Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 756/15048/20
провадження № 61-20289св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів на сина.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 11 грудня 2009 року до 01 квітня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2013 року з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто аліменти на сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, однак, на думку позивача, такий розмір аліментів є замалим та не вистачає на потреби дитини. Також вказувала, що відповідач самоусунувся від спілкування із сином, виїхав на постійне проживання до Автономної Республіки Крим, життям та здоров`ям дитини не цікавиться, дитина не має жодного емоційного зв`язку із батьком оскільки не бажає з ним спілкуватися. Вказувала на те, що відповідач має значну заборгованість зі сплати аліментів.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина, не утримує дитину, не забезпечує її потреби, не спілкується з ним, позивач просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та збільшити розмір аліментів з 1/4 частини заробітку на 1/3 частину заробітку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року у складі судді Луценка О. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів залишено без розгляду.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконує свого батьківського обов`язку з утримання та виховання сина, самоусунувся від участі у його житті, а тому позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 рокускасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм оцінку і, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як достатніх і допустимих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків не надано. Апеляційним судом також враховано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а у висновку органу опіки та піклування, не наведено переконливих мотивів щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно сина.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 11 грудня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2013 року було розірвано. Від зареєстрованого шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2013 року (справа №2/107/675/13) з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи 04 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Внаслідок несплати аліментів станом на 28 лютого 2021 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 98 150,80 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, складеним Оболонським РВ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до характеристики управління освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, позивач працювала на посаді вихователя у ДНЗ № 135 з 03 вересня 2013 року. Позивач є аспіранткою Київського національного лінгвістичного університету кафедри англійської філософії, перекладу і філософії мови ім. О.М. Мороховського.
Відповідно до інформації комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Оболонського району м. Києва від 17 грудня 2019 року, батько дитини станом здоров`я та розвитком дитини не цікавиться. На прийом до лікаря-педіатра звертаються мати або бабуся хлопчика.
Відповідно до характеристики дитини, ОСОБА_4 навчається в Київській академії мистецтв ім. М. І. Чембержі з 2017 року. За час навчання батько дитини жодного разу до академії не приходив, успіхами дитини не цікавиться.
Неповнолітній ОСОБА_4 разом з позивачем проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 07 жовтня 2018 року, складеного службою у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, у квартирі, де проживають позивачка з дитиною, створені належні умови для виховання, навчання та розвитку дитини.
Розпорядженням Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 листопрада 2013 року № 566 «Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дітей» ОСОБА_2 було визначено способи участі у вихованні малолітнього сина шляхом спілкування з ним кожної першої та третьої суботи з 10:00 до 13:00 год. та кожної першої та третьої неділі з 15:00 до 18:00 год. у присутності матері.
Відповідно до листа Оболонського управління поліції НП у м. Києві від 10 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 не звертався щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
З інформаційної довідки, за результатами роботи психолога з малолітнім ОСОБА_4 від 20 червня 2019 року, відомо, що хлопчик про батька майже не згадує, оскільки він не бере активної участі в житті дитини. На малюнку «сім`я звірів» намалював себе, маму, тата ОСОБА_5 , бабусю з дідусем з боку матері. За результатами спостереження, дитина має високий рівень прив`язаності до матері та тата ОСОБА_5 .
Відповідно до протоколу психоконсультаційного дослідження ТОВ «Медичний центр«Добробур-Поліклініка» від 02 травня 2019 року під час бесіди з дитиною про біологічного батька, у ОСОБА_6 спостерігалось тілесні затискання, скутість та не бажання з ним зустрічей.
За висновком служби у справах дітей Оболонської РДА у м. Києві від 19 травня 2021 року, як органу опіки та піклування, доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.