Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 757/21554/18
провадження № 61-15904св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», підписану адвокатом Бригинець Анютою Анатоліївною, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року в складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в складі колегії суддів Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», про захист прав споживача, повернення коштів за договорами банківського вкладу, стягнення 3 % річних та пені.
Позов мотивував тим, що сторони протягом 2009-2013 років у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» в АР Крим уклали три депозитних договори, а саме:
- договір № SAMDN26000705279693 (вклад «Стандарт») від 03 березня 2009 року з розміщенням 5 000 дол. США на депозитному рахунку № НОМЕР_1 строком на один місяць та відсотковою ставкою 11% річних;
- договір № SAMDN01000709975302 (вклад «Стандарт») від 29 березня 2010 року з розміщенням 6 050 дол. США на депозитному рахунку № НОМЕР_2 строком на три місяці та відсотковою ставкою 11,25% річних;
- договір № SAMDN25000737596053 (вклад «Стандарт») від 11 вересня 2013 року з розміщенням 5 394 дол. США на депозитному рахунку № НОМЕР_3 строком до 11 вересня 2014 року включно та відсотковою ставкою 8% річних.
Указував, що зобов`язання з внесення коштів на депозит виконав у повному обсязі. У березні 2014 року в зв`язку з нестабільною ситуацією в АР Крим позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням перевести рахунки за вказаними вище договорами до міста Києва, на що отримав відповідь про те, що він безперешкодно зможе одержати свій вклад в ПриватБанку, який продовжує нести повну відповідальність перед вкладниками. 02 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявами про повернення сум вкладів за договорами, на що отримав відповіді, зі змісту яких слідує, що банк не знайшов інформації за наданими реквізитами позивача та не має можливості повернути кошти позивачу, оскільки в зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим у банку відсутній доступ до первинної документації філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».
З урахуванням останньої поданої заяви про збільшення позовних вимог від 20 червня 2018 року ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача:
- суму вкладу з нарахованими відсотками за договором № SAMDN26000705279693 від 03 березня 2009 року в сумі 7 889,50 дол. США, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним договором у розмірі 2 436,06 грн та передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 26 798,78 грн;
- суму вкладу з нарахованими відсотками за договором № SAMDN01000709975302 від 29 березня 2010 року в сумі 8 942,55 дол. США, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним договором у розмірі 2 786,98 грн та передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 31 354,19 грн;
- суму вкладу з нарахованими відсотками за договором № SAMDN25000737596053 від 11 вересня 2013 року в сумі 7 407,76 дол. США, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним договором у розмірі 2 652,25 грн та передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 21 219,33 грн;
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року та додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року, які залишені без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, позов задоволено та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 :
- суму вкладу з нарахованими відсотками за договором № SAMDN26000705279693 від 03 березня 2009 року в сумі 7 889,50 дол. США, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним договором у розмірі 2 436,06 грн та передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 26 798,78 грн;
- суму вкладу з нарахованими відсотками за договором № SAMDN01000709975302 від 29 березня 2010 року в сумі 8 942,55 дол. США, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним договором у розмірі 2 786,98 грн та передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 31 354,19 грн;
- суму вкладу з нарахованими відсотками за договором № SAMDN25000737596053 від 11 вересня 2013 року в сумі 7 407,76 дол. США, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним договором у розмірі 2 652,25 грн та передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 21 219,33 грн;
- витрати на правничу допомогу в розмірі 39 334,68 грн.
Також стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 8 810,00 грн.
Суди встановили, що сторони уклали три договори банківського вкладу, зобов`язання за якими позивач виконав у повному обсязі, однак внесені ним на депозит кошти та нараховані відсотки банк повертати відмовляється. Суди зазначили, що використання рахунку банківського вкладу не обмежено певним відділенням чи територією; при цьому договори банківського вкладу укладені безпосередньо з ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а не його кримською філією, а тому у відповідача повинна бути наявна вся необхідна інформація за укладеними договорами. Суди зазначили, що припинення діяльності відділення чи філії банку на окупованій території не є підставою для відмови в поверненні вкладів позивача на його вимогу.
За таких обставин суди зробили висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача коштів, внесених на депозит, нарахованих по дату останнього збільшення позовних вимог відсотків на суми вкладів та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Суди також вважали, що на спірні правовідносини поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», а тому стягнули з відповідача передбачену частиною п`ятою статті 10 вказаного Закону пеню в розмірі 3 % від загального розміру замовлення, розрахунок якої виконано згідно методики, викладеної в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 759/13827/15.
Суди також уважали наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу як таких, що пов`язані з розглядом справи та відповідають її складності й реально затраченому адвокатом часу.
Апеляційний суд відхилив доводи банку щодо неналежного розрахунку процентів за договорами банківського вкладу після їх розірвання вкладником у односторонньому порядку, пославшись на те, що договори автоматично пролонгувались, а тому проценти підлягали нарахуванню за встановленими в них ставками.
