1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 205/3199/19

провадження № 61-14695св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем», Приватне підприємство видавниче бюро «Василівський острів»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем», Приватне підприємство видавниче бюро «Василівський острів», про визнання договору укладеним

за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати договір між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, що датований 2019 року, укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Дніпропетровська.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Дніпровська міська рада посилалася на те, що на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року у справі 202/911/16 за ОСОБА_1 було визнано право власності не нерухоме майно - будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 23 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу 23/100 частин будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 31 березня 2016 року ОСОБА_2 передав до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем» (далі - ТОВ «Тандем») 23/100 частини будівель та споруд. 08 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрострада» (далі - ТОВ «Дніпрострада») в особі директора Трегубенко О. П. на підставі договору купівлі-продажу продало Приватному підприємству «Видавниче бюро «Василівський острів» (далі - ПП «ВБ «Васильківський острів») 77/100 частин будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 всупереч Закону Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14 (далі - Порядок) без укладення договору пайової участі в розвитку інфраструктури ввела в експлуатацію об`єкт нерухомого майна, що призвело до недоотримання міським бюджетом коштів.

Фінансово-економічний департамент надіслав відповідачці пропозицію про укладення договору про пайову участь з проєктом договору та з проханням сплатити суму пайової участі у розмірі 338 662,53 грн. Однак відповідачка на цю пропозицію не відреагувала, договір не уклала та не сплатила грошових коштів. У зв`язку з цим міська рада просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 19 листопада 2019 року позов задовольнив. Визнав договір між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради і ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра укладеним на умовах, передбачених порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21 липня 2011 року № 5/14. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 набула право власності на новостворене нерухоме майно - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 без вводу в експлуатацію, що розташовані на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, право власності на яку зареєстроване у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому у відповідачки відповідно до статті 40 Закону № 3038-VI виникло зобов`язання щодо сплати пайового внеску про участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра. Відповідачка реалізувала своє право власності щодо розпорядження майном у спосіб відчуження його на користь третіх осіб; зобов`язання про сплату пайового внеску не виконала, від сплати пайового внеску та укладення договору з позивачем ухиляється, чим порушила права позивача.

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 25 травня 2020 року визнав договір між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком, з викладенням тексту цього договору.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд виходив з того, що в резолютивній частині заочного рішення від 19 листопада 2019 року не зазначено умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проєкт договору.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 березня 2021 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2020 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову неврахуванням місцевим судом того, що право власності на самочинний об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1 , було визнано за ОСОБА_1 без проходження належної процедури введення вказаного нерухомого майна в експлуатацію - на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, що свідчить про недоведеність тверджень позивача щодо наявності у ОСОБА_1 статусу замовника (особи, що подала в установленому законодавством порядку заявку щодо забудови території) у розумінні Закону № 3038-VI. Крім того, суд не врахував, що позивач звернувся до ОСОБА_1 з листом щодо сплати коштів за введений в експлуатацію об`єкт, з яким направлено примірник проєкту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, лише 11 квітня 2017 року, тобто після набуття права власності на вказаний об`єкт нерухомості юридичними особами ПП «ВБ «Васильківський острів» і ТОВ «Тандем». Таким чином, позивач не навів обґрунтування щодо наявності підстав для визнання укладеним з ОСОБА_1 договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра з датуванням саме за 2019 рік (відповідно до змісту позовних вимог, які не уточнювались), зважаючи, що будівництво вказаного вище об`єкта було здійснено у 2005 році.

Водночас апеляційний суд врахував те, що будівництво самочинних об`єктів нерухомості на АДРЕСА_1 було здійснено на підставі договору про пайову участь у будівництві від 01 лютого 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , який був відповідачем у цивільній справі № 202/911/16-ц. Однак, позов до ОСОБА_3 не пред`явлений, а суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про залучення ОСОБА_3 до участі у цій справі як співвідповідача, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У квітні 2021 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року та залишити в силі заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року.

