Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 991/3401/21
провадження № 61-18043св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Воронька В. Д., Біцюка А. В., Широкої К. Ю., додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Воронька В. Д., Біцюка А. В., Широкої К. Ю., постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Семенникова О. Ю., Михайленка Д. Г., Панкулича В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора 20 травня 2021 року звернулась до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів у вигляді грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, набутих у власність відповідачем на підставі договору оренди нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 1/2019, грошових коштів у розмірі 10 000 грн, набутих як комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» за безготівкове зарахування на поточний рахунок коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел», та про їх стягнення в дохід держави.
Позов мотивований тим, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених частиною п`ятою статті 290 ЦПК України та частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт набуття необґрунтованого активу ОСОБА_1 , який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Так, 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 за результатами виборів по загальнодержавному багатомандатному округу набув повноваження народного депутата України, тобто з цього часу, відповідно до пункту 1 частини першої статті З Закону України «Про запобігання корупції», є особою, уповноваженою на виконання функції держави або місцевого самоврядування.
23 грудня 2019 року ОСОБА_1 письмово повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про суттєві зміни у своєму майновому стані шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з якого убачається, що 19 грудня 2019 року він отримав від ТОВ «Компанія «Сіквел» (код ЄДРПОУ 42388203) дохід від здавання в оренду нерухомого майна в розмірі 1 242 236 грн. У подальшому вказану суму було відображено ОСОБА_1 і в декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік.
Підставою для набуття у власність ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн став Договір оренди № 1/2019 від 03 січня 2019 року (далі - Договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого ОСОБА_1 як Орендодавець зобов`язувався передати, а ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» як Орендар прийняти у строкове платне користування гараж А-1 площею 394,5 кв.м та жомову яму за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт оренди).
При цьому, у пункті 1.2 Договору оренди зазначено, що Об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору оренди розмір орендної плати становить 1 242 236 грн та сплачується одноразово на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 31 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 та ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» складено Акт від 03 січня 2019 року до Договору оренди, у пункті 2 якого зазначено, що плата за весь строк оренди становить 1 242 236 грн.
19 грудня 2019 року ТОВ «Компанія «Сіквел» (змінена назва ТОВ «Гарден-Клаб- Товар») виплатила ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 242 236 грн.
Крім того, на вказаний рахунок у цей же день ОСОБА_1 отримав комісійні доходи від АБ «Украгазбанк» у розмірі 10 000 грн за безготівкове зарахування на його рахунок вищезазначених коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел».
Позивач вважає, що зазначені грошові кошти отримані відповідачем необґрунтовано, оскільки він не є власником Об`єкта оренди та не мав правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним.
Згідно зі щорічною декларацією ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» він вказав відомості про такі доходи: 148 191 грн - заробітна плата, отримана за основним місцем роботи, джерело доходу: Управління справами Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120), 1 242 236 грн - дохід від надання майна в оренду, джерело доходу: ТОВ «Компанія «Сіквел» (код ЄДРПОУ 42388203), 10 252 грн - проценти, джерело доходу: АБ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280).
Тож сукупний дохід ОСОБА_1 за 2019 рік становить 1 400 679 грн, з яких лише 148 443,00 грн (148 191 грн - від Управління справами Апарату Верховної Ради України та 252 грн - від АБ «Укргазбанк») відповідають терміну «законні доходи» як такі, що правомірно отримані особою із законних джерел (пункт 5 частини восьмої статті 290 ЦПК України).
Таким чином, різниця між вартістю набутих ОСОБА_1 активів та його законними доходами складає 1 252 236 грн (1 400 679 грн - 148 443 грн).
Отже, Спеціалізована антикорупційна прокуратура вважає, що кошти в розмірі 1 242 236 грн, отримані ОСОБА_1 від ТОВ «Компанія «Сіквел», а також комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» у розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованими активами та підлягають стягненню в дохід держави.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України необґрунтований дохід - грошові кошти в розмірі 1 252 236 грн.
Додатковим рішенням Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року визнано необґрунтованими активи у вигляді грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, набутих у власність ОСОБА_1 на підставі договору оренди нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 1/2019, та у розмірі 10 000 грн, набутих як комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» за безготівкове зарахування на поточний рахунок коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел».
