Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 759/10589/13-ц
провадження № 61-20397св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - прокурор Святошинського району міста Києва, відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_1 , особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції та подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним державного акта, відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акта
серії ЯЖ № 912783 на право власності на земельну ділянку, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17 червня 2010 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03777, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вказаний державний акт виданий на підставі рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».
Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка відведена ОСОБА_1 з порушенням вимог частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема, щодо погодження проекту відведення земельної ділянки із природоохоронними органами. Виділена у власність відповідачу земельна ділянка вилучена із ненаданих у власність чи користування міських земель та віднесена до земель, які використовуються для відпочинку та інших відкритих земель, в тому числі зелених насаджень загального користування. Тобто, на час прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення, але вказаним рішенням ця земельна ділянка була віднесена до земель житлової і громадської забудови. Однак, питання про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки висновками контролюючих органів не погоджувалось.
Разом з тим, земельна ділянка відведена відповідачу з порушенням частини другої статті 52 ЗК України, яка на землях рекреаційного призначення забороняє діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан земель.
Враховуючи наведене, прокурор Святошинського району міста Києва просив суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської ради
від 09 липня 2009 року «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »;
- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 912783 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,
з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_1 . Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17 червня 2010 року та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03777, на підставі рішення Київської міської ради
від 09 липня 2009 року;
- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 358 040,75 грн, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 358 040,75 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва
від 25 квітня 2014 року (у складі судді Кривов`яза А. П.) позов прокурора Святошинського району міста Києва задоволено.
Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської ради
від 09 липня 2009 року «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».
Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 912783 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,
з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_1 . Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17 червня 2010 року
та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03777, на підставі рішення Київської міської ради
від 09 липня 2009 року.
Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1 га, вартістю 358 040,75 грн, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1 га, вартістю
358 040,75 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що рішення міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, суперечить актам цивільного законодавства, порушує право на землю територіальної громади міста Києва, у зв`язку із чим підлягає визнанню незаконним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, виходячи із пріоритету суспільного інтересу над інтересом конкретної особи, оскільки відпали підстави для отримання відповідачем державного акта на право власності на земельну ділянку від 17 червня
2010 року, враховуючи те, що спірна земельна ділянка не може належати відповідачу, державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що при визнанні незаконним рішення Київської міської ради і скасуванні державного акта на право власності на землю відповідача, спірна земельна ділянка відновлює своє правове становище, яке існувало до її виділення відповідачу, отже, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції,
у березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня
2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його
в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Київської міської ради щодо передачі спірної земельної ділянки у власність є правомірним, оскільки наявність висновку Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради є достатніми для погодження проекту відведення земельної ділянки й не потребує подальшого його погодження. Разом з тим, таке відведення Київською міською радою спірної земельної ділянки та належність погодження проекту природоохоронним органом Київської міської ради не суперечить вимогам статті 118 ЗК України. Крім того, апеляційний суд зазначив, що рішенням суду першої інстанції порушені права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій 16 грудня 2021 року, перший заступник керівника Київської міської прокуратури просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня
2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18),
від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження
№ 14-382цс19), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20), постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 372/1011/18 (провадження № 61-5008св20),
від 26 травня 2021 року у справі № 726/513/20-ц (провадження
№ 61-2972св21), від 07 липня 2021 рок у справі № 641/9667/16 (провадження № 61-3069св20), ухвалі Верховного Суду від 23 вересня
2020 року у справі № 756/13348/13-ц (провадження № 61-11779св18).
Також заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу) як на підставу касаційного оскарження судового рішення, а саме зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначала, що судовим рішенням суду першої інстанції порушені її законні права та інтереси, оскільки 19 січня 2012 року вона придбала у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. Її право власності на земельну ділянку підтверджується договором купівлі-продажу, який посвідчений нотаріально. Крім того, судом апеляційної інстанції не визначено процесуального статусу ОСОБА_2 у спірних правовідносинах. Враховуючи, що з апеляційною скаргою звернулася особа, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої оскаржуваним судовим рішенням не вирішувались, оскільки ОСОБА_2 не набула права власності на спірну земельну ділянку, апеляційне провадження підлягало закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі державного акта серії ЯЖ № 912783
на право власності на земельну ділянку, виданого ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
17 червня 2010 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03777, ОСОБА_1
належить земельна ділянка загальною площею 0,1 га, з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний державний акт виданий на підставі рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».
Також рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці
ОСОБА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді Державної інспекції сільського господарства в місті Києві від 29 квітня 2013 року, рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року, а також в подальшому розроблення проектів землеустрою, прийняті з порушенням статей 116, 118 ЗК України. Проекти землеустрою розглянуті уповноваженими на те службами та органами, а саме: Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 25 травня 2009 року; Головним державним санітарним лікарем міста Києва від 05 червня 2009 року; Управлінням охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації
від 29 травня 2009 року; Державною службою з питань національної культурної спадщини від 04 червня 2009 року; Головним управлінням земельних ресурсів від 05 червня 2009 року. Проте, всупереч
статті 118 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві не погоджено. Разом з тим, при обстеженні земельних ділянок на АДРЕСА_1 встановлено, що вони розташовані у лісосмузі, огороджені сітчастим, металевим, дерев`яним парканом та в більшості випадків використовуються невстановленими особами.
Також апеляційний суд встановив, що 19 січня 2012 року між ОСОБА_1
та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Грошова оцінка земельної ділянки становить 215 948 грн.
На державному акті серії ЯЖ № 912783 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 . ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17 червня 2010 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03777, вчинено напис про перехід до ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 червня 2021 року право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 17 травня 2017 року за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.