Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 185/1908/18
провадження № 61-8409св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Інститут Южніігіпрогаз»,
треті особи: головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, що є правонаступником Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, головне управління Держпраці у Донецькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства «Інститут Южніігіпрогаз» (далі - АТ «Інститут Южніігіпрогаз»), про визнання договорів підряду на виконання робіт недійсними (удаваними правочинами), кваліфікацію правовідносин трудовими, внесення запису до трудової книжки та стягнення сум.
Позов мотивований тим, що на початку січня 2016 року відповідачем запропоновано працевлаштування на посаду юрисконсульта до відділу юридичного менеджменту ПАТ «Южніігіпрогаз». Однак, замість трудового договору відповідач запропонував на час проходження випробувального строку укласти договір підряду, по закінченню якого буде оформлено трудові стосунки з позивачем, на що в умовах військових дій в регіоні та відсутності робочих місць позивач надав згоду.
Після проходження співбесіди 22 лютого 2016 року позивач приступив до виконання роботи. Позивачу було надано окреме робоче місце (кабінет № 218), комп`ютер, електронну перепустку для входу до будівлі, закріплено внутрішній робочий телефон (2-60), канцелярські приналежності, ознайомлено з вимогами нормативно-правових актів діючих на підприємстві, присвоєно табельний номер (№ 4206), за яким нараховувалась заробітна плата, встановлено режим повного робочого часу при п`ятиденному робочому тижні, встановлено режим щоденного відпочинку для відпочинку та прийому їжі. У перший робочий день з позивачем укладений договір підряду на виконання робіт № б/н від 22 лютого 2016 року строком дії з 22 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року. За спливом терміну дії вказаного договору, з ним укладений аналогічний договір з терміном дії протягом календарного місяця.
У період роботи в ПАТ «Южніігіпрогаз» протягом періоду з 22 лютого 2016 року по 01 грудня 2017 року на початку кожного місяця з ним укладалися договори підряду зі строком дії календарний місяць. Від укладання трудового договору за твердженням позивача, відповідач кожного місяця ухилявся під вигаданими приводами та віднесення укладання останнього на місяць пізніше.
В листопаді 2017 року між сторонами укладений договір підряду № б/н від 01 листопада 2017 року з терміном дії з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року.
Однак, після заявленої вимоги позивача про укладання трудового договору, строк дії вказаного договору за ініціативи відповідача було зменшено на строк з 01 листопада 2017 року по 15 листопада 2017 року шляхом переукладання раніше укладеного договору, за спливом терміну дії якого позивача було позбавлено можливості працювати в ПАТ «Южніігіпрогаз» та вилучено перепустку для входу до будівлі, в якій було розташоване робоче місце. Договори підряду на виконання робіт укладені між сторонами за період роботи на підприємстві з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року (включно), а саме договори підряду на виконання робіт б/н від 22 лютого 2016 року, б/н від 01 квітня 2016 року, б/н від 01 травня 2016 року, б/н від 01 червня 2016 року, б/н від 01 липня 2016 року, б/н від 01 серпня 2016 року, б/н від 01 вересня 2016 року, б/н від 30 вересня 2016 року, б/н від 01 листопада 2016 року, б/н від 01 грудня 2016 року, б/н від 27 грудня 2016 року, б/н від 01 лютого 2017 року, б/н від 28 лютого 2017 року, б/н від 31 березня 2017 року, б/н 27 квітня 2017 року, б/н від 01 червня 2017 року, б/н від 27 червня 2017 року, б/н від 01 серпня 2017 року, б/н від 01 вересня 2017 року, б/н від 29 вересня 2017 року, б/н від 01 листопада 2017 року укладалися з метою приховання відносин, які за своєю природою є трудовими та мають стійкі ознаки трудового договору.