Аргументи учасників справи
28 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати в частині стягнення з банку нарахованих на суми вкладів відсотків, 3 % річних, пені та витрат на правничу допомогу як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- надіславши 02 грудня 2017 року на адресу банку заяву про виплату коштів за договорами банківського вкладу та повідомивши банк про намір достроково розірвати договори, позивач змінив строк дії договорів у односторонньому порядку;
- після розірвання позивачем у односторонньому порядку договорів банківського вкладу відсотки підлягали нарахуванню за ставкою для вкладів «на вимогу» («до запитання»), а не за ставками, передбаченими договорами;
- оскільки сума нарахованих на вклади відсотків судами визначена невірно, то розрахунок 3 % річних також є неправильним;
- стягуючи пеню в порядку статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суди помилково включили до її розміру відсотки, оскільки вартість послуги (замовлення) в розумінні вказаної норми права є сумою внесених на депозит коштів без урахування відсотків;
- більша частина стягнутих судом витрат на правничу допомогу є «гонораром успіху» в розмірі 5 % від задоволених позовних вимог, сума яких судами визначена з неправильним застосуванням норм матеріального права.
27 квітня 2022 року до Верховного Суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли підписані представником письмові пояснення щодо періоду нарахування відсотків за користування банком депозитними коштами та неможливості стягнення пені на підставі статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» із урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в справі та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року задоволеноклопотання АТ КБ «ПриватБанк» та зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження в цій справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2020 року зазначено, що позивач оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: апеляційний суд при вирішенні справи не врахував висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 760/3445/15-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 592/6332/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 554/3200/16-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 316/265/17, від 10 липня 2019 року в справі № 335/11482/16-ц, постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1891цс15, від 27 квітня 2016 року в справі № 6-302цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц щодо нарахування процентів за договором банківського вкладу після його розірвання та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 759/13827/15-ц щодо розрахунку пені для депозитних вкладів.
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих на суми вкладів, 3 % річних, пені та витрат на правничу допомогу. В частині стягнення коштів у розмірі внесених позивачем депозитів судові рішення не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 03 березня 2009 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали депозитний договір (вклад «Стандарт») № SAMDN26000705279693, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кошти в розмірі 5 000 дол. США для розміщення на депозитному рахунку № НОМЕР_1 строком на один місяць та відсотковою ставкою 11% річних.
29 березня 2010 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали депозитний договір (вклад «Стандарт») № SAMDN01000709975302, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кошти в розмірі 6 050 дол. США для розміщення на депозитному рахунку № НОМЕР_2 строком на три місяці та відсотковою ставкою 11,25% річних.
11 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір (вклад «Стандарт») № SAMDN25000737596053, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кошти в розмірі 5 394 дол. США для розміщення на депозитному рахунку № НОМЕР_3 строком до 11 вересня 2014 включно та відсотковою ставкою 8% річних.
Позивач зобов`язання за депозитними договорами виконав у повному обсязі. Факт внесення коштів на підставі договорів підтверджується: квитанцією від 03 березня 2009 року № 144766902 на суму 5 000 дол. США; платіжним дорученням від 29 березня 2010 року № 1526485245 на суму 6 050 дол. США та квитанцією від 11 вересня 2013 року № 12 на суму 5 394 дол. США.
За договором № SAMDN26000705279693 від 03 березня 2009 року позивачу виплачувалися нараховані відсотки до 03 березня 2013 року; за договором № SAMDN01000709975302 від 29 березня 2010 року позивачу виплачувалися нараховані відсотки до 28 лютого 2014 року; за договором № SAMDN25000737596053 від 11 вересня 2013 року позивачу нараховані відсотки не виплачувались.
З 2014 року позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами з вимогами відносно переведення його депозитних рахунків в інше відділення банку, відносно розірвання договорів та відносно виплати коштів, однак відповідач проігнорував вказані вимоги та не вжив заходів, спрямованих на врегулювання порушених позивачем питань.
02 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявами про відмову від подальшої пролонгації договорів № SAMDN26000705279693 від 03 березня 2009 року та № SAMDN01000709975302 від 29 березня 2010 року, а також про дострокове розірвання договору № SAMDN25000737596053 від 11 вересня 2013 року та повернення сум вкладів за договорами й нарахованих відсотків.
На вказані заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» надав письмові відповіді про те, що банк не знайшов інформації за наданими реквізитами позивача та не має можливості повернути йому кошти; у зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим у банку відсутній доступ до первинної документації філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (частини перша, третя статті 1058 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих на суми вкладів
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина друга статті 1060 ЦК України).
У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що «після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договори вкладу, не застосовуються. Суди першої й апеляційної інстанцій помилково стягнули проценти за ставкою в розмірі 1 %, що зазвичай сплачується банком за вкладом «на вимогу» відповідно до вимог статті 1070 ЦК України».
У справі, що переглядається, 02 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявами про:
відмову від подальшої пролонгації договору № SAMDN26000705279693 від 03 березня 2009 року, термін дії якого закінчувався 03 січня 2018 року, та повернення суми вкладу й нарахованих відсотків;
відмову від подальшої пролонгації договору № SAMDN01000709975302 від 29 березня 2010 року, термін дії якого закінчувався 28 грудня 2017 року, та повернення суми вкладу й нарахованих відсотків;