Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 509/1251/15-ц
провадження № 61-6832ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»,
заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив»;
боржники - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року у складі судді Кириченка П. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором у сумі 70 434,69 доларів США, та пені в сумі 349 252,51 грн.
Заява обґрунтована тим, що згідно з рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг за кредитним договором від 16 квітня 2008 року №11334053000 станом на 12 лютого 2015 року в сумі 36 900,16 доларів США, з яких: 31 450 доларів США - заборгованість за кредитним договором; 5450,16 доларів США - пеня за порушення строків виконання зобов`язання; а також з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати зі сплати судового збору по 1827 грн з кожного.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року заяву ТОВ «ФК «Позика» про заміну стягувача задоволено.
Замінено стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Позика» у цивільній справі № 509/1251/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором у сумі 70 434,69 доларів США, та пені в сумі 349 252,51 грн.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідно до чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 422 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 422 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення ТОВ «ФК «Позика» із заявою про заміну стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року змінено.
Прийнято постанову, якою в мотивувальній частині ухвали слова і цифри: «ст. 422 ЦПК України» замінено словами і цифрами: «ст. 442 ЦПК України»;
слова і цифри: «ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» замінено словами і цифрами: «ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Таким чином, у відповідності до вимог чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Враховуючи, що відступлення права вимоги є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові, яке відбувається шляхом укладення договору між цими суб`єктами, на підставі якого до останнього переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що заміна кредитора може здійснюватися на різних стадіях існування зобов`язання, коли сторони ще не виконали зобов`язання.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно послався на статтю 422 ЦПК України, оскільки спірні правовідносини регулюються статтею 442 ЦПК України.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно послався на статтю 8 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки спірні правовідносини регулюються статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року шляхом внесення до неї змін, що зазначені вище.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Овідіопольського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони у цивільній справі відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із місцевого суду цивільну справу №509/1251/15-ц.
У травні2020 рокусправа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню та порушено норми процесуального права.
Трирічний строк пред`явлення для примусового виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року сплив, виконавче провадження згідно з цим судовим рішенням не відкривалося, отже, первісний та усі наступні стягувачі втратили право на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суди помилково керувалися нормами щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки такого провадження не існує.
Суди безпідставно визнали ТОВ «ФК «Позика» правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», оскільки між цими сторонами відсутні правочини щодо відступлення права вимоги. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» (далі - ТОВ «ФК Фінактив») є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», а ТОВ «ФК «Позика» є правонаступником ТОВ «ФК Фінактив».
Згідно з договором факторингу від 12 грудня 2016 року № 50/1-1 сума фінансування під відступлення прав вимоги становить 2 024 204,89 грн. Проте, згідно з рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року стягнуто заборгованість у розмірі 36 900,16 доларів США, що є неспівмірним з сумою фінансування під відступлення прав вимоги та суперечить вимогам статті 514 ЦК України щодо переходу прав первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до пункту 3.2 договору факторингу від 12 грудня 2016 року № 50/1-1, фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі, зазначеному в пункті 3.1 цього договору, одним платежем в дату підписання сторонами реєстру боржників. Реєстр боржників підписано 12 грудня 2016 року, однак у матеріалах справи відсутні докази сплати суми фінансування.
Згідно з пунктом 4.1 договору факторингу від 12 грудня 2016 року № 50/1-1 право власності на право вимоги вважається, що перейшло від клієнта фактору, право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлення прав вимоги у фактора виникає в день підписання акту приймання-передачі прав вимоги, за умов виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.2 цього договору.
Оскільки відсутні докази сплати суми фінансування, ТОВ «ФК «Позика» не має права вимагати від боржників виконання зобов`язань в межах відступлення прав вимоги, оскільки право власності на права вимоги не перейшло до ТОВ «ФК Фінактив» від первісного кредитора.
Заявник зазначав, що суд першої інстанції не застосував положення статті 513, частини другої статті 517 ЦК України, згідно з якими заявник повинен був укласти договір про заміну кредитора у зобов`язанні за договором поруки щодо поручителя ОСОБА_2 . Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують заміну кредитора, ОСОБА_2 не може бути боржником у справі через відсутність укладеного правочину в такій формі, як і основний договір (договір поруки).
Суди не врахували, що банки мають право продавати борги суб`єктів господарювання, тобто лише проблемні кредити підприємців. Зазначений правовий висновок висловлено в рішенні Вищого адміністративного суду України.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.