Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 601/1473/19
провадження № 61-6540св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Білосевич Г. С., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за борговими розписками.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що протягом 2012-2015 років батько відповідачів - ОСОБА_4 позичав у нього грошові кошти в іноземній валюті - доларах США у різних сумах.
Так, 02 січня 2013 року ОСОБА_4 позичив у нього в борг 50 000,00 дол. США, строк погашення боргу кінець 2013 року, що підтверджено розпискою від 02 січня 2013 року. У розписці зазначено, що гарантією повернення боргу є зерновий комбайн.
Із розписки від 30 квітня 2015 року слідує, що станом на 30 квітня 2015 року загальний борг ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за користування коштами складає 84 387,00 дол. США.
24 листопада 2015 року ОСОБА_4 позичив у нього 34 000,00 дол. США, які зобов`язався повернути до 10 листопада 2016 року, що підтверджується розпискою від 24 листопада 2015 року.
ОСОБА_4 позичені кошти не повернув.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого залишилось спадкове майно: житлові будинки, земельні ділянки, транспортні засоби та сільськогосподарське підприємство. Діти померлого - відповідачі у справі є спадкоємцями боржника.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просивстягнути з відповідачів на його користь заборгованість за борговими розписками від 30 квітня 2015 року та 24 листопада 2015 року в сумі 118 387,00 дол. США, що на дату пред`явлення позову становить 3 016 500,76 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 34 000,00 дол. США, що еквівалентно 866 320,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Стягуючи із ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 21 листопада 2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів, що ОСОБА_4 позичив у нього гроші в сумі 34 000,00 дол. США, про що 21 листопада 2015 року написав розписку та зобов`язався повернути цей борг до 10 листопада 2016 року, однак зобов`язання не виконав, що про свідчить наявність у ОСОБА_1 оригіналу боргової розписки ОСОБА_4 .
Також суд першої інстанції вказував на те, що під час розгляду справи відповідачі оспорювали дійсність укладеного між позивачем та померлим ОСОБА_4 договору позики, однак не надали належних доказів, які б підтверджували, що померлий ОСОБА_4 не підписував та не складав боргову розписку від 21 листопада 2015 року, натомість відмовились від проведення почеркознавчої експертизи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики від 30 квітня 2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення правовідносин щодо боргового зобов`язання від 30 квітня 2015 року, а саме укладення між позивачем та ОСОБА_4 договору позики, отримання останнім грошових коштів у борг, обов`язку повернути грошові кошти позивачу та строк повернення вказаних коштів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зміст розписки від 30 квітня 2015 року є суперечливим, дану розписку не можна трактувати як окрему розписку із окремим грошовим зобов`язанням, а в ній лише підтверджені зобов`язання за позиками грошей із 2012 року боржника-спадкодавця, про наявність триваючих правовідносин щодо позики грошей вказував у позовних вимогах і сам позивач, на підтвердження чого пред`явив інші розписки боржника ОСОБА_4 , а саме - розписки від 02 січня 2013 року, 21 листопада 2015 року, 17 листопада 2018 року. Спірні боргові зобов`язання пов`язані із даними розписками, в контексті інших боргових зобов`язань за попередні роки із розрахунком відповідних річних процентів, та подальшими борговими зобов`язаннями, що виразились у новій розписці від 21 листопада 2015 року, за якою борг ОСОБА_4 становив 34 000 дол. США, які і стягнуті судом на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за борговою розпискою від 30 квітня 2015 року та ухвалити нове про задоволення цих позовних вимог.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за борговою розпискою від 30 квітня 2015 року, не врахували, що у нього наявний оригінал боргової розписки від 30 квітня 2015 року, що свідчить про невиконання ОСОБА_4 зобов`язань, ця боргова розписка містить відомості, які дозволяють ідентифікувати особу боржника та кредитора, розрахунок процентів за користування позикою здійснений позичальником особисто та загальна сума боргу з урахуванням суми позики та нарахованих відсотків визначена ОСОБА_4 , тобто вказаний розмір грошового зобов`язання узгоджений сторонами. Розписка не містить строку виконання зобов`язання, проте сам обов`язок з повернення суми позики з нарахованими відсотками випливає зі змісту слова «позичив», що зазначеному розписці, а також зі змісту фрази «гарантом повернення суми є зерновий комбайн DHN DEERЕ - 2066».
Підставами касаційного оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 712/14562/17-ц (провадження № 61-26174св18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 61-25418св18), від 30 січня 2019 року у справі № 751/1000/16-ц (провадження № 61-586св17), від 20 березня 2019 року у справі № 640/219/14-ц (провадження № 61-206св19), від 07 серпня 2019 року у справі № 753/22661/14-ц (провадження № 61-10263св19), від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18 (провадження 61-6026св20).
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядаються.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 січня 2013 року ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16 січня 2001 року Кременецьким РВ УМВС України, проживаючий с. Білокриниця Кременецького району) дав розписку про те, що він позичив у ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , виданий 09 вересня 2008 року Кременецьким РВ УМВС України, проживаючого с. В. Млинівці Кременецького району) 50 000,00 дол. США. Гарантом повернення суми займу є зерновий комбайн DHN DEER - 2066, номерний знак НОМЕР_4 . Повернення до кінця 2013 року, про що і розписався.
30 квітня 2015 року ОСОБА_4 склав розписку, згідно з якою позичив у ОСОБА_1 долари США в сумі 36 356.
період з: а) 01 березня 2012 року 36 356 дол. США під 3 % - процента ставка за 10 місяців склала 10 906,80 дол. США;
період з: б) 01 січня 2013 року 47 262,00 дол. США під 3 % - процента ставка за 12 місяців склала 17 014,32 дол. США;
період з: в) 01 січня 2014 року 64 276,00 дол. США під 3 % - процента ставка за 11 місяців склала 21 211,08 дол. США.
Загальна сума складає 85 487,00 дол. США.
В січні 2015 року повернуто 1 100,00 дол. США.
Всього сума складає 84 387,00 дол. США.
Гарантом повернення суми є зерновий комбайн DHN DEERЕ - 2066. Про що розписався.
24 листопада 2015 року ОСОБА_4 дав розписку про те, що позичає у ОСОБА_1 долари США в сумі 34 000. Зобов`язується повернути до 10 листопада 2016 року.
17 листопада 2018 року ОСОБА_4 дав розписку про те, що сума боргового зобов`язання складає 76 550,00 дол. США і гарантується поверненням зернового комбайна марки DHN DEER - 2066, реєстраційний знак НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , який належить ФГ «Довжок» і власником якого він є.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилась спадщина.
Єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 , який прийняв спадщину.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.