ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 120/8017/21-а
адміністративне провадження № К/9901/47922/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року (судді: Боровицький О.А., Шидловский В.Б., Курко О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2193 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини 2193 (далі-відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії військової частини 2193 щодо врахування лютого 2016 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
визнати протиправними дії військової частини 2193 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року;
зобов`язати військову частину 2193 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 73573,91 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов`язати військову частину 2193 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року у сумі 105366,75 грн., із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року провадження у цій справі закрито.
Не погоджуючись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року позивачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за цим позовом повернуто особі, яка її подала.
Мотивуючи ухвалу суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 10 грудня 2021 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надано, ні через канцелярію суду ні поштовим зв`язком.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 17 листопада 2021 року були виконані та відповідна заява із зазначенням підстав для звільнення від сплати судового збору на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслана у визначений строк на адресу апеляційного суду та була ним отримана, що підтверджується матеріалами справи.
Проте на переконання скаржника суд апеляційної інстанції необґрунтовано у спірній ухвалі стверджував, що вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надано, ні через канцелярію суду ні поштовим зв`язком.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивача, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М. відкрито касаційне провадження на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року призначено справу до розгляду.
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Спірні правовідносини у справі склались з приводу стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період проходження позивачкою військової служби. На стадії касаційного провадження спірним є питання звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що позивачем не надано суду документу, який підтверджує факт сплати судового збору.
На виконання зазначеної ухвали позивач подав до суду заяву, в якій зазначив про те, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною додаткової заробітної плати і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, відповідно до наведених норм, позивач звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі N 695/984/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17.
Однак, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наведені позивачем аргументи та повернув апеляційну скаргу, зазначивши, що апелянтом взагалі не виконані вимоги встановлені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.
Проте таке твердження є помилковим, з огляду на таке.
Положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина шоста статті 296 КАС України).
Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивачка посилалась на пункти 1, 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Предметом цього спору є стягнення з військової частини, де проходив службу позивач, індексації грошового забезпечення за певний період.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
За приписами статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці".
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Суми гарантійних і компенсаційних виплат, а також виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з абзацом першим пункту 2.2 та підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
Пунктом 2.2 рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 мотивувальної частини передбачено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація заробітної плати, а в розглядуваному випадку - грошового забезпечення війсковослужбовця, є його складовою частиною.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 24 травня 2019 року у справі №805/532/17-а, у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 816/3303/14.
За таких обставин, позивач в цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Отже, суд апеляційної інстанції помилково залишив апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду першої інстанції у цій справі без руху з підстав ненадання суду документу про сплату судового збору та в подальшому повернув апеляційну скаргу апелянту.
Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, то вона підлягає скасуванню.