Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 658/3039/20
провадження № 61-10102св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О.В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03 лютого 2021 року у складі судді Рахімової О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Кузнєцової О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що сторонам на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2014 року ОСОБА_2 виділено у власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 ; ОСОБА_1 виділено у власність 1/2 частини з квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - квартиру АДРЕСА_1 . Вказаним судовим рішенням припинено право часткової власності сторін на зазначену квартиру.
Окрім того, рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2016 року, встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 01 листопада 2012 року; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації виконаних зобов`язань за боргами 12 082 грн; в рахунок компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Mersedes-benz Vito 108 CDs - 87 335 грн, всього 99 417,40 грн та судові витрати по справі. На виконання вказаного судового рішення Каховським міськрайонним судом Херсонської області видано виконавчі листи, які постановами державного виконавця від 26 липня 2018 року повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника майна та грошових коштів.
Вказувала, що 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 здійснив відчуження належної йому на праві приватної власності квартири квартиру АДРЕСА_2 шляхом укладення договору дарування зі своєю матір`ю - ОСОБА_3 .
Вважала, що вказаний правочин є фіктивним та таким, що порушує її законні права, оскільки був вчинений відповідачем з метою приховання майна від виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів.
Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статей 203, 215, 234 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений 27 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , відчужуючи своїй матері ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 27 квітня 2016 року, був обізнаний про наявність рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року, що набрало законної сили, яким з нього на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації виконаних зобов`язань за боргами стягнуто 12 082,40 грн та в рахунок компенсації вартості 1/2 частки Mersedes-benz Vito 108 CDi стягнуто 87 335 грн, всього 99 417,40 грн, а також судові витрати по справі, а отже міг розуміти негативні наслідки для себе при виконанні вказаного судового рішення. При укладенні оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, сторони договору не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, а їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , отже, оспорюваний договір має ознаки фіктивного у розумінні статті 234 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03 лютого 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 від 27 квітня 2016 року, але з інших підстав, у задоволенні якого рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09 серпня 2017 року було відмовлено. Про існування оспорюваного договору позивачу було відомо ще у липні 2016 року після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, тому звернувшись до суду з позовом у цій справі у вересні 2020 року, позивач пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03 лютого 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 травня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 761/7369/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 658/3039/20 із Каховського міськрайонного суду Херсонської області.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши, що при укладенні оспорюваного правочину від 27 квітня 2016 року дії відповідачів були направлені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 , що свідчить про його фіктивність у розумінні статті 234 ЦК України, дійшли помилкових висновків про застосування позовної давності.
Так, у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 761/7369/18 Верховний Суд зробив висновок, що відлік позовної давності обчислюється з моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її прав або про особу, яка його порушила. Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом проінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме особі, право якої порушено, стало відомо про таке порушення, тобто об`єктивної можливості особи знати про такі факти порушення.
Вказувала, що у лютому 2017 року вона дійсно зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири від 27 квітня 2016 року, укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але з підстав порушення прав її неповнолітньої дитини. На той час виконавче провадження з виконання рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів було відкрито, проводилися виконавчі дії, тому подання позову про визнання оспорюваного правочину недійсним саме з підстав приховування квартири від можливого звернення стягнення було б передчасним, оскільки у відповідача було і інше рухоме майно, за рахунок якого можна було виконати рішення суду про стягнення боргу, і тільки після прийняття державним виконавцем постанов від 26 липня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_6 у зв`язку з неможливістю розшукати інше майно боржника ОСОБА_2 , право позивача на отримання грошових коштів за рішенням суду від 21 січня 2016 року було порушено, оскільки рішення суду не було виконано. Таким чином, об`єктивно позивачу про порушення свого права через укладення між відповідачами оспорюваного правочину стало відомо лише у 2018 році, а тому, звернувшись до суду з позовом у цій справі у вересні 2020 року, ОСОБА_6 не пропустила строк позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2016 року, встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації виконаних зобов`язань за боргами - 12 082,40 грн, в рахунок компенсації вартості 1/2 частки Mersedes-benz Vito 108 CDi - 87 335 грн, всього 99 417,40 грн (а. с. 13-16, 17-19).
Постановами державного виконавця Каховського МР ВДВС ГТУЮ від 26 липня 2018 року повернуто виконавчі документи, видані на підставі зазначеного рішення суду, стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня його оголошення в розшук (а. с. 20, 21).
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: відділ у справах дітей Каховської міської ради, приватний нотаріус Коршунова Л. А., про визнання правочину (договору дарування від 27 квітня 2016 року) недійсним залишено без задоволення. Зазначене рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09 серпня 2017 року залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року (а. с.49-50, 51-52).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 липня 2016 року, квартира АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 27 квітня 2016 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а. с. 12).
У відзиві, поданому до суду першої інстанції, ОСОБА_2 просив застосувати строк позовної давності (а. с. 47-48).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.