Постанова
Іменем України
26 квітня2022 року
м. Київ
справа № 381/1943/19
провадження № 61-9502св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року у складі судді Ковалевської Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Позов обґрунтований тим, що 20 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державна ощадний банк України» (далі - ВАТ «Ощадбанк»), правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3772, згідно з яким AT «Ощадбанк» надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у розмірі 235 000,00 грн строком на десять років з терміном остаточного погашення не пізніше 20 серпня 2018 року під 20,5 % річних.
31 березня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким змінено термін остаточного погашення кредиту, не пізніше 20 серпня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 20 серпня 2008 року укладений договір іпотеки № 12963, відповідно до якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв. м.
31 березня 2011 року між AT «Ощадбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 13615.
Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 235 000,00 грн.
У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, несплатою чергових платежів за кредитом та відсотками, АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 211 629,15 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року у справі №381/4232/14-ц позов задоволено. Рішення набрало законної сили 06 жовтня 2014 року. Ухвалою від 17 грудня 2014 року виконання рішення суду про стягнення заборгованості в сумі 211 629,15 грн розстрочене на три роки, а саме по 5 878,60 грн.
ОСОБА_1 порушував умови розстрочки виконання рішення суду. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі № 381/4232/14-ц фактично не виконане, заборгованість за кредитним договором, в тому числі в розмірі, визначеному судом, не погашено.
17 листопада 2014 року між банком та позичальником укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким внесені зміни до умов кредитування, а саме пункт 5. 2 кредитного договору викладено в такій редакції: «За порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту з 17 листопада 2014 року позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05616 % від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення».
Сума пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором станом на 26 лютого 2019 року за період з 26 лютого 2016 року до 12 грудня 2018 року становить 94 613,43 грн; три проценти річних та інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості - 73 893,27 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» три проценити річних та інфляційні втрати у розмірі 73 893,27 грн, а саме: 59 143,04 грн - сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за основним боргом з лютого 2016 року до лютого 2019 року; 14 750,23 грн - три проценти річних від прострочених сум за кредитом з лютого 2016 року до лютого 2019 року. Стягнено з ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором станом на 26 лютого 2019 року за період з 26 лютого 2016 року до 12 грудня 2018 року у розмірі 4 613,43 грн. Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 серпня 2008 року № 12963, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Чернишовою О. А. № 2977, укладеного між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки, здійснити погашення заборгованості перед АТ «Ощадбанк» у розмірі 226 689,96 грн, що складається з 152 796,69 грн - сума заборгованості за кредитом (за основним боргом); 59 143,04 грн - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за основним зобов`язанням з лютого 2016 року до лютого 2019 року; 14 750,23 грн - три проценти річних від прострочених сум за кредитом з лютого 2016 року до лютого 2019 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другої статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до статей 526, 599 ЦК України.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідачів цієї ж суми заборгованості, а для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року залишене без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки, не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством відповідно до статті 593 ЦК України, статей 7, 33 Закону України «Про іпотеку».
Наявність зареєстрованих неповнолітніх осіб не перешкоджає зверненню стягнення на нерухоме іпотечне майно боржника, неповнолітній син ОСОБА_1 не має права власності на предмет іпотеки, а має лише право користування у зв`язку із реєстрацією місця проживання в цій квартирі, банк не вимагав виселити мешканців квартири, тому відсутні підстави стверджувати, що цей позов стосується прав неповнолітнього сина ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що до заявлення позовуОСОБА_1 не вручено іпотечну вимогу, наслідком чого є залишення позовної заяви без розгляду.
Суди розглянули справу за його відсутності, належним чином неповідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Суди порушили норми процесуального права та неповно встановили обставини у справі, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції відхилив поданий ним відзив з додатками.
Не залучено орган опіки та піклування, оскільки в квартирі, що є предметом іпотеки, проживає неповнолітній син.
Суд не визначив конкретну ціну предмета іпотеки для реалізації.
Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016року, справа № 6-2491цс15, за змістом яких положення статті 625 ЦК України поширюються на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Крім того, є рішення Фастівського міськрайонного суду від 17 грудня 2014 року з тих самих підстав, між тими ж сторонами і щодо таких же позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив.
Аргументи інших учасників справи
Відзив банку на касаційну скаргу обґрунтований тим, що дотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» є обов`язковим при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, надсилання іпотечної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі звернення до суду з позовом, не потребується.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) дійшла висновку, що законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з примусового його виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті ЦК України сум.
Суд відмовив відповідачу у долученні відзиву у зв`язку з пропуском строку на його подання, а інші додатки долучено до матеріалів справи.
Немає необхідності залучати до участі у справі орган опіки та піклування, оскільки у цій справі не заявлено вимогу про виселення.
Щодо наявності рішення суду про відмову у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, то підставою такої відмови була передчасність звернення до суду, з огляду на розстрочку виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент звернення до суду із цим позовом термін наданої розстрочки закінчився, отже, підстави позову змінилися.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року зупинене виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №3772, згідно з яким позичальник отримавкредит на споживчі цілі у розмірі 235 000,00 грн строком на десять років з терміном остаточного погашення не пізніше 20серпня 2018 року зі сплатою 20,5 % річних (а.с.18-19).
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 20серпня 2008 рокуукладений іпотечний договір № 12963, відповідно до якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 44,1 м. кв.
Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором дарування частини квартири від 04 жовтня 2002 року № 7987 та свідоцтвом про право власності на житло від 17 квітня 2001 року № 3018 (а. с. 26-28).
31 березня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору від 20 серпня 2008 року № 3772, згідно з яким, зокрема, змінено термін остаточного погашення кредиту - не пізніше 20серпня 2023 року; та додатковий договір № 1 до іпотечного договору від 20серпня 2008 року № 12963, укладено договір поруки №13615 (а. с. 20-30).