Отже, у період з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року (включно) позивач працював у відповідача. Протягом цього періоду на нього були покладені обов`язки виконувати роботу на території відповідача, надано приміщення, письмовий стіл, комп`ютер, обчислювальна та інша офісна техніка, канцелярські приналежності, тощо. Тобто забезпечено належними умовами праці. На початку кожного місяця наступного за розрахунковим йому виплачувалась заробітна плата. Процес праці відбувався відповідно до вимог правил внутрішнього розпорядку, режиму робочого часу, встановленими колективним договором та режиму роботи підприємства, контрольно-пропускного режиму. Надавались щорічна відпустка та лікарняний зі збереженням заробітної плати. Також було зобов`язано позивача виконувати правила охорони праці, пожежної безпеки. Робота позивачем виконувались під контролем та за вказівкою посадових осіб відповідача, в тісній взаємодії зі структурними підрозділами підприємства та відповідно до систематичних службових доручень і вимог посадових осіб ПАТ «Южніігіпрогаз». Обсяг обов`язків збігався з колом обов`язків із посадовою інструкцією юрисконсульта відділу юридичного менеджменту ПАТ «Южніігіпрогаз».
Крім того, зміст видів кожного окремого договору істотно збігається з кваліфікаційною характеристикою юрисконсульта, яка міститься у випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП), затвердженому наказом Мінпраці України від 29 грудня 2004 року № 336. Види робіт за договорами, які становлять предмет договору, не містять деталізації на фізичні одиниці виміру, якісні показники результатів робіт. Результат робіт за договорами не опредметнений, не має матеріальної форми виразу, не є штучними, прив`язані до періоду часу. Отже, результат виконання робіт полягає у виконуваній позивачем роботі за одиницю часу. Тобто, систематичного виконання певної трудової функції.
Відповідно до штатного розпису підприємства на момент укладання та виконання договорів була наявна та вільна вакансія юрисконсульта у відділі юридичного менеджменту ПАТ «Южніігіпрогаз». Позивачем наприкінці лютого 2016 року відповідачу було надано копію паспорта, ідентифікаційного податкового номера, оригінали 2-х фотокарток 3х4 та диплом про освіту, які згодом відповідачем були повернуті.
Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив:
визнати недійсними (удаваними правочинами) договори підряду на виконання робіт б/н від 22 лютого 2016 року, б/н від 01 квітня 2016 року, б/н від 01 травня 2016 року, б/н від 01 червня 2016 року, б/н від 01 липня 2016 року, б/н від 01 серпня 2016 року, б/н від 01 вересня 2016 року, б/н від 30 вересня 2016 року, б/н від 01 листопада 2016 року, б/н від 01 грудня 2016 року, б/н від 27 грудня 2016 року, б/н від 01 лютого 2017 року, б/н від 28 лютого 2017 року, б/н від 31 березня 2017 року, б/н 27 квітня 2017 року, б/н від 01 червня 2017 року, б/н від 27 червня 2017 року, б/н від 01 серпня 2017 року, б/н від 01 вересня 2017 року, б/н від 29 вересня 2017 року, б/н від 01 листопада 2017 року,
кваліфікувати правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» з 22 лютого 2016 року трудовими;
внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу на посаду юрисконсульта ПАТ «Южніігіпрогаз»;
стягнути з відповідача суму заробітної плати за період з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 252 063,24 грн;
стягнути з ПАТ «Южніігіпрогаз» різницю в середній заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2017 року по 01 липня 2019 року в розмірі 90 719,86 грн;
покласти на відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 06 березня 2020 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Визнано удаваними правочинами договори підряду на виконання робіт б/н від 22 лютого 2016 року, б/н від 01 квітня 2016 року, б/н від 01 травня 2016 року, б/н від 01 червня 2016 року, б/н від 01 липня 2016 року, б/н від 01 серпня 2016 року, б/н від 01 вересня 2016 року, б/н від 30 вересня 2016 року, б/н від 01 листопада 2016 року, б/н від 01 грудня 2016 року, б/н від 27 грудня 2016 року, б/н від 01 лютого 2017 року, б/н від 28 лютого 2017 року, б/н від 31 березня 2017 року, б/н 27 квітня 2017 року, б/н від 01 червня 2017 року, б/н від 27 червня 2017 року, б/н від 01 серпня 2017 року, б/н від 01 вересня 2017 року, б/н від 29 вересня 2017 року, б/н від 01 листопада 2017 року.
Визнано правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року трудовими.
Зобов`язано ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу на посаду юрисконсульта ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз».
Стягнуто з ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за період з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 191 719,12 грн, різницю в середній заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2017 року по 05 березня 2018 року в розмірі 39 748,44 грн.
Стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 3 019,54 грн.
