Постанова
Іменем України
24 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 185/9601/18
провадження № 61-4404св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Павлоградська міська рада, ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Гущина Олена Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року у складі судді Болдирєвої У. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Гущина Олена Іванівна, про визнання рішення органу приватизації неправомірним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Гущина О. І., про визнання рішення органу приватизації неправомірним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що при здійсненні приватизації квартири АДРЕСА_1 її малолітня онука ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала у цій квартирі, однак дитина безпідставно не була включена до осіб, які приймали участь у приватизації квартири. Це житло є єдиним місцем проживання дитини, мати дитини
ОСОБА_5 , як законний представник, не надавала згоду на виключення дитини з числа осіб, які мають право на приватизацію квартири, не відмовлялась від імені дитини від приватизації житла.
Вказувала, що ОСОБА_4 на даний час не досягла повноліття, тому строк позовної давності не пропущений. Договір купівлі-продажу квартири, укладений з ОСОБА_2 , не відповідав її внутрішній волі, не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а також суперечив правам та інтересам її малолітньої онуки. Договір був укладений на вимогу ОСОБА_2 як гарантія повернення нею грошових коштів за договором позики. Однак після повернення боргу ОСОБА_2 відмовився повернути їй квартиру.
ОСОБА_1 просила визнати частково недійсним розпорядження органу приватизації відділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 28195 в частині не включення ОСОБА_4 до списку осіб, які прийняли участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 07 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
08 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Гущина О. І., про визнання рішення органу приватизації неправомірним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із безпідставності заявлених позовних вимог.
Свій висновок суд мотивував тим, що ОСОБА_1 звернулась з позовом не в своїх власних інтересах, а в інтересах онуки.
Саме на особу, яка звертається з заявою про приватизацію квартири покладено обов`язок надати довідку про склад сім`ї із зазначенням прописаних та проживаючих у квартирі осіб, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», діючими на час здійснення приватизації, не було передбачено обов`язку органу приватизації будь-яким чином перевіряти достовірність даних про склад сім`ї, які зазначаються у довідці про склад сім`ї.
Відповідно до положень частини четвертої статті 29 ЦК України, які були чинними і на час здійснення приватизації, місце проживання трирічної дитини могло бути зареєстроване лише за місцем проживання матері.
На час приватизації квартири ОСОБА_4 досягла трирічного віку та проживала разом з матір?ю за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків.
Підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу квартири судами не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
20 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених редакцій, мотивована тим, що малолітня ОСОБА_4 на момент приватизації квартири була членом сім?ї заявника і постійно проживала разом з нею у квартирі, яка була приватизована. Заявниця вказує, що судом не було розглянуто вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Судом першої інстанції безпідставно було враховано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року за позовом ОСОБА_5 в інтересах дитини ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого розпорядженням органу приватизації № 28195 від 09 листопада
2009 року.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності, виданого розпорядженням органу приватизації № 28195 від 09 листопада 2009 року, була власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно заяви про приватизацію квартири, ОСОБА_1 особисто подавала документи на приватизацію квартири
АДРЕСА_1 . При цьому у заяві на приватизацію вона не зазначила жодних відомостей про право малолітньої дитини на житлове приміщення.
Заява ОСОБА_1 про передачу їй у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_3 від 09 листопада 2009 року містить підписи повнолітніх членів сім`ї наймача, у тому числі ОСОБА_5 , засвідчені керівником підприємства по обслуговуванню житла.
Відповідно до довідки про склад сім`ї, ОСОБА_1 прописана у квартирі одна, інші члени сім`ї, у тому числі дочка ОСОБА_5 та онука ОСОБА_4 виписані 11 серпня 2009 року.
15 червня 2009 року ОСОБА_3 написала власноручно заяву, за змістом якої надала свою згоду своїй матері - ОСОБА_1 на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_3 без її участі, оскільки проживає за адресою АДРЕСА_2 .
На день здійснення приватизації - 09 листопада 2009 року ОСОБА_4 досягла трирічного віку.
07 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого ОСОБА_1 продала, а
ОСОБА_2 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 100 000,00 грн, які ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_2 у повному розмірі готівкою на момент укладання, підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.
За умовами пункту 11 договору сторони підтверджують, що вільно володіють українською мовою, не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними, не перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, ціна продажу, зазначена в пункті 3 цього договору, відповідає їх дійсним намірам, а також підтверджують, що цей договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди та не є наслідком зловмисної домовленості продавця і покупця.
Договір посвідчено Гущеною О. І., нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 963.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
17 січня 2012 року за наслідками розгляду цивільної справи № 2-4967/2011, яке набрало законної сили 10 травня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах дитини ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого розпорядженням органу приватизації № 28195 від
09 листопада 2009 року.
Рішенням суду у цивільній справі № 2-4967/2011 встановлено, що органом приватизації Павлоградської міської ради були дотримані всі вимоги закону при проведенні приватизації квартири
АДРЕСА_1 . При цьому суд прийняв до уваги пояснення ОСОБА_5 , надані у судовому засіданні, згідно яких з червня 2009 року вона знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та разом з дочкою проживала по
АДРЕСА_2 і тільки через півтора року знов зареєструвалася за адресою спірної квартири.
ОСОБА_1 брала участь у справі № 2-4967/2011 як відповідач. З тексту рішення суду видно, що ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, зазначених позивачем обставин не оспорювала.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
05 грудня 2014 року за наслідками розгляду цивільної справи № 185/7389/14-ц, яке набрало законної сили 22 січня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки з договору купівлі-продажу від
07 грудня 2009 року видно, що можливість його розірвання сторонами передбачена не була, законні підстави для розірвання договору у судовому порядку також відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.