Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 143/1424/18
провадження № 61-11759св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року у складі судді Бойка А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 рокуу складі колегії суддів Сопруна В. В., Ковальчука О. В., Міхасішина І. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО» (далі - ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО») про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між ним та ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО»05 січня 2006 року укладений договір оренди землі № 180, відповідно до умов якого він передав, а ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО»прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,9786 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0155, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Договір укладено на 10 років.
Згодом йому стало відомо, що 17 вересня 2010 року Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» у Державному реєстрі земель за № 041005100126 зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі, якою внесено зміни до цього договору, зокрема визначено, що договір укладено строком на 20 років.
Він не підписував з відповідачем додаткову угоду, а про її наявність дізнався лише після закінчення терміну дії договору, у зв`язку з чим просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2019 року у зв`язку із зміною назви відповідача замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО»на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» (далі - ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД»).
У жовтні 2020 року позивач, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2020 року у справі
№ 145/2047/16-ц щодо визначення ефективного способу захисту прав власника земельної ділянки, змінив предмет позову, просив скасувати запис
від 17 вересня 2010 року за № 041005100126 про реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» додаткової угоди до договору оренди землі та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 21 грудня 2017 року № 38878578) про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі. Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2020 року заява позивача про зміну предмета позову прийнята до розгляду.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис про реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» від 17 вересня 2010 року за № 041005100126 та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 21 грудня 2017 року № 38878578 про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки площею 3,9786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523483800:02:000:0155, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області; зобов`язано ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,9786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523483800:02:000:0155, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі, зареєстрованій у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» 17 вересня 2010 року за № 041005100126, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 21 грудня 2017 року № 38878578), виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою, а тому суд дійшов висновку, що додаткова угода до договору оренди землі є неукладеною.
З огляду на встановлене, реєстрація права оренди на земельну ділянку за відповідачем на підставі правочину, що є неукладеним, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. Урахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 та від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17, суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власнику є ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи, апеляційний суд зазначив про недоведеність ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» наявності виняткових обставин, передбачених частиною другою статті 113 ЦПК України, для призначення додаткової експертизи.
Зважаючи на те, що позивач дізнався про державну реєстрацію додаткової угоди лише у червні 2018 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», у якій заявник просив скасувати рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 492/181/16-ц та від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Тас Агро Захід» на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 16 серпня 2021 року.
Касаційна скарга ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій установили обставини, що мають істотне значення на підстав висновку експертизи, який є недопустимим доказом. Вказував на те, що експертом при проведені експертизи були використані як вільні зразки підпису лише два документи, що на думку відповідача, є недостатньою кількістю для проведення почеркознавчої експертизи. Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20, відповідно до якого за відсутності достатньої кількості зразків підпису для почеркознавчого дослідження експерт не міг встановити або виключити належність цих підписів певній особі, а тому відповідач стверджував, що експертний висновок, складений за результатами дослідження, проведеного у справі, яка переглядається, не може вважатися достовірним та допустимим доказом.
Вказував на те, що в матеріалах справи наявні два оригінали додаткової угоди, один наданий на виконання вимог ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2019 року відділом у Погребищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а другий наданий ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», однак судовий експерт у висновку не надав відповіді, на якому з двох наявних у матеріалах справи примірнику додаткової угоди до договору оренди землі підпис виконано не позивачем, а тому вважав, що питання достовірності підпису залишилося не з`ясованим. Ураховуючи наведене, вважав, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про проведення додаткової експертизи.
У серпні 2021 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Вказував на безпідставність доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 червня 2020 року у справі
№ 492/181/16-ц та від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20, оскільки такі зроблені за інших фактичних обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3,9786 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0155, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
05 січня 2006 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО»(надалі перейменовано на ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,9786 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0155, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Відповідно до пункту 4 договору, його укладено строком на 10 років.
Договір оренди земельної ділянки від 05 січня 2006 року зареєстровано у Вінницькій філії державного підприємства «Центр ДЗК» 14 вересня 2006 року за № 040683800307.
17 вересня 2010 року здійснена державна реєстрація (запис № 041005100126) додаткової угоди до договору оренди землі, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до договору оренди землі, зокрема визначили, що договір оренди землі укладено на 20 років.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація іншого речового права (оренди) на спірну земельну ділянку проведена на підставі рішення про державну реєстрацію від 21 грудня 2017 року № 38878578.
Згідно висновку судової-технічної та почеркознавчої експертизи від 15 липня 2019 року № 2416/2417/19-21 підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі (дата 05 січня 2006 року № 180), площею 3,9786 га, кадастровий номер 0523483800:02:000:0155, виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД»не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.