Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 712/7649/19
провадження № 51-4287км21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Яновської О.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника Волосовського В.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня
2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42018250000000108, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сміла Черкаської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя м. Черкаси,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано за недоведеністю, що саме ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 06 квітня 2018 року, перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, будучи працівником правоохоронного органу, представником влади та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК службовою особою, діючи умисно, використовуючи владу всупереч інтересам служби, у ході розгляду дільничним офіцером поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 звернення ОСОБА_3 від 09 березня 2018 року про неправомірні дії ОСОБА_4 щодо неї, перебуваючи у службовому кабінеті опорного пункту на вул. Благовісній, 72 у м. Черкаси, діючи за дорученням ОСОБА_2 у частині вжиття заходів для перевірки звернення ОСОБА_3, використовуючи роздрукований за допомогою комп`ютерної техніки бланк заяви, виготовлений на аркуші паперу формату А 4, з мотивів кар`єризму, а також в інтересах працівника поліції ОСОБА_4, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 не робила будь-яких заяв про непроведення розслідування можливого факту протиправних дій щодо неї з боку ОСОБА_4, кульковою ручкою синього кольору власноручно склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме заяву від імені ОСОБА_3 про начебто її бажання припинити подальшу перевірку її звернення, про небажання внесення відомостей до ЄРДР та про відсутність претензій, виконавши під текстом підпис від імені ОСОБА_3 .
Однак, вказані відомості не відповідали дійсності, оскільки ОСОБА_3 відповідну заяву не писала, не підписувала, намірів припиняти розгляд заяви від 09 березня 2018 року не мала.
У подальшому ОСОБА_1 з метою введення в оману дільничного офіцера поліції ОСОБА_2 щодо факту написання даної заяви ОСОБА_3 долучив її до відповідних матеріалів перевірки, залишивши на столі за місцем роботи останнього у приміщенні кабінету опорного пункту.
Після цього за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 відповідно до Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177, ОСОБА_2 склав та підписав висновок про закінчення перевірки, який затвердив керівник Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Підставою для припинення перевірки була зазначена заява від імені ОСОБА_3 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено в частині підстави виправдування останнього.
Виключено з вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року як на підставу для виправдування ОСОБА_1 посилання на п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Постановлено вважати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК. У решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить рішення місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_1 скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди не взяли до уваги зміст висновку службового розслідування в частині встановлених обставин перевірки, зокрема, в частині розгляду заяви ОСОБА_3 ОСОБА_1 . Стверджує, що районний суд не зазначив окремі докази, надані стороною обвинувачення, зокрема, протокол огляду речових доказів, протокол огляду вихідної кореспонденції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, протоколи тимчасових доступів до речей і документів, ухвали слідчих суддів про надання доступу до речей і документів, а також самі речові докази, не зазначив показання допитаного у суді свідка ОСОБА_5 . На думку прокурора, суд не надав належної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_3 . Не погоджується з висновками судів про відсутність прямого умислу у ОСОБА_1 на внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей. Зазначає про помилковість висновків суду про набуття статусу звернення офіційного документа лише після його реєстрації та проставляння вхідного штампу реєстрації органу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з положеннями ст. 358 КК, де в примітці визначено змістовне поняття "офіційного документа". Звертає увагу на необхідність критичної оцінки в певній частині показань свідка ОСОБА_6, які є недопустимими, оскільки не були відомі стороні обвинувачення і не розкривались стороною захисту. Стверджує, що ОСОБА_1 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, оскільки у зв`язку із займаною посадою та відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" він був наділений повноваженнями, визначеними пп. 1, 2, 3 п. 1 ст. 23 цього Закону, працював в одному кабінеті з ОСОБА_6 та, в силу виконання службових обов`язків, мав доступ до матеріалів розгляду за заявою ОСОБА_3 і брав участь у розгляді цієї заяви. На думку прокурора, той факт, щоОСОБА_1 не був виконавцем розгляду звернення ОСОБА_3, не змінює оцінку його статусу як службової особи. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно відмовив прокурору щодо дослідження доказів у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.