Постанова
Іменем України
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 756/14679/16-ц
провадження № 61-790св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Касьяненко Дмитром Леонідовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в складі колегії суддів:Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В. (далі - приватний нотаріус Літвінов А. В.), Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона на підставі договору дарування від 21 жовтня 2008 року є власником квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
01 грудня 2011 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань третьої особи ОСОБА_2 (позичальника) за кредитним договором від 01 грудня 2011 року позивачка передала спірну квартиру в іпотеку ПАТ "Астра Банк", про що укладено іпотечний договір.
У подальшому позивачці стало відомо, що 18 лютого 2016 року право власності на належну їй квартиру було зареєстроване за ПАТ "Дельта Банк". При цьому реєстрація права власності на вказану квартиру здійснювалася приватним нотаріусом Літвіновим А. В. на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28317539 від 18 лютого 2016 року.
Вказувала, що рішення приватного нотаріуса Літвінова A. B. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 лютого 2016 року є незаконним, оскільки крім договору іпотеки, нотаріусу як державному реєстратору, ПАТ "Дельта Банк" для реєстрації за ним права власності повинно було також надати копію вимоги, що мала бути надіслана іпотекодавцеві та позичальнику разом з доказами їх вручення на підтвердження завершення 30 календарних днів з моменту їх отримання. Проте ні вона як іпотекодавець, ні третя особа як позичальник, вимог про усунення порушення основного зобов`язання від ПАТ "Дельта Банк" не отримували. Їй взагалі не відомо, на якій підставі ПАТ "Дельта Банк" має відношення до вказаних вище кредитного та іпотечного договорів, укладених позичальником та іпотекодавцем з ПАТ "Астра Банк".
До того ж жодної оцінки предмета іпотеки ПАТ "Дельта Банк" не здійснювало, оскільки жоден суб`єкт оціночної діяльності із проханням надати для огляду належну позивачці квартиру до неї не звертався.
30 жовтня 2018 року представником позивачки подано заяву про зміну підстав позову, у якій вказано, що при здійсненні реєстрації об`єкта нерухомості за ПАТ "Дельта Банк" нотаріусом не було дотримано положень підпункту 4 пункту 5.9 іпотечного договору, відповідно до умов якого, звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття іпотекодержателем права на таке звернення за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя", що є прямим посиланням на відповідний договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Реєстрація нерухомого майна за ПАТ "Дельта Банк" відбулася без надання відповідачем окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який повинен був бути укладений сторонами іпотечного договору на виконання умов пункту 5.9 іпотечного договору, однак укладений не був.
До того ж висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки, наданий ПАТ "Дельта Банк" на одному аркуші, за відсутності звіту про оцінку майна, не може вважатися належним доказом на підтвердження визначення ціни предмета іпотеки, оскільки визначення ринкової вартості на об`єкт, опис об`єкта та основний зміст застосованих методів та оціночних процедур, які обов`язково містяться у звіті, позивачу зі сторони ПАТ "Дельта Банк" не надходили. В той же час, вказаний висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки ТОВ "Професіонал" було подано без додаткових документів, які б обґрунтовували ринкову ціну на об`єкт.
Враховуючи наведене, позивачка просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Літвінова А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 лютого 2016 року індексний номер 28317539, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ "Дельта Банк"; зобов`язати приватного нотаріуса Літвінова А. В. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 18 лютого 2016 року № 113328349 про реєстрацію за ПАТ "Дельта Банк" права власності на квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 лютого 2016 року індексний номер 28317539, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Дельта Банк".
Зобовʼязано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 18 лютого 2016 року № 113328349 про реєстрацію за ПАТ "Дельта Банк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Дельта Банк".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не було досягнуто згоди щодо передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателю ПАТ "Дельта Банк" у позасудовому порядку на підставі укладення окремого договору.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 653,60 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що умовами договору іпотеки від 01 грудня 2011 року не передбачено укладення між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. В укладеному між сторонами іпотечному договорі міститься застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. ПАТ "Дельта Банк" надсилало іпотекодавцю ОСОБА_1 та позичальнику ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, які останні отримали 01 вересня 2015 року. ПАТ "Дельта Банк" виконало вимоги пункту 5.9 іпотечного договору та подало державному реєстратору для державної реєстрації права власності висновок суб`єкта оціночної діяльності TOB "ЕК "Професіонал" від 10 лютого 2016 року про ринкову вартість предмета іпотеки на момент набуття права власності. Тому оскаржуване рішення приватного нотаріуса Літвінова А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято з дотриманням вимог законодавства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 січня 2020 року ОСОБА_1, в особі адвоката Касьяненка Д. Л., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2019 року.
Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, пункт 1 частини другою статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що здійснена 18 лютого 2016 року реєстрація права власності на спірну квартиру за ПАТ "Дельта Банк" відбулася всупереч положенням Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору, зокрема без окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який повинен був бути укладений сторонами іпотечного договору на виконання пункту 5.9 цього договору. ПАТ "Дельта Банк" ні іпотекодавцеві, ні позичальнику вимог про усунення порушення основного зобов`язання не надсилав. Наданий ПАТ "Дельта Банк" висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки суб`єктом оціночної діяльності якою є ТОВ "Професіонал", на одному аркуші, за відсутності звіту про оцінку майна, не відповідає встановленим вимогам законодавства щодо таких документів та не може розцінюватися як належний та допустимий доказ. Також під час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у приватного нотаріуса були відсутні докази набуття право іпотекодержателя на спірну квартиру за ПАТ "Дельта Банк".
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.
У березні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 грудня 2011 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 150103032165016, відповідно до умов якого, банк встановив позичальнику кредитний ліміт у розмірі 202 790,00 грн із строком користування з 01 грудня 2011 року по 01 грудня 2016 року (т. 1 а. с. 114-120).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки від 01 грудня 2011 року передала в іпотеку банку нерухоме майно - спірну квартиру (т. 1 а. с. 13-20).
02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги та договір про внесення змін № 1 від 02 грудня 2013 року, відповідно до яких в порядку, обсязі та на умовах, визначених даними договорами, ПАТ "Астра Банк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "Астра Банк"" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "Астра Банк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ "Астра Банк") від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (т. 2 а. с. 159).
12 лютого 2016 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до приватного нотаріуса Літвінова А. В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права приватної власності за ПАТ "Дельта Банк" на спірну квартиру.
До заяви відповідач додав: іпотечний договір від 01 грудня 2011 року; рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень; лист вимога від 28 серпня 2015 року № 31.4-08/1081/15; лист вимога від 28 серпня 2015 року № 31.4-08/2012/15; кредитний договір від 01 грудня 2011 року № 150103032165016; довідка від 08 лютого 2016 року, видана ПАТ "Дельта Банк"; звіт про оцінку майна від 10 лютого 2016 року, видану TOB "ЕК "Професіонал" (т. 1 а. с. 82-150).
Вимоги від 28 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 01 вересня 2015 року (т. 1 а. с. 102, 104).
18 лютого 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов А. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 лютого 2016 року, індексний номер 28317539, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ "Дельта Банк" (т. 2 а. с. 121-124).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, подану адвокатом Касьяненко Д. Л., на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуванне судове рішення апеляційного суду відповідає вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац другий статті 1 Закону України "Про іпотеку").
Частинами першою та другою статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.
Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовʼязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовʼязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобовʼязання.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобовʼязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовʼязань, вимога про виконання порушеного зобовʼязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону "Про іпотеку").