Постанова
Іменем України
29 квітня 2022 року
справа № 196/252/20
провадження № 61-935св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Царичанська об`єднана територіальна громада в особі Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області,
третя особа - виконавчий комітет Царичанської селищаної ради Царичанського району Дніпропетровської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року в складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Улютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Царичанська об`єднана територіальна громада в особі Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області та просив визнати за ним право довгострокового користування земельними ділянками площею 20 га, кадастровий номер 1225688200:01:002:0689, в межах земельного контуру та площею 10 га, кадастровий номер 1225688200:01:002:0682, в межах земельного контуру із земель запасу Царичанської об`єднаної територіальної громади для ведення фермерського господарства.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до рішення восьмої сесії двадцять першого скликання Царичанської районної ради народних депутатів від 10 березня 1992 року «Про хід виконання постанови Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та надання земельних ділянок громадянам під селянське (фермерське) господарство» було затверджено рішення сільських, селищної Рад району про вилучення в землі запасу із земель колгоспів 4266 га та надано земельні ділянки під розвиток селянських (фермерських господарств) за рахунок земель запасу у довічне володіння. Зокрема, по Юр`ївській сільській Раді йому було надано земельну ділянку площею 20 га ріллі.
Відповідно до розпорядження № 314 Представника Президента України Царичанської районної державної адміністрації від 13 жовтня 1992 року «Про надання земельних ділянок громадянам під селянське (фермерське) господарство» було надано земельні ділянки під розвиток селянських (фермерських) господарств за рахунок земель запасу у користування громадянам. Зокрема, по Юр`ївській сільській Раді йому було надано земельну ділянку площею 10 га ріллі.
З того часу він займається фермерством, вирощуючи сільськогосподарську продукцію на вказаній землі, добросовісно, відкрито і безперервно користується вищезазначеними земельними ділянками площею 20 га і 10 га в межах земельних контурів з кадастровими номерами 1225688200:01:002:0689 і 1225688200:01:002:0682, виконуючи податкові зобов`язання.
Разом з тим, він не може поновити правовстановлюючі документи на довічне володіння і постійне користування землею, які були втрачені, новий розпорядник землями в особі Царичанської селищної ради не може надати дозвіл на розроблення відповідних документів по формуванню раніше наданих громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, відтак позбавлений можливості зареєструвати права на вказані земельні ділянки у відповідному державному реєстрі, хоча більше 27 років добросовісно, відкрито і безперервно користується цією землею і має намір продовжувати фермерську справу.
З урахуванням наведеного, посилаючись на статтю 119 ЗК України, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також просив постановити окрему ухвалу щодо щодо суддів першої та апеляційної інстанції, які розглядали справу.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що висновки судів є надуманими та необґрунтованими. Судом було порушено порядок розгляду справи в частині ухвалення рішення за умови визнання відповідачем позову, зокрема, суд не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.
Дніпровський апеляційний суд не розглянув усі вимоги апеляційної скарги, зокрема, в частині оскарження ухвал суду першої інстанції та постановлення окремої ухвали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.
23 червня 2021 року справа № 196/252/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням восьмої сесії двадцять першого скликання Царичанської районної ради народних депутатів від 10 березня 1992 року «Про хід виконання постанови Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» позивачу надано у довічне володіння земельні ділянки площею 20 га ріллі, 5 га болота під розвиток селянських (фермерських господарств) за рахунок земель запасу по Юр`ївській сільській Раді.