Постанова
Іменем України
29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 178/1105/16-ц
провадження № 61-11877св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства «УкрСиббанк»
на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2021 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня
2021 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -
ПАТ «УкрСиббанк»), назву якого змінено на Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2008 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), назву якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 17 685 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних зі строком повернення до 14 серпня 2029 року включно.
Умовами кредитного договору передбачено сплату пені у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.
Кредитні зобов`язання були забезпечені договором поруки, укладеним
14 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого вона поручилася відповідати солідарно з позичальником за виконання умов кредитного договору.
Позичальник не виконав належним чином свої кредитні зобов`язання, тому станом на 15 липня 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 891,61 дол. США, що складається з: 15 697,76 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 193,85 дол. США - заборгованість зі сплати процентів; та заборгованість за пенею - 11 514,97 грн, що складається з: 2 490,95 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 17 липня 2015 року до 15 липня 2016 року; 9 024,02 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 15 серпня 2015 року до 15 липня 2016 року.
На підставі викладеного ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 891,61 дол. США та пеню - 11 514,97 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області
від 16 липня 2019 року (в складі судді Цаберябого Б. М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджено відмінність підписів обох відповідачів, наявних
у копіях договорів кредитування та поруки, від підписів, наявних у копіях паспортів відповідачів.
Неявка ж представника позивача в судові засідання позбавляє суд можливості дослідити підписання вказаних договорів та добровільність волевиявлення сторін при їх укладенні, достовірність підписів відповідачів у договорах кредиту та поруки.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2008 року станом на 15 липня 2016 року в розмірі 17 891,61 дол. США, що складається з: 15 697,76 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 193,85 дол. США - заборгованість за процентами; та заборгованість за пенею - 11 514,97 грн, що складається з: 2 490,95 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 17 липня 2015 року до 15 липня 2016 року; 9 024,02 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 15 серпня 2015 року до 15 липня 2016 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позичальник порушив умови укладеного між ним та банком кредитного договору, тому виникла заборгованість, яка і підлягає стягненню на користь кредитора.
Разом з тим, з урахуванням висновку судової почеркознавчої експертизи, встановлено відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладання договору поруки. Так, висновком судового експерта встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у графах «Поручитель» на першій та другій сторінках договору поруки (на яких міститься повний текст договору із зазначенням предмету договору, обсягу прав та обов`язків сторін договору) виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису. Отже, договір поруки укладений не самою ОСОБА_2 , а іншою особою від її імені.
Позивачем не подано до суду доказів, що укладення вказаного правочину відбулося з відома ОСОБА_2 , за її згодою на це або за її дорученням.
ОСОБА_2 не може вважатися поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за укладеним ним кредитним договором, тому відсутні підстави для стягнення з неї у солідарному порядку як з поручителя заборгованості за вказаним кредитним договором.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня
2021 року стягнуто з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 7 845,12 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що, приймаючи постанову по суті заявлених у справі вимог, апеляційний суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
Зазначені витрати необхідно стягнути з АТ «УкрСиббанк» на користь
ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк» просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2021 року в частині відмови
у задоволенні позовних вимог до поручителя про стягнення заборгованості, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Постанова Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2021 року
в частині задоволених позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржена до суду касаційної інстанції, тому відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не є предметом касаційного перегляду.
У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду як на підставу оскарження судового рішення позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня
2020 року у справі № 638/18231/15-ц; Верховного Суду від 21 березня
2018 року у справі № 0907/2-293/2011, від 28 березня 2018 року у справі
№ 520/8073/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 593/815/16-ц,
від 14 серпня 2019 року у справі № 601/2042/15-ц, від 25 березня 2020 року
у справі № 537/466/17.
Також у касаційній скарзі на постанову апеляційного суду банк посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу) як на підставу оскарження судових рішень,
а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої
статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга на постанову апеляційного суду мотивована тим, що мотиви апеляційного суду про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору поруки ґрунтуються лише на висновку експерта, проте спростовуються іншими матеріалами справи.
Так, ОСОБА_2 надала свої письмові згоди на укладення її чоловіком ОСОБА_1 кредитного договору та передачу в іпотеку нерухомого майна. Разом з тим, умови кредитування та згода ОСОБА_2 співпадає з умовами договору поруки, що свідчить про наявність у неї волевиявлення на укладення зазначеного правочину. Крім того, ОСОБА_1 надав згоду на укладення його дружиною ( ОСОБА_2 ) договору поруки. Дати підписання вказаних договорів та згод співпадають. Вказані обставини свідчать, що у ОСОБА_2 було наявне волевиявлення на укладення договору поруки.
