Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 522/1991/20
провадження № 61-11923св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна, Державна казначейська служба України, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Державної казначейської служби України, Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання набравшим законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 березня 2007 року у справі № 2-4804/06 (2-390/07), провадження по якій було втрачено в результаті злочинів, передбачених частиною другою статті 357, частиною другою статті 358 та частиною другою статті 375 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив відповідно до частини одинадцятої статті 262 ЦПК України призначити досудове слідство за ознаками злочинів, передбачених статтями 172, 175, 357, 358, 366, 382 КК України, визнати набравшим законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 березня 2007 року у справі № 2-4804/06 (2-390/07), провадження по якій було втрачено в результаті злочинів, передбачених частиною другою статті 357, частиною другою статті 358, частиною другою статті 375 та частиною другою статті 382 КК України та прийняти додаткове рішення про видання наказу про розірвання трудового договору з ним на підставі статті 39 КЗпП України та встановити йому робочий стаж за період з 13 травня 1988 року до дня видачі наказу про розірвання трудового договору на підставі КЗпП України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 06 січня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрив, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, 02 лютого 2021 року електронною поштою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 06 січня 2021 року залишив без руху та надав заявнику строк для усунення зазначених недоліків, але не більше 10-ти днів з дня вручення заявнику копії ухвали суду.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 06 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Державної казначейської служби України, Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ») про визнання набравшим законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 березня 2007 року у справі № 2-4804/06 (2-390/07), провадження по якій було втрачено в результаті злочинів, передбачених частиною другою статті 357, частиною другою статті 358 та частиною другою статті 375 КК України визнав неподаною та повернув.
Зазначена ухвала мотивована тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху заявник отримав 19 лютого 2021 року, що підтверджується підписом про отримання копії ухвали в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І. №№ 22-4113/21, ЕП-3990/21, ЕП-3992/21 від 26 лютого 2021 року повернуто заявнику без розгляду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2021 року заяви ОСОБА_1 №№ 22-4656/21, ЕП-4366/21, ЕП-4347/21, ЕП-4346/21 від 05 березня 2021 року повернуто заявнику без розгляду.
Поданими заявами ОСОБА_1 вимоги ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги не виконав.
Приморський районний суду міста Одеси ухвалою від 21 січня 2021 року закрив провадження у справі в частині позовної вимоги про ухвалення додаткового рішення, яким зобов`язати ІМТП видати наказ про розірвання трудового договору з позивачем, у відповідності до статті 39 КЗпП України, та відновити позивачу робочий стаж за період з 13 травня 1988 року, коли було незаконно припинено табелювання робочого часу та нарахування йому заробітної плати, по день видання в порту наказу в установленій формі про розірвання трудового договору, відповідно до положень передбачених КЗпП України. Відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Державної казначейської служби України, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання набравшим законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 березня 2007 року по справі № 2-4804/06 (2-390/07), провадження по якій було втрачено в результаті злочинів, передбачених частиною другою статті 357, частиною другою статті 358 та частиною другою статті 375 КК України.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, 09 лютого 2021 року електронною поштою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 січня 2021 року залишив без руху та надав заявнику строк для усунення зазначених недоліків, але не більше 10-ти днів з дня вручення заявнику копії ухвали суду.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Державної казначейської служби України, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання набравшим законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 березня 2007 року у справі № 2-4804/06 (2-390/07), провадження по якій було втрачено в результаті злочинів, передбачених частиною другою статті 357, частиною другою статті 358 та частиною другою статті 375 КК України визнав неподаною та повернув.
Зазначена ухвала мотивована тим, що копію ухвали суду апеляційної інстанції від 15 лютого 2021 року заявник отримав 26 лютого 2021 року, що підтверджується підписом про отримання копії ухвали в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак вимоги ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги не виконані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 10 липня 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 06 січня 2021 року, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 січня 2021 року та на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали постановлені неповноважними суддями, яким заявлено відвід, не розглянутий в законному порядку, тому зазначені судові рішення підлягають скасуванню.
ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не подавав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду від 15 березня 2007 року, не заперечував проти задоволення позову, тому вважати його відповідачем в частині визнання цього рішення набравшим чинності підстав немає.
Державна казначейська служба України була залучена до участі у справі в результаті протизаконних дій судді Науменка А. В. у рамках справи № 520/9588/16, тому він подав заяву про виключення її із числа учасників справи, яка залишилася без належного реагування, про що ним зазначено в апеляційній скарзі.
У справах про відновлення прав, порушених в результаті протизаконних дій суду і прокуратури судовий збір не стягується. Крім того, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи. Дана справа не може розглядатися в Одеському апеляційному суді, оскільки предметом позову є відновлення прав, порушених в результаті злочинів проти правосуддя, скоєних суддями, тому питання про сплату судового збору повинно вирішуватися після встановлення підсудності цієї справи.
Враховуючи викладене, повертати апеляційні скарги без розгляду у колегії не було законних підстав, оскільки повернення апеляційної скарги можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилася від її виконання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у листопаді 2021 року подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що звернення заявника з вимогами про визнання набравшим законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 березня 2007 року після його перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій з посиланням на їх незаконність фактично спонукає суд до перегляду справи № 2-4804/06 (2-390/07) судом першої інстанції, що не передбачене та не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Копії ухвал Одеського апеляційного суду від 08 та від 15 лютого 2021 року заявник отримав 19 та 26 лютого 2021 року, проте вимоги суду про усунення недоліків апеляційної скарги не виконав.
Тому апеляційний суд правомірно визнав апеляційній скарги ОСОБА_1 неподаними та повернув заявнику.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 06 січня 2021 року, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 січня 2021 року та на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 березня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2021 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року та витребував її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.
Справа № 522/1991/20 надійшла до Верховного Суду 09 листопада 2021 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).