Підставою касаційного оскарження зазначала, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 646/15522/15-ц та постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 203/1530/147, від 16 січня 2019 року у справі № 202/7591/19, від 18 квітня 2018 року у справі № 331/801/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 643/11500/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 640/13367/14-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 642/3423/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 572/2848/17, від 21 березня 2018 року у справі № 757/48218/16-ц.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а також того, що договір пайової участі міг бути укладений не тільки до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, а і після реєстрації декларації. Саме ухилення від обов`язку взяти пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, визначеного на той час у статті 40 Закону № 3038-VI, не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. ОСОБА_1 у розумінні Закону України «Про архітектурну діяльність» є замовником будівництва (забудовником), а тому саме на відповідачку було покладено обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. При цьому місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову, оскільки відповідачка реалізувала своє право власності щодо розпорядження майном у спосіб відчуження його на користь третіх осіб, однак не виконала зобов`язання зі сплати пайового внеску, від сплати пайового внеску та укладення договору з позивачем ухиляється, чим порушила права позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

11 жовтня 2021 року справа № 205/3199/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14 величина пайової участі на розвиток інфраструктури м. Дніпропетровська за об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 становить 338 662,53 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року у справі № 202/911/16-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно, а саме на будівлі та споруди літ. Л-2 - бокс, літ. Л`-1 - бокс, разом загальною площею 193,2 кв. м; літ. М-2 - адміністративно-побутова будівля загальною площею 215,6 кв. м; літ. О-1 - склад загальною площею 72,7 кв. м; літ. П-1 - котельна, загальною площею 57,3 кв. м; літ. С-1 -склад, літ. С`-1 - склад, разом загальною площею 146,0 кв. м; літ. л - сходи; літ. м - сходи; літ. м` - сходи; літ. о - сходи; літ. Р - туалет, за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу частини будівель та споруд від 23 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К. Ю., ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 23/100 частини будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: літ. О-1 - склад, загальною площею 72,7 кв. м; літ. П-1 - котельна загальною площею 57,3 кв. м.

Згідно з актом приймання-передачі та грошовою оцінкою майна від 31 березня 2016 року ОСОБА_2 передав до статутного фонду ТОВ «Тандем» 23/100 частин будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: літ. О-1 - склад загальною площею 72,7 кв. м; літ. П-1 - котельна загальною площею 57,3 кв. м.

08 жовтня 2016 року ТОВ «Дніпрострада», в особі директора ОСОБА_1 , продало ПП ВБ «Василівський острів» 77/100 частини будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються із: літ. М-2 - адміністративно-побутова будівля загальною площею 215,6 кв. м; літ. С-1 - склад, літ. С`-1 - склад, разом загальною площею 146 кв. м; літ. л - сходи; літ. м - сходи; літ. м` - сходи; літ. Р - туалет.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року у справі № 202/911/16-ц заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року скасовано, а ухвалою цього ж суду від 23 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Дніпровська міська рада надіслала відповідачці лист від 11 квітня 2017 року № 10/15-257 з вимогою про термінову сплату коштів за введений в експлуатацію об`єкт, а також примірник проєкту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра. Зазначений лист відповідачка отримала 04 травня 2017 року, про що свідчить її підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, однак вимоги цього листа ОСОБА_1 залишила без задоволення, проєкти договору не повернула.

Договір про пайову участь між ОСОБА_1 і Дніпровською міською радою не укладався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна від 29 березня 2021 року № 250359668 щодо об`єкта нерухомого майна № 878342312101, ПП «ВБ «Васильківський острів» на підставі договору купівлі-продажу, частини будівель та споруд від 08 жовтня 2016 року № 5409 належить 77/100 частини та з 21 липня 2016 року ТОВ «Тандем» на підставі договору купівлі-продажу частини будівель та споруд від 23 березня 2016 року № 1277 належить 23/100 частини об`єкта житлової нерухомості загальною площею 684,8 кв. м (опис: літ. Л-2 - бокс, літ. Л'-1 - бокс, разом загальною площею 193,2 кв. м, літ. М-2 - адміністративно-побутова будівля загальною площею 215,6 кв. м, літ.О-1 - склад, загальною площею 72,7 кв. м, літ. П-1-котельня загальною площею 57,3 кв. м, літ. С-1 - склад, літ. С'-1 - склад, разом загальною площею 146 кв. м, літ. л - сходи; літ. м - сходи; літ. м' - сходи; літ. о - сходи; літ. Р - туалет) за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


................
Перейти до повного тексту