Стягнуто з ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 13 859,09 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року вирішено допустити негайне виконання рішення в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Судові рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що договори та характер правовідносин містять ознаки трудового договору і укладені для того, щоб приховати трудові правовідносини. Здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення на користь позивача різниці в заробітній плати за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2017 року по 05 березня 2018 року у розмірі 39748,44 грн судом встановлено, що він є арифметично вірним, а відтак судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню різниця в заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 39 748,44 грн. Суд вважає, що розрахунки приведені позивачем у заяві про збільшення сум позовних вимог проведено не вірно і тому, в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності суд виходив з того, що питання визнання договорів недійсними врегульовані нормами Цивільного кодексу України. Відповідно і питання про строки позовної давності слід вирішувати керуючись нормами ЦК України, а не нормами КЗпП України. Приймаючі до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом 14 березня 2018 року, суд дійшов висновку, що він не пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційні скарги АТ «Інститут Южніігіпрогаз» задоволено.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Інститут Южніігіпрогаз» (ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз») про визнання договорів підряду на виконання робіт недійсними (удаваними правочинами), кваліфікацію правовідносин трудовими, внесення запису до трудової книжки та стягнення сум відмовлено у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанцій мотивована тим, що позов заявлений позивачем на захист саме трудових прав, тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 256, 257 ЦК України.Суд першої інстанції не перевірив дотримання позивачем строку звернення за вирішенням трудового спору в частині вимог про визнання недійсними (удаваними правочинами) договорів підряду, кваліфікацію правовідносин, які склалися між ОСОБА_1 та ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» з 22 лютого 2016 року, трудовими; про внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу на посаду юрисконсульта ПАТ «Южніігіпрогаз». Позивач звернувся до суду 06 березня 2018 року. Про порушення свого трудового права позивач дізнався не пізніше останнього дня строку дії останнього договору на виконання робіт від 01 листопада 2017 року зі стоком дії по 15 листопада 2017 року. Отже, з 16 листопада 2017 року розпочався перебіг тримісячного строку, останнім днем якого було 15 лютого 2018 року.Позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність поважних причин порушення тримісячного строку.Факт реєстрації місця проживання позивача на тимчасово окупованій території у м. Єнакієво Донецької області не свідчить про наявність поважних причин порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду з наведеними вище позовними вимогами на захист трудових прав.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Інститут Южніігіпрогаз» судові витрати в сумі 10 553,18 грн.
АТ «Інститут Южніігіпрогаз» компенсовано за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, частково понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, у розмірі 4 838,15 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відшкодування ОСОБА_1 понесених АТ "Інститут Южніігіпрогаз" судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню на користь відповідача у розмірі 5000,00 грн. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат колегія приймає до уваги, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з порушенням строку звернення до суду та встановлено правомірність доводів позивача про перебування з відповідачем, який є юридичною особою, у трудових відносинах у спірний період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог на підставі спливу строків звернення до суду та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2019 року. Скасувати додаткову постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом порушено норми матеріального права, а саме статті 233 КЗпП України, статей 256, 257 та пункт 1 частини перша та друга статті 263, 265 ЦК України. Висновки суду в частині підстав у відмови в задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку встановлених статтею 233 КЗпП України в розрізі не обґрунтованості та не доведеності наявності поважних причин порушення тримісячного строку не відповідають обставинам справи та є такими, що суперечать нормам матеріального права.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку звернення до суду, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року АТ «Інститут Южніігіпрогаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Терновою В. О. , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року та додаткову постанову від 13 квітня 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем пропущена позовна давність за позовним вимогам про встановлення факту трудових відносин, всі інші вимоги є похідними, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правильно відмовив в позові застосувавши частину 1 статті 233 КЗпП України. ОСОБА_1 не просив суд поновити йому строки звернення до суду, не надав доказів поважності причин пропуску позовної давності з поважних причин. Позивач не просив поновити його на роботі, не оспорював звільнення, не оспорював формулювання звільнення, тому правових підстав для застосування частини другої статті 235 КЗпП України та інших положень статті 235 КЗпП України та статті 236 КЗпП України, які пов`язують стягнення плати за вимушений прогул з певними позовними вимогами не існує.