Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 296/2155/21
провадження № 61-1973св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі № 0640/3944/18 було визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для сінокосіння із земель запасу. Зазначеним судовим рішенням підтверджується факт порушення його законних прав на отримання землі в користування. Протиправними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає в марнуванні його дорогоцінного часу, в тому числі й на оскарження незаконної відмови, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на свою користь 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 21 вересня 2021 року у складі судді Рожкової О. С. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння йому душевних страждань або інших втрат немайнового характеру внаслідок відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а сама по собі наявність постанови Житомирського окружного адміністративного суду про визнання такої відмови протиправною безумовно не встановлює усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 21 вересня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.Позивачем не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що оскаржувана постанова апеляційного суду не підписана суддями, зазначеними в судовому рішенні.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Корольовського районного суду міста Житомира.
18 квітня 2022 року справа № 296/2155/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 ЦПК України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).