Висновок експертизи не свідчить про наявність чи відсутність волі
ОСОБА_2 на укладення договору поруки. ОСОБА_2 не заперечувала факту підписання інших документів (заяв), крім договору поруки, а також не заявляла про злочин (шахрайські дії) щодо неї. ОСОБА_1 не підтримав позицію ОСОБА_2 щодо непідписання нею договору поруки. Висновок експертизи не може вважатися належним та допустимим доказом під час розгляду цієї справи, оскільки при її призначенні та проведені були порушені норми матеріального та процесуального права.
Разом з тим, ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 , тому вона несе відповідальність за зобов`язаннями свого чоловіка, оскільки укладені сторонами правочини вчинені в інтересах сім`ї. Відповідачі не спростували обставин отримання позичальником кредиту та використання його
в інтересах сім`ї.
Крім того, у касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк» просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду як на підставу оскарження судового рішення позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі
№ 453/1549/14-ц, від 22 вересня 2021 року у справі 159/4007/20-ц.
Касаційна скарга на додаткову постанову апеляційного суду мотивована тим, що у разі скасування постанови апеляційного суду в частині відмови
у задоволенні позовних вимог до поручителя, підлягає скасуванню й додаткова постанова про розподіл судових витрат.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шевкова К.І. подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказувала, що безпідставним є посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в указаних справах є відмінними від правовідносин цієї справи. Незгода позивача
з висновком судової почеркознавчої експертизи не може бути підставою для скасування оскаржуваних постанов. Банк фактично самостійно надає оцінку обставинам справи, яка не ґрунтується на матеріалах справи. Доводи позивача, що кредит було використано в інтересах сім`ї, є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а також не було предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій. Банк взагалі не посилався на норми сімейного законодавства в позовній заяві та апеляційній скарзі.
Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга на постанову апеляційного суду до Верховного Суду подана АТ «УкрСиббанк» 14 липня 2021 року.
Касаційна скарга на додаткову постанову апеляційного суду до Верховного Суду подана АТ «УкрСиббанк» 06 жовтня 2021 року.
Ухвалами Верховного Суду від 03 серпня 2021 року та від 28 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 14 серпня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк», назву якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 17 685 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних зі строком повернення
до 14 серпня 2029 року включно.
Відповідно до наданого позивачем договору поруки від 14 серпня 2008 року ОСОБА_2 поручилася відповідати солідарно з позичальником за виконання умов кредитного договору.
Позичальник не виконав належним чином свої кредитні зобов`язання, тому станом на 15 липня 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 891,61 дол. США, що складається з: 15 697,76 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 193,85 дол. США - заборгованість зі сплати процентів; та заборгованість за пенею - 11 514,97 грн, що складається з: 2 490,95 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 17 липня 2015 року до 15 липня 2016 року; 9 024,02 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 15 серпня 2015 року до 15 липня 2016 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та призначено по справі
судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи поставлено наступне питання: чи виконано підпис у графі: «Поручитель» на кожній сторінці у договорі поруки ОСОБА_2 , чи іншою особою?
На дослідження експерту було надано експериментальні зразки підпису
і почерку ОСОБА_2 , вільні зразки - оригінали документів, в яких містяться зразки підпису та почерку ОСОБА_2 .
Висновком судового експерта від 08 лютого 2021 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у графах «Поручитель» на першій та другій сторінках договору поруки від 14 серпня 2008 року, укладеного між
АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою
з наслідуванням її справжнього підпису.
Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Поручитель» на останній сторінці договору поруки від 14 серпня 2008 року виконаний ОСОБА_2 .
Апеляційний суд також встановив, що саме перша та друга сторінки договору поруки від 14 серпня 2008 року містять повний текст цього правочину із зазначенням предмету договору, обсягу прав та обов`язків сторін, проте ці умови підписані не ОСОБА_2 як поручителем, а іншою особою
з наслідуванням її справжнього підпису.
Останній аркуш спірного договору, який підписаний саме ОСОБА_2 , не містить вказівки щодо будь-яких обов`язків чи прав останньої як сторони договору, а містить лише реквізити сторін. Тобто, на зазначеній сторінці відсутні належні підтвердження щодо надання ОСОБА_2 своєї згоди