7/14086 у цьому ж банку в сумі 7 175 497,99 грн, строком до 30 березня 2008 року з відсотковою ставкою 15,7 %.
На початку березня 2008 року він звернувся до банку щодо повернення депозиту. Однак, працівники банку зазначили, що на теперішній час грошових коштів в наявності немає і позивачу доведеться чекати значний час і також отримувати їх незначними частинами. Працівники банку організували позивачу зустріч із керівництвом Запорізької філії, де йому запропонували відкрити кредит у доларах США, мотивуючи це тим, що в них немає в достатній кількості національної валюти, але є долари США, які банк може видати як кредит під заставу депозиту позивача. Окрім того, його запевнили, що відсотки за кредитом будуть меншими аніж ті, які нараховуються за депозитом. Оскільки він перебував під впливом важких фінансових обставин, можливість вирішити цю проблему зараз і отримати гроші на будь-яких умовах було для нього найважливішим і він погодився на ці умови.
Однак, зазначені умови були для нього невигідними, оскільки грошові кошти були потрібні йому в національній валюті і отриманий кредит він конвертував із доларів США в національну валюту за курсом продажу, а при погашенні кредиту, він купував іноземну валюту за курсом покупки. Тим самим курсова різниця була навіть в момент отримання кредиту більшою аніж вигоди від вищих відсотків. Однак, відповідач не здійснив ніяких юридично значних дій з погашення кредиту за рахунок депозиту, коли курс долара США був ще незначним і зробив списання національної валюти із заставленого депозиту в рахунок кредиту на найбільш невигідних умовах по найбільшому курсу. Внаслідок цього грошових коштів, які знаходились на депозиті не вистачило і позивач залишився боржником банку.
Вважав, що як споживач був вимушений через несправедливі дії банку укласти Договір на невигідних для себе умовах, як інструмент повернення своїх коштів за іншим договором. Також зазначав, що ряд банківських документів підписані не ним.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати договір про відкриття кредитної лінії від 03 березня 2008 року № 592-038Д з додатковою угодою від 21 квітня 2008 року № 3 недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано недійсним кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 592-038Д, укладений 03 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, апеляційний суд виходив з того, що на момент укладення кредитного договору існував істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін, оскільки маючи значну суму коштів на депозитному рахунку споживач зміг її отримати лише шляхом укладення кредитного договору, який став інструментом повернення споживачем своїх же коштів з банку. Тобто самі правовідносини вже вказують на відсутність принципу добросовісності, розумності та справедливості в момент підписання оспорюваного договору, оскільки споживач звернувся до банку за поверненням своїх депозитних коштів, і отримав ці ж кошти у банку однак як кредитні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року ТОВ «ФК «Гефест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 383/502/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 640/2755/16-ц, постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року адвокат, який діє в інтересах ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні клопотання про залучення ТОВ «ФК «Гефест» як правонаступника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», касаційне провадження у справі закрити.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 03 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 592-038Д.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США з оплатою по процентній ставці 13,7% річних.
Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору для обліку виданих у рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитних ресурсів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 .
Термін повного повернення кредитних ресурсів 30вересня 2008 року (пункт 3.2 кредитного договору).
Додатковою угодою від 21 квітня 2008 року № 3до кредитного договору, згідно з пунктом 1 внесені зміни до пункту 2.1 кредитного договору, а саме банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 1 415 000,00 (один мільйон чотириста п`ятнадцять тисяч) доларів США з оплатою по процентній ставці 13,7 % процентів річних. Згідно з пунктом2 додаткової угоди, термін повного повернення кредитних ресурсів продовжився до 06квітня 2009 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 березня 2008 року № 592-038Д був укладений договір застави (майнових прав) № 592-038Z де заставою є депозитний договір № 1-7/13615 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К «Пенсійний» в національній валюті від 26 вересня 2007 року, відкритий депозитний внесок на ім`я ОСОБА_1 на суму 7 175 497,99 грн, а також нараховані проценти у розмірі 14,7% відсотків річних по 30 вересня 2008 року. Даний Договір застави розірвано 01 квітня 2008 року.
01 квітня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 березня 2008 року № 592-038Д був укладений договір застави (майнових прав) № 592-038Z/1, де заставою є депозитний договір № 1-7/13615 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К «Пенсійний» в національній валюті від 01 квітня 2008 року, відкритий депозитний внесок на ім`я ОСОБА_1 на суму 7 349 319,84 грн, а також нараховані проценти у розмірі 15,7% відсотків річних по 06 квітня 2009 року.
Відповідно до пункту 1.2 договору від 01квітня 2008 року № 1-7/13615 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К «Пенсійний» в національній валюті банк нараховує і виплачує клієнту проценти від вкладу за ставкою 15,7% річних. Згідно з пунктом 2.3 клієнт має право на щомісячне одержання процентів, нарахованих за цим договором.
Ухвалою суду від 08 липня 2013 року в справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: ким, ОСОБА_1 , чи іншою особою виконані підписи в документах, які містяться в матеріалах кредитної справи від 03березня 2008 року № 592-038Д, позичальник ОСОБА_1 , а саме: кредитному договорі від 03 березня 2008 року № 592-038д; додатковій угоді від 18квітня 2013 року №1 до кредитного договору від 03 березня 2008 року №592-038д; додатковій угоді від 21квітня 2008 року № 2 до кредитного договору від 03 березня 2008 року №592-038д; додатковій угоді від 30вересня 2008 №3 до кредитного договору від 03 березня 2008 № 592-038д; заяві на отримання кредиту від 27 лютого 2008 року; заяві на отримання кредиту від 30 вересня 2008 року; заяві на видачу готівки ОСОБА_1 в сумі 1 000 000 дол. США від 03 березня 2008 року № 0453; заяві на видачу готівки ОСОБА_1 в сумі 299 000 дол. США від 30 вересня 2008 року №2-123; інформації про умови кредитування від 27 лютого 2008 року; інформації про умови кредитування від 31 березня 2008 року; інформації про умови кредитування від 15 квітня 2008 року; інформації про умови кредитування від 30 вересня 2008 року; договорі застави (майнових прав) від 03 березня 2008 року; договорі застави (майнових прав) від 01 квітня 2008 року; додатковій угоді № 1 до договору застави (майнових прав) від 18 квітня 2008 року; додатковій угоді № 2 до договору застави (майнових прав) від 21 квітня 2008 року; додатковій угоді № 3 до договору застави (майнових прав від 30 вересня 2008 року).
Проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочевська,8а).
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 8401, складений 29 вересня 2014 року, відповідно до якого, підписи в документах, які містяться в матеріалах кредитної справи від 03березня 2008 року № 592-038Д, виконані ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06 квітня 2015 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені питання ідентичні ухвалі суду від 08 липня 2013 року. Проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м. Дніпропетровськ, Набережна Леніна,17, офіс 361).