Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 367/7193/18
провадження № 61-17629св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2021 року у складі судді Карабаза Н. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю про визнання протиправним, необґрунтованим наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання дій такими, що ображають особисту честь і гідність, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у жовтні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді звільнення протиправним, необґрунтованим та скасувати наказ відповідача від 03 вересня 2018 року № 112ос;
- поновити його на роботі з 03 вересня 2018 року;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- визнати дії відповідача такими, що принижували його честь, гідність та ділову репутацію;
- стягнути з відповідача на його користь компенсацію нанесеної моральної шкоди в розмірі 11 169 грн.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що з 05 вересня 2017 року він працює у Міжвідомчому науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю.
Відповідачем 03 вересня 2018 року протиправно видано необґрунтований наказ № 112/ос про його звільнення. Вважає такий наказ незаконним, оскільки відповідачем застосовано необґрунтоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, без врахування ступеня тяжкості проступку, заподіяної шкоди, обставин, попередньої роботи позивача, що є обов`язковим відповідно до статті 149 КЗпП України.
Також вказав, що відповідач неодноразово вчиняв по відношенню до нього порушення статті 158 КЗпП України в частині не вжиття «заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій…».
Він неодноразово повідомляв відповідача про відсутність облаштованого робочого місця, але відповідач вчиняв бездіяльність з усунення даного порушення.
У двох доповідних записках вказував, що «у відповідності до положень Посадової інструкції, у тому числі, але не включно - пунктів 2.7 та 3.12 ним виконувались роботи з відомостями за напрямком роботи відділу - але через відсутність у нього облаштованого персональним комп`ютером робочого місця (про що неодноразово повідомлялось в його доповідних записках) - ці роботи виконувались не на робочому місці, для зменшення ймовірності невиконання ним затвердженого індивідуального плану на друге півріччя 2018 року».
Вважає, що його дії були пов`язані з виконанням роботи без нанесення шкоди, що могла бути завдана роботі через наявні та залежні виключно від відповідача обставини (необлаштоване робоче місце).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 18 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач 29 серпня 2018 року був відсутній на робочому місці без поважних причин, тобто вчинив прогул, за що був звільнений з дотриманням порядку звільнення.
Посилання позивача на те, що роботодавцем при застосуванні такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення не було враховані його попередня робота, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, є безпідставними. Застосовуючи такий вид стягнення як звільнення роботодавцем були враховані факти неодноразово порушення трудової дисципліни, зокрема періодична відсутність позивача на роботі без поважних причин, про що були складені акти, які зазначені у наказі про звільнення як підстава звільнення. Позивачем не доведено поважності причин його відсутності, зокрема 29 серпня 2018 року.
Посилання позивача на те, що його робоче місце не було облаштовано персональним комп`ютером, тому він вимушений був виконувати свою роботу не на робочому місці, є безпідставними і жодними доказами не доведені. Така причини відсутності на робочому місці позивачем зазначена лише у пояснювальній записці ОСОБА_1 від 31 серпня 2018 року. Жодних доказів на підтвердження попереднього звернення позивача до адміністрації установи щодо питання облаштування робочого місця суду не надано. За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 29 серпня 2018 року був відсутній на роботі з поважних причин.
Київський апеляційний суд постановою від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що відсутній висновок Верховного Суду, у якому б була дана оцінка застосування положень статті 152 КЗпП України при вирішенні подібного трудового спору, де перед прийняттям до порушника дисциплінарного стягнення було здійснено передачу даного питання на розгляд трудового колективу.
Відповідачем та судами попередніх інстанцій не було враховано положення статті 152 КЗпП України, згідно з якою замість застосування дисциплінарного стягнення питання щодо нього повинно бути передано на розгляд трудового колективу.
Суд апеляційної інстанції підтвердив передачу на розгляд трудового колективу питання про порушення трудової дисципліни. Проте, у подальшому зробив незрозумілий висновок не досліджуючи чи є після передачі такого права трудового колективу ще одне право до застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідачем було прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення фактично не маючи на те правових підстав.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю у січні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що керівник центру мав одноосібне право застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивач не заперечував проти своєї відсутності на робочому місці 28 та 29 серпня 2018 року та жодних доказів поважності відсутності у вказаний період не надав.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що керівник центру звернувся до трудового колективу саме з поданням про можливість застосування до позивача заходів громадського впливу замість накладення дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни
Керівник центру у зв`язку з вчиненням позивачем дисциплінарного проступку та з урахуванням думки трудового колективу прийняв рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ірпінського міського суду Київської області.
Справа № 367/7193/18 надійшла до Верховного Суду 06 січня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 працював у Міжвідомчому науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю на посаді заступника начальника організаційно-аналітичного відділу, а з 08 червня 2018 року - на посаді начальника відділу вивчення проблем захисту національних інтересів в економічній сфері та протидії корупції.
Згідно з наказом від 03 вересня 2018 року № 112/ос Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю, за результатами службової перевірки встановлено, що протягом серпня 2018 року начальник відділу ОСОБА_1 без поважних причин систематично був відсутній на робочому місці, чим порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку. Вирішено звільнити з посади начальника відділу з вивчення проблем захисту національних інтересів в економічній сфері та протидії корупції ОСОБА_1 за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 03 вересня 2018 року. Вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 05 вересня 2017 року до 03 вересня 2018 року тривалістю 24 календарних дня.
Згідно з інформацією з електронно-магнітної бази щодо фіксації персональної електромагнітної картки ОСОБА_1 , 27 серпня 2018 року останній з`явився на роботу о 09 год 39 хв, 28 серпня 2018 року відсутній, 29 серпня 2018 року з`явився на роботу о 15 год 55 хв.
Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 20 липня 2018 року зафіксована відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 18 липня, 19 липня 2018 року (увесь робочий час) та 20 липня 2018 року (станом на 11 год 00 хв).
Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 30 липня 2018 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 27 липня 2018 року (увесь робочий день) та 30 липня 2018 року (станом на 14 год 00 хв).
Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 27 серпня 2018 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 28 серпня 2018 року (з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв).
Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 29 серпня 2018 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 29 серпня 2018 року (з 9 год 00 хв до 15 год 00 хв).
Керівник Центру М. Гребенюк 29 серпня 2018 року звернувся до начальника відділу ОСОБА_1 із проханням надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі 29 серпня 2018 року з 09 год 00 хв до 13 год 00 хв та з 14 год 00 хв до 16 год 00 хв.
ОСОБА_1 надав пояснювальну записку від 31 серпня 2018 року у якій зазначив, що 29 серпня 2018 року ним виконувались роботи за напрямком роботи відділу, але через відсутність у нього облаштованого персональним комп`ютером робочого місця, ці роботи виконувались не на його робочому місці.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА