Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 521/16558/18
провадження № 61-8245св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивувало тим, що 15 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті у вигляді кредитної лінії з лімітом 1 633 117 доларів США строком
до 15 березня 2023 року, зі сплатою щомісячного платежу за тілом та процентами у розмірі 13,25 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення зобов`язань щодо повернення кредиту, між банком та позичальником 20 березня 2007 року укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що позичальник ОСОБА_2 порушив умов договору іпотеки, оскільки 19 березня 2010 року розпорядився іпотечним майном без відома іпотекодержателя. На момент звернення банку до суду з цим позовом, власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Позичальник ОСОБА_2 свої зобов`язання з повернення кредиту в обумовлені кредитним договором строки не виконав, внаслідок чого, станом на 02 листопада 2017 року, у нього виникла заборгованість у розмірі 2 178 808,35 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на дату розрахунку становить 58 562 888,89 грн, яка складається із: 163 305,58 доларів США - заборгованість за кредитом, 306 101,37 доларів США - заборгованість за процентами, 1 709 401,11 доларів США - пеня.
Посилаючись на положення статей 23, 34, 36 Закону України «Про іпотеку», банк стверджував, що в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведено інформація про обтяження майна іпотекою.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 15 березня
2007 року № 014/0054/74/71596 у сумі 2 178 808,35 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі внутрішньобанківської оцінки від 10 серпня 2017 року у розмірі 992 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня
2019 року, ухваленим у складі судді Михайлюка О. А., у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданий 20 жовтня 2018 року позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором пред`явлений після спливу строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності розпочався з дня пред`явлення позивачем вимоги про виконання зобов`язання, а саме з 26 березня 2008 року, тобто з дня вчинення за вимогою позивача виконавчого напису про звернення стягнення на спірну квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційна скарга АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволена частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
від 15 березня 2007 року № 014/0054/74/71596, а саме: 163 305,87 доларів США - заборгованість за кредитом, 306 101,37 доларів США - заборгованість за процентами, 1 000 грн - пеня звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 762,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що строк дії кредитного договору сторонами було встановлено до 15 березня 2023 року. Тобто на момент розгляду справи строк дії кредитного договору ще не закінчився, що виключає застосування положень діючого законодавства щодо строків позовної давності до зобов`язань за кредитним договором у цілому,
а правом на дострокове стягнення заборгованості банк скористався
07 листопада 2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи вимогою.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Одночасно апеляційний суд звернув увагу відповідача на те, що він має право на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення грошової компенсації за нерухоме майно згідно зі статтею 216 ЦК України.
Крім того, апеляційний суд послався на положення пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо застосування позовної давності в один рік, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та вказав, що позивач визначив нарахування пені з 15 листопада 2014 року.
Крім того, з урахуванням положень частини третьої статті 551 ЦК України апеляційний суд звернув увагу на те, що розмір пені є необґрунтовано завищеним, який суттєво перевищує розмір заборгованості як за тілом кредиту окремо, так і разом з процентами (більше ніж в десять разів). При цьому жодних аргументів чи обґрунтувань на стягнення пені саме у такому розмірі позивач не навів та відповідними доказами не підтвердив. Тому апеляційний суд вважав за доцільне зменшити розмір пені до 1 000 грн.
Одночасно, апеляційний суд вказав, що існування невиконаного виконавчого напису нотаріуса не позбавляє сторону, права та законні інтереси якої порушені, на звернення до суду за захистом з відповідним позовом. Право на судовий захист гарантоване законом, оскільки відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня
2021 року, залишити в силі рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 11 березня 2019 року.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
25 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
09 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання про зменшення розміру сплати судового збору та продовжено строк дії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
05 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано справу із Одеського апеляційного суду, зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, тому дійшов помилкових висновків про задоволення позову.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, оскільки не дослідив всі докази, що стосуються цієї справи.
Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня
2009 року у справі № 2-6870/09 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Визнано кредитний договір № 014/054/74/71596 та іпотечний договір, укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2
15 березня 2007 року недійсними; зобов`язано ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» прийняти від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 778 995,63 грн; виключено з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 ; скасовано виконавчий напис № 327, виданий 26 березня 2008 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
19 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі продажу спірної квартири.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 09 листопада 2010 року у справі № 2-7223/10 за ОСОБА_4 визнано право власності на спірну квартиру.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 серпня 2011 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року у справі № 2-6870/09 за позовом ОСОБА_2 скасовано у частині:
1) визнання недійсним кредитного договору № 014/054/74/71596, укладеного від 15березня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 ;
2) визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 20 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л. З. та зареєстрований за реєстровим № 480;
3) виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 про:
1) визнання недійсним кредитного договору № 014/054/74/71596, укладеного 15 березня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 ;
2) визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 20 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л. З. та зареєстрованого за реєстровим номером 480;
3) виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 вказує, що 27 грудня 2011 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого вона набула право власності на спірну квартиру. Крім того, 27 грудня 2011 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Астра-Банк» (далі - ПАТ «Астра-Банк) укладено кредитний договір № 400100033279020, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 434 187,00 грн, на строк до
27 грудня 2021 року, зі сплатою 24, 9% річних для купівлі спірної квартири. Ця обставина підтверджується інформаційною довідкою від 10 жовтня
2017 року, долученої до матеріалів справи позивачем.
У якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 400100033279020, між нею ПАТ «Астра-Банк» 27 грудня
2011 року укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано спірну квартиру, а до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено обтяження: заборона на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 12017504), а до Державного реєстру іпотек було внесено обтяження: іпотека (реєстраційний номер обтяження 12017664).
ОСОБА_1 стверджує, що про ці обставини справи їй не було нічого відомо до судових тяжб. Крім того, про те, що на момент придбання нею спірної квартири вона перебувала в іпотеці у ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль», їй стало відомо лише з 2018 року, тобто до часу звернення цього банку з позовом до суду.
Вважає, що діями ОСОБА_2 порушено вимоги статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а на момент укладання нею договору купівлі-продажу квартири державна реєстрація іпотеки нерухомості була скасована на підставі судового рішення, вилучено запис з реєстру іпотек та заборон відчуження, а вона не знала і не могла знати про існування цього обтяження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції цивільно-правову відповідальність поклав не на особу, яка вчинила порушення позичальника/іпотекодавця, який не виконав свого зобов`язання за договором про повернення одержаних в кредит коштів, а на неї, яка нічого не порушила та є добросовісним набувачем.
Враховуючи зазначене, вважає, що іпотека спірної нерухомості не є дійсною для неї (нового власника), а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про іпотеку» у частині права іпотекодержателя вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо застосування строків позовної давності.
Таким чином, згідно з установлених обставин вбачається, що кредитор - АТ «Райффайзен Банк Аваль» скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 6.5 кредитного договору правом та пред`явив до позичальника вимогу про дострокове погашення кредитних зобов`язань, звернувшись 26 березня 2008 року з вимогою до нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису. Вказаний виконавчий напис був вчинений з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором повністю, а не прострочену заборгованість. Тобто, в цьому випадку банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредиту, що підтверджується виконавчим написом нотаріуса від 26 березня 2008 року. Отже, змінено строк виконання основного зобов`язання з 2023 року до 2008 року.
Крім того, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо нарахування та сплати процентів після зміни строків виконання основного зобов`язання та звернення із вимогою про дострокове повернення позики у повному розмірі.
Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження
№ 12-127гс19), від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19), від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18) та у постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15 (провадження № 61-1175св17), від 27 травня 2020 року у справі № 905/2947/17.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року АТ «Райффайзен Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 березня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/054/74/71596, згідно з яким банк надав кредит у сумі 163317,00 доларів США, строком до 15 березня