Задовольняючи позов, Вищий антикорупційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не будучи власником Об`єкта оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклав з суб`єктом господарювання договір без наміру правомірної передачі нерухомого майна в оренду, а з метою отримання грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, в результаті чого набув у власність необгрунтований актив у зазначеній сумі та дохід від нього у вигляді комісійних доходів у розмірі 10 000 грн. Зазначений комісійний дохід також є необгрунтованим активом оскільки має похідний характер від необгрунтованого активу.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, представник ОСОБА_1 - адвокат Баховський М. М. звернувся з апеляційними скаргами.
Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М. залишено без задоволення, рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року та додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року у даній справі залишено без змін.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилася з висновками Вищого антикорупційного суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи касаційної скарги
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Баховського М. М. звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року, додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року у вищевказаній справі.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року, додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року та постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року, ухвалені судами з порушенням норма матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
14 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада м.Полтави (Продавець) продала ОСОБА_1 (Покупець) гараж, жомову яму, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 березня 2008 року (номер витягу 18280693) за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року на праві власності належав об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 12224476), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : А-1 - гараж, загальною площею 394,5 км. м; жомова яма.
10 серпня 2010 року на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу через свого представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 (Продавець) продав ОСОБА_3 (Покупець) гараж, площею 394,5 кв.м, та жомову яму, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
26 січня 2015 року на підставі двох нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 продала вказане нерухоме майно ОСОБА_4 .
18 листопада 2019 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу продала гараж та жомову яму, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 .
03 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» укладено Договір оренди № 1/2019, відповідно до пункту 1.1 якого ОСОБА_1 (Орендодавець) зобов`язувався передати, а ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» (Орендар) прийняти у строкове платне користування гараж А-1 площею 394,5 кв.м та жомову яму за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 1.2 Договору оренди зазначено, що Об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору оренди розмір орендної плати становить 1 242 236 грн та сплачується одноразово на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 31 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 та ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» складено Акт від 03 січня 2019 року до Договору оренди, у пункті 2 якого зазначено, що плата за весь строк оренди становить 1 242 236 грн.
19 грудня 2019 року ТОВ «Компанія «Сіквел» (змінена назва ТОВ «Гарден-Клаб- Товар») виплатила ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 242 236 грн, шляхом зарахування їх на банківський рахунок останнього.
Крім того, на вказаний рахунок у цей же день ОСОБА_1 отримав комісійні доходи від АБ «Украгазбанк» у розмірі 10 000 грн за безготівкове зарахування на його рахунок вищезазначених коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел».
23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у якому у розділі 2 «Доходи, у тому числі подарунки» вказав про отримання 19 грудня 2019 року доходу в розмірі 1 242 236 грн від надання майна в оренду ТОВ «Компанія «Сіквел».
Згідно зі щорічною декларацією ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» він вказав відомості про такі доходи: 148 191,00 грн - заробітна плата, отримана за основним місцем роботи, джерело доходу: Управління справами Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120), 1 242 236,00 грн - дохід від надання майна в оренду, джерело доходу: ТОВ «Компанія «Сіквел» (код ЄДРПОУ 42388203), 10 252,00 грн - проценти, джерело доходу: АБ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280), з яких 10 000,00 грн - комісійні доходи за безготівкове зарахування коштів на рахунок від ТОВ «Компанія «Сіквел».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (далі - Закон України № 263-IX) запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Наявність такого інституту стала можливою згідно до Конвенції ООН проти корупції від 2005 року, Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), відповідно яким країни повинні створювати механізми, які б дозволяли без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини показовим при розгляді справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є рішення у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (заява № 36862/05 від 12 травня 2015 року), за яким, зважаючи на такі міжнародні правові механізми як Конвенція ООН проти корупції від 2005 року, Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) і двох відповідних Конвенцій Ради Європи від 1990 та 2005 рр. щодо конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, Суд зазначає, що звичайні європейські і навіть універсальні правові стандарти можуть існувати і заохочувати, по-перше, до конфіскації майна, що пов`язане із серйозними кримінальними злочинами, зокрема такими, як корупція, відмивання коштів, обіг наркотичних засобів тощо, без попереднього кримінального звинувачення у цих злочинах. По-друге, тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. По-третє, заходи щодо конфіскації могли застосовуватись не тільки безпосередньо до майна, яке було отримане незаконним шляхом, а й майна, доходів та інших непрямих прибутків, які були отримані шляхом конвертування або перетворення цінностей, отриманих злочинним шляхом, або змішані з іншим майном, джерело походження якого, можливо, є законним. Зрештою, заходи з конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо звинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі [§ 105].