Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 221/9049/19
провадження № 61-9928св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування Новоселівської сільської ради Волноваського району Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 19 серпня 2020 року у складі судді Писанець Н. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Новоселівської сільської ради Волноваського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав
та стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його син ОСОБА_3 з 22 грудня 2007 року до 02 вересня 2019 року перебував у шлюбі із ОСОБА_2 , у шлюбі мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 02 вересня
2019 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано. У 2015 році позивач із дружиною, син, невістка та діти поїхали тимчасово проживати до Російської Федерації у зв`язку із військовими діями у Донецькій області.
У березні 2017 року усі, окрім ОСОБА_2 , яка не виявила бажання повертатись, повернулись додому, у с. Кам`янка Волноваського району Донецької області. Діти у 2017 році пішли до школи, де навчаються до цього часу. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько дітей, син позивача - ОСОБА_3 . Двоє малолітніх дітей залишились без батьківського піклування, і здійснення турботи про них взяли на себе дідусь та бабуся дітей - позивач та його дружина.
З березня 2017 року ОСОБА_2 не цікавилась життям дітей, їх здоров`ям
та успіхами, не перераховувала кошти для придбання дітям продуктів харчування та одягу.
Враховуючи наведене, позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначивши ОСОБА_1
їх опікуном, а також стягнути з відповідача на його користь аліменти
на їх утримання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 19 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду
від 23 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що немає доказів того, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.
У справі немає доказів застосування до відповідача будь-яких заходів впливу
з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, проведення бесіди, попередження з боку органів опіки
та піклування, органів місцевого самоврядування. Крім того, заява ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року, її характеристика та довідка з місця роботи підтверджують її бажання здійснювати піклування про дітей.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою те,
що починаючи із березня 2017 року діти проживають разом із бабусею і дідусем та повністю знаходяться на їх утриманні. ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації та мешкає там з 2014 року, з березня 2017 року не спілкується
з дітьми і не бере участі у їх вихованні.
Також зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Волноваського районного суду Донецької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 22 грудня 2007 року до дня набрання чинності рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 02 вересня 2019 року про його розірвання. У період шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 протягом 2015 - 2019 років працює та проживає за кордоном,
у відомому позивачеві місці, спілкується телефоном з дітьми та має бажання налагодити родинні відносини з дітьми.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Новоселівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 18 грудня 2019 року № 66, визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними
чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист
і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню,
за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків
по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист
її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують,
та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються
на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони
не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або
їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення
до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також
на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Новоселівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 18 грудня 2019 року № 66, визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція прав людини) (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд)
у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).